Постанова

від 31.10.2014 по справі 820/16401/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2014 р. № 820/16401/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

позивача - Басай М.М.,

відповідача - Черніченко І.Ю.,

третьої особи - Свиридова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, третя особа: товариство з обмеженою відповідальність "ЕДІКТ-ТРАНС" про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000134220, № 0000124220, № 0000144220, № 0000154210 від 29 травня 2014 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року об'єднано в одне провадження зі справою №820/16401/14 наступні адміністративні справи: №820/16398/14, №820/16395/14, №820/16404/14. Присвоєно об 'єднаним адміністративним справам загальний № 820/16401/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначила, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи підтримав заявлений позов позивачем, просив ухвалити рішення, яким позов задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області 05.07.1994 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №321163 (т. 8 а.с. 73).

Фахівцями спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (код ЄДРПОУ 01882551) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ЕДІК-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 37780058) за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлені актом №58/28-05-42/01882551 від 20.05.2014 року, яким зафіксовано порушення складено акт від 12 листопада 2013 року № 1397/20-30-22-01/01416731, яким зафіксовано порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.10.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.9 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (т. 1 а.с. 8-65).

На підставі зазначеного акту перевірки спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000134220, № 0000124220, № 0000144220, № 0000154210 від 29 травня 2014 року (т. 1 а.с. 6, т. 5 а.с. 6, т. 6 а.с. 6, т 7 а.с. 6).

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (Замовник) та ТОВ "ЕДІКТ-ТРАНС" (Перевізник) 18.05.2012 року укладений договір №373, за умовами якого перевізник приймає на себе зобов'язання по організації і виділенню автотранспорту для поставки переданого замовником вантажу в строк та в пункт вказаний замовником, і передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену ціну в порядку та розмірі, передбаченому даним договором (т. 1 а.с. 113-122).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: рахунками - фактури, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу (т. 1 а.с. 141-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-18, т. 8 а.с. 121-250, т. 9 а.с. 1-136).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання послуг у своїх контрагентів та отримання від нього послуг контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704). Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненими господарськими операціями документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Дослідивши приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Відповідачем таких доказів суду не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами позивача з його контрагентами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач суду не надав.

Судом не встановлено невідповідності податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд зауважує, що податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 198.1 статті 198 вищевказаного кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За правилами пункту 198.3 статті 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПКУ).

Зі змісту підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг138 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 Податкового кодексу України визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вищевказаного кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо посилань контролюючого органу у висновках акту перевірки №58/28-05-42/01882551 від 20.05.2014 року на висновки акту перевірки ТОВ "Едікт - Транс" від 29.04.14 року №220/22-01/37780058 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Едікт - Транс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ "Рубіжанський картонно - тарний комбінат" за період з 01.12.13 року по 31.12.13 року, суд зазначає, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

Отже, відповідач протиправно використовував при проведенні перевірки ПАТ "РКТК" в якості доказу акт перевірки ТОВ "Едікт - Транс" від 29.04.14 року у розумінні статті 83 Податкового кодексу України.

Щодо посилань контролюючого органу у висновках акту перевірки на відсутність оригіналів заявок, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 та 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Заявка на транспортування вантажу не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати реальність або нереальність вчиненої господарської операції між позивачем та його контрагентом, оскільки дана заявка є лише документом для внутрішнього використання і складається в електронному вигляді для погодження умов перевезень з перевізником або експедитором.

Поряд із цим, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що позивачем надано до суду належним чином складені податкові накладні, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, які у повному обсязі підтверджують реальність вчиненого правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЕДІКТ - ТРАНС", відтак дають право позивачу на нарахування податкового кредиту.

Щодо твердження фахівців відповідача про те, що акти про виконані транспортно-експедиційні послуги для ПАТ "РКТК" ТОВ "ЕДІКТ - ТРАНС" складено значно пізніше, ніж складено акти виконаних робіт з перевізниками, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також пунктом 5 статті 9 цього ж Закону передбачає, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Пунктом 3 статті 9 Закону №996 визначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Безумовно, акт виконаних робіт/послуг - первинний документ, який засвідчує факт здійснення господарської операції, але ні п.1 ст.9 Закону №996, ні будь - яка інша норма бухгалтерського чи податкового законодавства чітко не регулює термін складення первинних документів, а надає можливість скласти акт виконаних робіт/послуг - безпосередньо після її закінчення, враховуючи одну умову, визначену у пункті 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який зазначає граничний період - у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. І відповідно до пункту 3 статті 9 Закону №996 таким звітним періодом є календарний місяць.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суми до податкового кредиту та включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ "ЕДІКТ - ТРАНС" за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, оскільки публічне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" надано до суду документи первинного обліку (рахунки - фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, заявки на транспортування вантажу), які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи документам первинного та бухгалтерського обліку, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником сформовані дані податкового обліку.

Додатково суд зазначає, що контрагент позивача ТОВ "ЕДІКТ - ТРАНС" на момент укладення спірного правочину був платником податку на додану вартість та рахувався в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується довідкою, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 8 а.с. 13-14, 16).

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про порушення позивачем статей 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000134220, № 0000124220, № 0000144220, № 0000154210 від 29 травня 2014 року, суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки поглинається вимогою про скасування вище вказаних податкових повідомлень - рішень, крім того, з урахуванням приписів частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України саме скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є тим засобом захисту, який гарантуватиме захист прав позивача

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 29 травня 2014 року № 0000134220, №0000154210, №0000144220, №0000124220. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, третя особа: товариство з обмеженою відповідальність "ЕДІКТ-ТРАНС" про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 29 травня 2014 року № 0000134220, №0000154210, №0000144220, №0000124220.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2014 року.

Суддя М.О. Лук'яненко