Ухвала

від 23.10.2014 по справі 808/9091/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/9091/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представників позивача - Безсмертної І.О. ( довіреність від 30.09.2014), Кундратьєвої Н.А. (довіреність від 30.05.2014)

представника відповідача - Коваленко С.В. ( довіреність від 15.08.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 808/9091/13-а за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В листопаді 2013 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - Відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000293010 від 18.11.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1 106 941,50 грн., в тому числі 885 847,00 грн. за основним платежем та 221 094,50 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000303010 від 18.11.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 187 575,00 грн., в тому числі 150 060,00 грн. за основним платежем та 37 515,00 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами ТОВ «Альфа-Комплекс» підтверджується всіма належними первинними документами, до яких у Відповідача зауважень не було. Вважають, що висновки податкового органу, які ґрунтуються лише на даних перевірки контрагента Позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання є безпідставними, адже Позивач не зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового законодавствами контрагентами по ланцюгу постачання. (том 1 а.с.4-8)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" задоволено.

Скасувано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000293010 від 18.11.2013.

Скасувано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000303010 від 18.11.2013.

Рішення суду обґрунтовано тим, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Альфа-Комплекс» мали місце та фактично були здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. При цьому окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновку про відсутність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом. Крім того, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платника податків за порушення контрагентом податкової дисципліна відповідальність, адже негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. (том 7 а.с.113-130)

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення по справі не надав належної оцінки наданим товарно-транспортним накладним та подорожнім листам, які містили ряд недоліків в порядку їх заповнення. Крім того, контрагент ТОВ «Альфа-Комплекс» по ланцюгу постачання - ТОВ «Флорінбудпроект» перебував у стані припинення та відповідно до висновків перевірки, проведеної відносно вказаного підприємство, у нього за весь період діяльності не задекларовано основних фондів та персоналу. Звертають увагу на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 року контрагента Позивача ТОВ «Альфа-Комплекс» було ліквідовано. (том 7 а.с.138-141).

Позивач надав до суду заперечення, в яких просив апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зазначають, що вказані податковим органом недоліки товарно-транспортних накладних не можуть впливати на податковий облік Позивача, враховуючи надання підприємством належним чином оформлених інших первинних документів. (том 7 а.с.150-153).

У судовому засіданні представник - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити із підстав, у ній зазначених. При цьому підтвердив, що факт отримання товару та його оплата Позивачем ними не спростовується, однак вони вважають, що послуги були отримані від невстановленого контрагента.

Представники Позивача - Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" проти задоволення апеляційної скарги заперечували, зазначали, що усі спірні питання детально з'ясовувались при розгляді справи судом першої інстанції, який і виніс законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" 05.12.1996 р. зареєстровано як юридичну особу Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області. (том 2 а.с.84)

На підставі направлень від 31.10.2013 № 0205, № 0206, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу від 31.10.213 №253 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат", з питання правових відносин з постачальником товарів (послуг): ТОВ "Альфа Комплекс" за період з 01.07.2010 по 31.12.2010, за наслідками якої складено Акт від 11.11.2013 №221/30-10/00191218. (т. 1 а. с. 13- 28).

Перевіркою встановлено порушення

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 встановлено його заниження всього у сумі 885 847,00 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартали 2010 року у сумі 339 279 грн.; за 2010 рік у сумі 717 110 грн. (у т. ч. у 4 кв. 2010 року на суму 377 831 грн.); за 1 квартал 2011 року у сумі 18 511 грн.; за II квартал 2011 року у сумі 22 095 грн.; за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 43 911 грн. (у т. ч. у 3 кв.2011 року на суму 21 816 грн.); за II-IV квартали 2011 року у сумі 66 594 грн. (у т. ч. у 4 кв.2011 року на суму 22 683 грн.); за І квартал 2012 року у сумі 20 921 грн.; за півріччя 2012 року у сумі 42 316 грн. (у т. ч. у 2 кв. 2012 року на суму 21 395 грн.); за 3 квартали 2012 року у сумі 62 974 грн. (у т. ч. у 3 кв. 2012 року на суму 20 658 грн.); за 2012 рік у сумі 83 632 грн. (у т. ч. у 4 кв. 2012 року на суму 20 658 грн.);

п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 №770/11050, п. 5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції Наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, порушення пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, п. 10.1. "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2010 року за №1402/18697, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року на суму податку на додану вартість 150 060 грн.

