Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/16475/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16475/14 20.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп»

про стягнення 87 971,14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Бесарабчик К.В.

від відповідача: Музичук К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» про стягнення заборгованості за договором поставки № КВ-1366 з відстрочкою платежу від 23.10.2013 р. у розмірі 56 384, 77 грн., а також 6 062, 51 грн. - пені, 8 729, 99 грн. - 36 % річних та курсову різницю у розмірі 16 793, 87 грн. позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2013 р. порушено провадження справі 910/16475/14, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. припинено провадження у справі № 910/16475/14 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі - 56 384, 77 грн. та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна судовий збір у розмірі 1 127, 69 грн.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору.

Також відповідач відзначає, що сума нарахованої позивачем неустойки є завищеною по відношенню до суми боргу та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Також відповідачем були надані письмові пояснення по справі, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» зазначає, що позивачем зроблено невірний розрахунок пені та курсової різниці.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 1366, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити матеріали для реклами, поліграфії будівництва, упаковки та аксесуари до них в асортименті та кількості відповідно до накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 3.2. договору кількість товару встановлюється у видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2., 7.3. договору ціна та загальна вартість товару, що є предметом договору, встановлюється згідно видаткових накладних на товар. Якщо на момент остаточних розрахунків сталось збільшення офіційного курсу НБУ гривні до Євро від 2 % і вище, вартість несплаченої частини товару може бути перерахована відповідно до такої зміни. Коефіцієнт перерахунку застосовується на суму несплаченої вартості товару на день чергового платежу.

У відповідності до п. 7.4. договору строк оплати партії товару становить 30-ть календарних днів з моменту передачі товару та підписання видаткової накладної.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої або несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу та сплачує суму боргу з урахуванням віднесу інфляції.

Умовами п. 8.4. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує 36 % річних від суми боргу за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір, відповідно до п.п. 13.1., 13.2., набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та підлягає пролонгації у разів відсутності заперечень сторін за місяць до закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 237 766, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

За умовами договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р. відповідач зобов'язаний був сплачувати отриманий товар протягом 30-ти календарних днів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення умов договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Матеріалами справи (засвідчені копії платіжних доручень - в матеріалах справи) підтверджується здійснення відповідачем оплати товару, отриманого за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. у повному обсязі.

В той же час, судом встановлено, що вартість отриманого за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. товару у розмірі 56 384, 77 грн., відповідачем сплачено у процесі провадження у даній справі, про що свідчать платіжні доручення, долучені до матеріалів справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі документів та пояснень сторін, відповідач здійснював оплату поставленого за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. товару з порушенням встановлених договором строків, в тому числі, частина товару була оплачена безпосередньо у процесі провадження у даній справі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд відзначає, що відповідачем не доведено належними та допустимим доказами належного виконання грошових зобов'язань за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. у визначені ним строки та порядку.

Стосовно посилань відповідача про недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» порядку досудового врегулювання спору, суд відзначає, що за приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, право на судових захист гарантоване Конституцією України може бути реалізовано у будь-який момент, у разі порушення прав та охоронюваних законом інтересів, та не може бути обмежене у будь-який спосіб

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення умов договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р., а також положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України арахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідач здійснював оплату отриманого за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що передбачені п. 8.4. договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р. наслідки прострочення оплати товару не є штрафом у розумінні приписів ст. 549 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якою передбачено, що стягнення пені не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання.

Тож, доводи відповідача про завищений розмір неустойки та заявлення до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України» одночасно пені та штрафу спростовується вищенаведеним.

Між тим, суд відзначає, що приписами ст. 625 Цивільного кодексу України визначено право сторін збільшення ставки нарахування річних процентів від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача за період з 22.02.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 30.07.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно та не суперечить вимогам чинного законодавства) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 6 062, 51 грн., 36 % річних від простроченої суми - 8 729, 99 грн.

Крім того, договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. передбачено обов'язок відповідача компенсувати курсову різницю української гривні по відношенню до Євро у разі її збільшення більш ніж на 2 %.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, що зокрема, передбачає вільний вибір умов договору у разі дотримання загальних засад цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто, сторони договору № КВ-1366 від 23.10.2013 р. на власний розсуд та з урахуванням загальних засад цивільного законодавства України визначили наслідки валютних коливань та, відповідно, визначили порядок обчислення ціни договору, яка є його істотною умовою, через її визначення в залежності від зміни курсу валюти на дату певної події.

При цьому, договір № КВ-1366 від 23.10.2013 р. є чинним, у судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним, а відтак - підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, а також умови № КВ-1366 від 23.10.2013 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення курсової різниці української гривні по відношенню до Євро у зв'язку з її збільшенням більш ніж на 2 % за період з моменту настання строку оплати поставленого товару за договором № КВ-1366 від 23.10.2013 р. та звернення позивача до суду, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача курсова різниця української гривні по відношенню до Євро за період з моменту настання строку оплати поставленого товару та звернення позивача до суду становить 16 793, 87 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача, що заявлена до стягнення сума - 16 793, 87 грн. входить до складу неустойки, є необґрунтованими.

Перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення позивачем 36 % річних, пені та курсової різниці, судом встановлено, що розрахунки виконано арифметично вірно та не перевищують нараховані судом суми.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім Груп» (01135, м. Київ, вул. Глібова, 7, код ЄДРПОУ 38261388), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс - України» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, код ЄДРПОУ 24587464) 6 062, 51 (шість тисяч шістдесят дві грн. 51 коп.) грн., 36 % річних від простроченої суми у розмірі 8 729, 99 (вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять грн. 99 коп.) грн., 16 793, 87 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто три грн. 87 коп.) грн. та 655, 99 (шістсот п'ятдесят п'ять грн. 99 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.