Постанова

від 02.04.2015 по справі 826/9925/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9925/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 квітня 2014 року №47826552208 та №47726552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел"звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті ЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Радіант-Сервіс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 03 березня 2014 року №197/26-55-22-08/35920027.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 148 125,00 грн. Також, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 118 500,00 грн.

На підставі встановлених порушень, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 04 квітня 2014 року №47826552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 148 126,00 грн. у тому числі: 148125,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 04 квітня 2014 року №47726552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 401,00 грн. у тому числі: 10 400,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Так, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин з ТОВ «Радіант-Сервіс», доказів неможливості самостійно виконати певний обсяг робіт із організацій конференцій, а також доказів щодо наявності такої можливості у контрагента.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Довідки АБ № 686273 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основний вид діяльності ТОВ «Бі Ті Ел» за КВЕД - діяльність туристичних операторів.

Відповідно до Ліцензії, виданої Державною службою туризму і курортів 12 березня 2007 року, ТОВ «Бі Ті Ел» має право на здійснення туроператорської діяльності.

Судом встановлено, що у відповідності до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, між ТОВ «Бі Ті Ел» та ТОВ «Радіант-Сервіс» було укладено договір про надання послуг в спрощеній формі.

Так, надані ТОВ «Радіант-Сервіс» послуги в сфері туризму були замовлені ТОВ «Бі Ті Ел» в рамках господарської діяльності позивача, оскільки він є туроператором, має відповідну ліцензію та здійснює господарську діяльність шляхом пошуку осіб, які потребують отримання туристичних послуг та пошуку осіб, які мають можливість надати відповідні послуги ТОВ «Бі Ті Ел» при наданні таких послуг.

З метою виконання отриманих замовлень від контрагентів, зокрема: ТОВ «Москва», Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент», ТОВ «Готель», Компанії «Шеренг-Плау Централ Іст АГ», ТОВ «Рош Україна», Представництва «Роттафарм С.П.А.», Компанії «Мерк Шарп Енд Доме Ідеа, Інк», Представництва «Мілі Хелскере Лімітед» та інших, позивачем було замовлено відповідні послуги у ТОВ «Радіант-Сервіс», з метою надання замовлених контрагентами послуг.

Так, на підтвердження вищезазначених обставин, позивачем надано копії договорів з контрагентами та акти здачі-прийняття отриманих послуг.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії заявок на надання послуг, адресованих ТОВ «Радіант-Сервіс», які підтверджують факт замовлення позивачем відповідних послуг у даного контрагента.

На підтвердження надання ТОВ «Радіант-Сервіс» та отримання ТОВ «Бі Ті Ел» послуг, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-207 від 07 лютого 2011 року, № ОУ-208 від 08 лютого 2011 року, № ОУ-214 від 14 лютого 2011 року, № ОУ-215 від 15 лютого 2011 року, № ОУ-221 від 21 лютого 2011 року, № ОУ-222 від 22 лютого 2011 року, № ОУ-227 від 27 лютого 2011 року, № ОУ-228 від 28 лютого 2011 року (а.с. 41-48).

Крім того, на підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні № 88 від 07 лютого 2011 року, № 104 від 08 лютого 2011 року, № 168 від 14 лютого 2011 року, № 178 від 15 лютого 2011 року, № 248 від 21 лютого 2011 року, № 274 від 22 лютого 2011 року, № 393 від 28 лютого 2011 року та № 394 від 28 лютого 2011 року (а.с. 49-56).

Згідно вищевказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткових накладних, ТОВ «Радіант-Сервіс» здійснив надання послуг з організації заходів, конференцій, семінарів, екскурсій, та інші послуги в туристичній сфері.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок по особовому рахунку ТОВ «Бі Ті Ел», які підтверджують здійснення розрахунків з ТОВ «Радіант-Сервіс» відносно отриманих туристичних послуг (а.с. 79-82).

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, отримання та надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що право позивача на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Радіант-Сервіс» підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо заниження ТОВ "Бі Ті Ел" податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 04 квітня 2014 року №47826552208 та від 04 квітня 2014 року №47726552208 прийняті відповідачем необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел", а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ті Ел" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 04 квітня 2014 року №47826552208 та від 04 квітня 2014 року №47726552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст постанови виготовлено 08.04.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.