Позивач надав заперечення проти акту перевірки № 01/5052 від 12.11.2013 р. (том 1 а.с.42), які були залишені Відповідачем без задоволення, як вбачається з відповіді на заперечення від 14.11.2013№ 2819/10/30-10/1. (том 1 а.с.43-45)

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0000293010 від 18.11.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1 106 941,50 грн., в тому числі 885 847,00 грн. за основним платежем та 221 094,50 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями; (том 1 а.с.9)

податкове повідомлення-рішення № 0000303010 від 18.11.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 187 575,00 грн., в тому числі 150 060,00 грн. за основним платежем та 37 515,00 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями. (том 1 а. с. 11).

Визнання протиправними та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Альфа-Комплекс» мали місце та фактично були здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. При цьому окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновку про відсутність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом. Крім того, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платника податків за порушення контрагентом податкової дисципліна відповідальність, адже негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкова накладна, яка видається платником податку - постачальником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України регламентують , що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Виходячи із приписів вищевказаних правових норм колегією суддів і оцінювались встановлені у справі обставини та наявні докази.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Альфа-Комплекс».

Між ТОВ "Альфа Комплекс" (Продавець) та ПІІ ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" (Покупець), укладено Договір поставки товару від 30.12.2009 №20/26, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати в власність Покупця металопрокат (Товар), визначений у Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (том 1 а. с. 46- 47, 46- 53)

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями прибуткових ордерів, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів. (т. 1 а. с. 54 - т. 2 а. с. 47)

Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 58, 65, 72, 79, 86, 93, 100, 107, 114, 121, 107, 135, 142, 149, 156, 163, 170, 177, 185, 192, 199, 206, 217, 224, 231, 238, 245, т. 2 а. с. 5, 12, 19, 26, 33, 40, 47, 54, 61, 68, 75)

Використання поставлених товарі в господарській діяльності Позивача підтверджено копіями приходних ордерів, накопичувальних відомостей руху матеріальних ресурсів по витратам, накладних на внутрішнє переміщення, накладних-вимог, дефектних відомостей та розрахункових калькуляцій, матеріальних звітів, актів прийому виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, видаткових ордерів, податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість, актів прийому-передачі основних засобів, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентом Позивача - ТОВ "Альфа Комплекс" - товари.

Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентом були здійснені лише на підставі даних акту зустрічної перевірки ТОВ «Альфа-Комплекс», при цьому ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку Позивача у Акті перевірки податковим органом не зазначались. Більш того, ними визнається факт отримання Позивачем товару, його оплата, у тому числі , з ПДВ, та факт використання металопрокату у виробничій діяльності.

Слід зазначити, що у акті перевірки податковим органом зроблено висновки про нереальність господарських відносин ТОВ «Альфа-Комплекс» з його контрагентом по ланцюгу постачання, що, в свою чергу ( за їх позицією), свідчить про нікчемність всіх правочинів по ланцюгу до «вигодо набувача».

В той же час, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилань Відповідача на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2013 р. було ліквідовано ТОВ «Альфа-Комплекс», колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують вищевказані висновки суду, оскільки на момент здійснення господарських відносин у 2010 році вказаний контрагент мав належну право- та дієздатність, був належним чином зареєстрований як платник податків.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на те, що реальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом не можливо підтвердити з огляду на неналежне оформлення товарно-транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі № 808/9091/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 24 жовтня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко