Постанова

від 07.08.2014 по справі 804/8203/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. справа № 804/8203/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Гончарова С.А.

представника відповідача Шевченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватної фірми "Константа" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005201501 від 30.05.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

11 червня 2014 року Приватна фірма «Константа» (далі - ПФ «Константа», позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі Акту від 05.05.2014 р. № 1614/22-03/19151753: податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 р. № 0005201501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 147814,00 грн., з яких 118251,00 грн. - основний платіж, 29563,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с. 3-11).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Квадромонтаж» за період січень 2014 р., за результатами якої складено акт, висновки якого щодо не реальність здійснення господарських операцій Приватної фірма «Константа» із ТОВ «Квадромонтаж» ґрунтуються лише на матеріалах отриманого від податкового органу акту, яким встановлено неможливість здійснення ТОВ «Квадромонтаж» постачання товарів та надання послуг, також зроблені без урахування дійсних фактичних обставин, без надання належної оцінки документам, що були надані позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 р. № 0005201501, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судове засідання 07.08.2014 р. прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0005201501 від 30.05.2014р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю, надав письмові заперечення в яких зазначає, що перевіркою встановлено порушення Приватною фірмою «Константа» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість з січень 2014 року у сумі 118251,00 грн., що підлягає сплаті в бюджет. Також, посилається на отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів і зборів України у Київський області Акт від 17.04.2014 р. № 1166/26-55-22-07/38935701 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квадромонтаж» з висновками не реальності здійснення фінансово-господарської діяльності, зазначає, що акт перевірки позивача складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 р. № 0005201501 є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 198-199).

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна фірма «Константа» зареєстрована 23.10.1992 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська, код за ЄДРПОУ- 19151753.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.01.2013 року № 200101198 виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Приватна фірма «Константа» є платником податку на додану вартість (ПДВ) з 11.01.2013 року.

Судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Приватної фірми «Константа» було направлено лист від 19.03.2014 р. № 9329/10/04-63-15-01-19 «Про надання документів та письмових пояснень» із вимогою надати завірені належним чином копії документів за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. (а.с. 33-34).

У відповідь на зазначений лист позивачем супровідним листом від 28.03.2014 р. № 10 було направлено до відповідача копії відповідних документів (а.с.35).

Також, судом встановлено, що у період з 17.04.2014 р. по 24.04.2014 р. на підставі наказу від 15.04.2014 р. № 488 відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Приватної фірми «Константа» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Квадромонтаж» за період січень 2014 р., за результатами якої складено акт від 05.05.2014 р. № 1614/22-03/19151753.

Перевіркою встановлено порушення Приватною фірмою «Константа» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість з січень 2014 року у сумі 118251,00 грн., що підлягає сплаті в бюджет.

За результатами виявлених порушень податковим органом у відношення позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 р. № 0005201501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 147814,00 грн., з яких: 118251,00грн. - основний платіж, 29563,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с. 51).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та спосіб реалізації результатів перевірок визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201цього Кодексу.

При цьому п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи предметом перевірки Приватної фірми «Константа» були взаємовідносини із ТОВ «Квадромонтаж».

Судом встановлено, що між Приватною фірмою «Константа» та ТОВ «Квадромонтаж» було укладено ряд Договорів підряду, зокрема:

- № 22011, № 22012 від 22.01.2014 р., за умовами яких замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати демонтаж та обладнання терасного покриття з модрини на території ПАТ «ГК Ялта-Інтурист»;

- №№ 30001, 30012, 30013, 30014, 30015 30016, 30017, 30018, 30019, 300110 від 30.01.2014 р. предметом якого є виконання робіт з облаштування павільйону для мавп, а саме: установка елементів каркаса з брусів, виготовлення та установка стропил, обшивка каркасних стін плитами ДСП, облаштування ламелей павільйонів з модрини та теплоізоляція стін, підшивка стені плитами та облаштування під очеретяну покрівлю, облаштування настилу з очерету та виготовлення конструкцій, виготовлення, фарбування та монтаж конструкцій-сіток, засклення, установка дерев'яних блоків, каналізації та електропостачання вольєрів, реконструкція вольєрів.

Реальність виконання умов зазначених договір підряду підтверджується наданими позивачем первинними документами: актами прийому виконаних будівельних робіт, рахунками-фактури, податковими накладними; довідками про вартість виконаних робіт, локальним кошторисом на виконання робіт.

Як встановлено судом, передумовою укладання договорів підряду позивачем із ТОВ «Квадромонтаж» на предмет виконання робіт на території ПАТ «ГК Ялта-Інтурист» були укладені між Приватною фірмою «Константа» (Підрядник) та ПАТ «ГК Ялта-Інтурист» (Замовник) договори підряду № 54/03 від 06.11.2013 р., № 1749/03 від 17.11.2013 р.

На підтвердження фактичного виконання робіт за умовами договорів із ПАТ «ГК Ялта-Інтурист», позивачем надані додатки до Договорів, в яких сторонами обумовлено технічні завдання на виконання робіт із необхідним переліком робіт для виконання, що відповідають виконаним роботам за умовами укладених договорів із ТОВ «Квадромонтаж», дизайнерські проекти, правила внутрішнього режиму робіт і проведення будівельних робіт на території ПАТ «Г/к Ялта-Інтурист», антикорупційна угода № 1749 від 17.11.2013 р., Акти прийому виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, Довідки о вартості виконаних робіт, підсумкову відомість ресурсів, податкові накладні.

Розрахунок за визначені договори підтверджено відомістю по рахунку 361 за січень, лютий 2014 року та виписками по особовому рахунку.

Крім того, слід зазначити, що можливість виконання ТОВ «Квадромонтаж» визначених робіт підтверджена Ліцензією серії АЕ № 289052 Державної архітектурної будівельної інспекції України від 17.01.2014 р. щодо господарської діяльності ТОВ «Квадромонтаж», пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також Додатком до ліцензії котрим визначений перелік робіт (будівельних 72. монтажних робіт, монтаж інженерних робіт) (а.с.58-59).

Як вбачається із акта перевірки позивача від 05.05.2014 р. № 1614/22-03/19151753, висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ґрунтуються отриманому від ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ Міндоходів і зборів України у Київський області Акті від 17.04.2014р. №1166/26-55-22-07/38935701 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квадромонтаж», яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності останнього, отже і не можливість здійснення робіт з демонтажу та облаштуванню терасного покриття з модрини та території ПАТ «Г/к Ялта-Інтурист».

Слід зауважити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що під час дослідження первинних документів податковим органом не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних. Отже наявність належним чином оформлених податкових накладних не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З урахуванням підтвердження платником податку первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки, операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно ТОВ «Квадромонтаж», з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Навіть за наявності беззаперечних доказів порушення контрагентом позивача чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначеного суб'єкта господарювання, тобто, в даному випадку - ТОВ «Квадромонтаж».

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи підтвердження реальності здійснення господарських операцій Приватної фірми «Константа» первинними документами, що за формою і змістом відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позовні вимоги Приватної фірми «Константа» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005201501 від 30.05.2014р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Приватною фірмою «Константа» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 295,63 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 92 від 05.06.2014 р. (а.с.2).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12 серпня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 69 - 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватної фірми "Константа" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005201501 від 30.05.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005201501 від 30.05.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "Константа" (код ЄДРПОУ 19151753; індекс 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, провулок Біологічний, будинок 2-А, кімната 1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 295,63 грн. (двісті дев'яносто п'ять гривень 63 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник