Постанова

від 28.10.2014 по справі 826/9925/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 жовтня 2014 року 08:15 № 826/9925/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 №47826552208 та від 04.04.2014 №47726552208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 №47826552208 та від 04.04.2014 №47726552208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.03.2014 №197/26-55-22-08/35920027 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом: товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2014 №47826552208 та від 04.04.2014 №47726552208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 03.03.2014 №197/26-55-22-08/35920027 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 №478265522-08 та від 04.04.2014 №47726552208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті ЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Бі Ті Ел» підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 148 125,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 118 500,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 03.03.2014 №197/26-55-22-08/35920027 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 04.04.2014 №47826552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 148 126,00 грн. у тому числі: 148125,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 04.04.2014 №47726552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 401,00 грн. у тому числі: 10 400,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно із приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.03.2014 №197/26-55-22-08/35920027 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс».

Так, як зазначено позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» укладено договір про надання послуг з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», відповідно до якого, останнім здійснено послуги з організації заходів, конференцій, семінарів, екскурсій та інші послуги в туристичній сфері.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії заявок про надання послуг; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за відповідні періоди.

Проте, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній будь-який договір, що укладався між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», зокрема, договір про надання послуг, на який посилається позивач.

Як вбачається з податкових накладних, наданих позивачем, останні виписані на підставі договорів про надання послуг (дати договорів співпадають із датами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому, самих договорів суду не надано.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що предметом договірних відносин позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс» було надання послуг з організацій конференцій та обслуговування учасників конференцій, що відноситься до основного виду діяльності позивача і останнім не заперечувалось під час судового розгляду справи.

Позивачем не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», доказів неможливості самостійно виконати певний обсяг робіт із організацій конференцій та обслуговування учасників конференцій, а також доказів щодо наявності такої можливості у товариства з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс».

Так, за повідомленням відповідача, що не спростовано позивачем, товариство з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс» не мало ані трудових ресурсів, ані виробничих можливостей для виконання відповідного обсягу робіт, взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Отже, враховуючи відсутність договору про надання послуг, на підставі якого здійснювалось надання послуг позивачеві товариством з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», наявність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, які в свою чергу підписувались особою, яка в пояснення контролюючому органу визнала фіктивність товариства з обмеженою відповідальністю «Радіант-Сервіс», відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, судом встановлено здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.04.2014 №47826552208 та від 04.04.2014 №47726552208, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 317,05 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2853,45 грн. (3170,50 грн. - 317,05 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» (01133, місто Київ, провулок Щорса, будинок 5 А, квартира 237, ЄДРПОУ 34881690) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2853,45 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три гривні 45 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.