Ухвала

від 30.06.2015 по справі 804/8203/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/8203/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми «Константа» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

ПФ «Константа» звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.05.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 147814,00 грн., з яких 118251,00 грн. - основний платіж, 29563,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «Квадромонтаж», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ в Жовтневому районі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що господарські операції несуть формальний характер, не визначено фактичної адреси , щодо конкретної ідентифікації ділянки на якій проводяться роботи, не визначено чи може підрядник наймати субпідрядників для виконання робіт, не визначено кому належить об'єкт на якому проводилося будівництво.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПФ «Константа» не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 17.04.2014 р. по 24.04.2014 р. на підставі наказу від 15.04.2014 р. № 488 відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, податковим органом було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ «Константа» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Квадромонтаж» за період січень 2014 р.

За результатами якої складено акт від 05.05.2014 р. № 1614/22-03/19151753, яким встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість з січень 2014 року у сумі 118251,00 грн., що підлягає сплаті в бюджет.

За результатами виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 147814,00 грн., з яких: 118251,00грн. - основний платіж, 29563,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Висновків про допущенні порушення податковий орган прийшов на підставі акту ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ Міндоходів і зборів України у Київський області Акті від 17.04.2014р. №1166/26-55-22-07/38935701 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квадромонтаж», яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарської діяльності останнього, отже і не можливість здійснення робіт з демонтажу та облаштуванню терасного покриття з модрини та території ПАТ «Г/к Ялта-Інтурист».

У перевіряємий період між ПФ «Константа» та ТОВ «Квадромонтаж» було укладено договори підряду: № 22011, № 22012 від 22.01.2014 р., за умовами яких замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати демонтаж та обладнання терасного покриття з модрини на території ПАТ «ГК Ялта-Інтурист»; та №№ 30001, 30012, 30013, 30014, 30015 30016, 30017, 30018, 30019, 300110 від 30.01.2014 р. предметом якого є виконання робіт з облаштування павільйону для мавп, а саме: установка елементів каркаса з брусів, виготовлення та установка стропил, обшивка каркасних стін плитами ДСП, облаштування ламелей павільйонів з модрини та теплоізоляція стін, підшивка стені плитами та облаштування під очеретяну покрівлю, облаштування настилу з очерету та виготовлення конструкцій, виготовлення, фарбування та монтаж конструкцій-сіток, засклення, установка дерев'яних блоків, каналізації та електропостачання вольєрів, реконструкція вольєрів.

На підтвердження вико6нання зазначених договорів позивачем надані акти прийому виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні; довідки про вартість виконаних робіт, локальні кошторисои на виконання робіт.

Передумовою укладання договорів підряду позивачем із ТОВ «Квадромонтаж» на предмет виконання робіт на території ПАТ «ГК Ялта-Інтурист» були укладені між позивачем та ПАТ «ГК Ялта-Інтурист» (Замовник) договори підряду № 54/03 від 06.11.2013 р., № 1749/03 від 17.11.2013 р.

На підтвердження фактичного виконання робіт за умовами договорів із ПАТ «ГК Ялта-Інтурист», позивачем надані додатки до Договорів, в яких сторонами обумовлено технічні завдання на виконання робіт із необхідним переліком робіт для виконання, що відповідають виконаним роботам за умовами укладених договорів із ТОВ «Квадромонтаж», дизайнерські проекти, правила внутрішнього режиму робіт і проведення будівельних робіт на території ПАТ «Г/к Ялта-Інтурист», антикорупційна угода № 1749 від 17.11.2013 р., Акти прийому виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, Довідки о вартості виконаних робіт, підсумкову відомість ресурсів, податкові накладні.

Розрахунок за визначені договори підтверджено відомістю по рахунку 361 за січень, лютий 2014 року та виписками по особовому рахунку.

Можливість виконання ТОВ «Квадромонтаж» визначених робіт підтверджена Ліцензією серії АЕ № 289052 Державної архітектурної будівельної інспекції України від 17.01.2014 р. щодо господарської діяльності ТОВ «Квадромонтаж», пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також Додатком до ліцензії котрим визначений перелік робіт (будівельних 72. монтажних робіт, монтаж інженерних робіт).

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ПФ «Константа» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаному у перевірці контрагенту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, локальним кошторисом на виконання робіт.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Квадромонтаж» можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відсутності підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 03 липня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський