Ухвала

від 18.09.2014 по справі 804/11278/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 804/11278/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

за участю: представника позивача: Середа Н.О. представника відповідача: Сорокіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року по справі № 804/11278/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна-промислова група «Альбатрос» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна-промислова група «Альбатрос» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003542203 та №0003552203 від 12.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин Позивача з ТОВ «Тиза», ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та ТОВ «НПФ АІС», оскільки господарські операції були спрямовані на настання реальних правових наслідків обумовлених ними та підтверджуються належним чином сформованими первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №0003542203 та №0003552203 від 12.08.2013 року.

Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТПГ Альбатрос» (ЄДРПОУ 33667707) з питань взаємовідносин ТОВ «Тиза» (код ЄДРПОУ 33475667) за лютий, травень, червень, липень, жовтень 2012 року, ТОВ «Стронг Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 35680143) за серпень 2012 року., ТОВ «НПФ АІС» (код ЄДРПОУ 35680143) за вересень 2011 року та лютий 2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.138.1.1, ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено суму податку на прибуток, встановлено його заниження у 3 кварталі 2011 року на суму 12446.00 грн.;

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.27, п.14.1. ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) безпідставно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту в результаті недійсності господарських операцій:

- за вересень 2011 року - 10823.00 грн;

- за лютий 2012 року - 10967.00 грн.;

- за травень 2012 року - 1466.00 грн.;

- за червень 2012 року - 1407.00 грн.;

- за липень 2012 року - 209.00 грн.;

- за серпень 2012 року - 1899.00 грн.;

- за жовтень 2012 року - 1658.00 грн.;

На підставі зазначеного Акту, 12.08.2013 року Відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003542203, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42643.50 коп., в тому числі за основним платежем - 28429.00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 14214.00 грн. та №0003552203 яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 12447.00 коп., в тому числі за основним платежем - 12447.00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 00.00 грн.

Не погодившись з законністю винесення зазначених податкових- повідомлень рішень, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішення №0003542203 та №0003552203 від 12.08.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачем було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість за основним платежем та за штрафними санкціями, оскільки нереальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб та винесення податкових повідомлень рішень, стали висновки податкового органу про укладення Позивачем правочинів з ТОВ «Тиза», ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та ТОВ «НПФ АІС», які не мали реального характеру.

До зазначеного висновку Відповідач дійшов на підставі Акту № 207/222/33475667 від 06.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тиза», Акту №997/222-11/35680143 від 15.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та акту №392/22.1-09/33807002 від 13.02.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НПФ АІС», якими відповідно було встановлено, що фінансова господарська діяльність зазначених підприємств здійснювалась поза меами правового поля, тобто фінансово-підприємницькі взаємовідносини з його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються здійсненими ними правочинами.

На підставі зазначеного, Відповідач дійшов висновку, що господарські відносини ТОВ «ТПГ «Альбатрос» з ТОВ «Тиза», ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та ТОВ «НПФ АІС» не спричинили реального настання правових наслідків.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.177.2, 177.3, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивач здійснював господарські операції з ТОВ «НПФ АИС», ТОВ «Тиза» та ТОВ «Стронг Україна ЛТД» .

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем з ТОВ «Тиза», ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та ТОВ «НПФ АІС».

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у січні 2011 року Позивачем було укладено з ТОВ «Тиза» договір поставки №18 від 10.01.2011 року відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві продукцію зазначену у додатках.

На підтвердження реальності здійснення зазначених операцій позивачем надано податкові накладні та видаткові накладні у відповідності до яких постачальником було поставлено Позивачу товар (рукавиці різної якості) 10.07.2012 року, 25.06.2012 року, 10.05.2012 року, 02.02.2012 року.

Факт здійснення позивачем розрахунків за отриманий товар підтверджується виписками по банківському рахунку Позивача №26005027921 в ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК».

Крім того, Позивачем та ТОВ «НПФ АИС» було укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення №264 від 26.08.2011 року, відповідно до якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, у кількості та по ціні передбаченої договором та невід'ємними додатками до нього, а Покупець зобов'язується прийняти товар та виплатити його вартість в порядку та в строки, які передбачені договором та невід'ємними додатками до нього.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських відносин позивачем надано податкові накладні №34 від 10.02.2012 року, №483 від 08.09.2011 року та видаткові накладні №РН-0000077 від 14.03.2012 року, №РН-0000550 від 19.10.2011 року, №РН-0000578 від 01.11.2011 року, №34 від 10.02.2012 року, №483 від 08.09.2011 року.

На підтвердження наявності грошових коштів та оплати ціни за отриманий товар позивачем надано виписки по банківському рахунку №26005027921 в ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК».

Використання отриманих товарів у власній господарській діяльності підтверджується Актами списання Позивача.

Також, на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено в усній формі, відповідно до якого, Позивача придбав у ТОВ «Стронг Україна ЛТД» господарське устаткування на загальну суму 1350.00 грн.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій з поставки товару позивачем надано видаткові накладні №РН-010803 від 01.08.2012 року, №РН-010803 від 01.08.2012 року та податкова накладна №1 від 01.08.2012 року, які підтверджують факт поставки товару позивачу.

Також, позивачем було надано рахунок - фактуру на оплату поставленого товару №СФ-010802 від 01.08.2012 року.

Здійснення позивачем розрахунків за отриманий товар підтверджується виписками по банківському рахунку №26005027921 в ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК». (ст.52-59).

Факт використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується Актами списання Позивача.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Тиза», ТОВ «Стронг Україна ЛТД» та ТОВ «НПФ АІС», а тому податкові повідомленні рішення №0003542203 та №0003552203 від 12.08.2013 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року по справі № 804/11278/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим