Рішення

від 29.10.2014 по справі 910/20842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20842/14 29.10.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне, ЄДРПОУ 34065998

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», м.Київ, ЄДРПОУ 33939991

про стягнення 757 097,46 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко М.В. - по дов.

від відповідача: Протасов С.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», м.Київ про стягнення 757 097,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №31 від 11.11.2013р. в частині здійснення сільськогосподарських робіт в обсязі, що визначений договором, в результаті чого між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про розірвання договору №31 від 11.11.2013р. та повернення попередньої оплати в сумі 757 097,46 грн. Проте, Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» отримані від заявника грошові кошти не повернуло, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 16.10.2014р. та у судовому засіданні 29.10.2014р. заперечень з приводу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» не надав, факт наявності заборгованості в сумі 757 097,46 грн. не спростував. Одночасно, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду через скрутне фінансове становище Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (виконавець) було укладено договір №31 про виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати комплекс робіт та послуг з вирощування зернових та бобових культур, надавати інші послуги у сфері рослинництва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані роботи та послуги.

Вартість робіт та послуг зазначається в додатках до договору та момент підписання сторонами договору була визначена на рівні 900 000 грн. (п.2.1 договору №31 від 11.11.2013р.).

Додатковою угодою №1 від 02.12.2013р. сторонами було погоджено збільшення вартості робіт та послуг до 1 633 000 грн.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 укладеного між сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 02.12.2013р.) договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання й скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №31 від 11.11.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, за умовами п.2.1 договору №31 від 11.11.2013р. вартість робіт та послуг зазначається в додатках.

У додатку №1 від 11.11.2013р. до договору №31 від 11.11.2013р. сторони погодили, що вартість робіт за наведеним додатковим складає 1 086 795 грн.

02.12.2013р. сторонами було складено та підписано додаток №2 до спірного правочину та визначено, що вартість робіт за додатком №2 складає 875 902,54 грн.

Пунктом 2.3 спірного правочину передбачено, що оплата за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця у розмірі 900 000 грн. протягом 10 днів після підписання договору. Оплата остаточної суми за виконані роботи та послуги здійснюється до 31.12.2014р., якщо інші умови не буде визначено в додатках.

Додатковою угодою №1 від 02.12.2013р. сторони погодили зміни до п.2.3 договору №31 від 11.11.2013р., зокрема, контрагенти визначили, що оплата робіт на послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця у розмірі 1 633 000 грн. у наступні строки:

- 900 000 грн. протягом 10 днів після підписання договору;

- 733 000 грн. до 31.01.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №31 від 11.11.2013р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1 633 000 грн., зокрема, платіжними дорученнями №261 від 18.11.2013р. в розмірі 900 000 грн., №280 від 02.12.2013р. на суму 148 000 грн. та №341 від 28.01.2014р. на суму 585 000 грн.

Ухвалою від 01.10.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача грошових коштів в сумі 1 633 000 грн.

У відзиві б/н від 16.10.2014р. та у судовому засіданні 29.10.2014р. відповідач факт отримання Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об'єднана» грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» підтвердив, заперечень з приводу належного виконання позивачем своїх обов'язків з оплати робіт за спірним правочином не представив.

Таким чином, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги відсутність у відповідача заперечень з приводу отримання грошових коштів від позивача, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» було виконано свої грошові зобов'язання, що передбачені п.2.3 договору №31 від 11.11.2013р. та додатковими угодами до нього.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.1.2 договору №31 від 11.11.2013р. контрагенти погодили, що роботи, які є предметом правочину, мають бути виконані на полях замовника, які знаходяться на території Житомирської області та включають в себе:

- роботи з вирощування зернових та технічних культур: вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос;

- послуги у рослинництві: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур;

- збирання врожаю та підготовка продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом, у тому числі, з фасуванням у кисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування.

У додатках №1 від 11.11.2013р. та №2 від 02.12.2013р. до договору №31 від 11.11.2013р. сторони визначили конкретний перелік робіт та послуг, що підлягають виконанню.

Прийняття-передача виконаних робіт оформляється відповідними актами, які підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються їх печатками. Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами відповідного акту (п.п.4.1, 4.3 договору №31 від 11.11.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем лише частково було виконано свої обов'язки за договором №31 від 11.11.2013р., що підтверджується актом №12 від 30.05.2014р. виконання робіт (надання послуг) на суму 875 902,54 грн.

Ухвалою від 01.10.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх обов'язків за спірним правочином.

Однак, витребуваних доказів Приватним акціонерним товариством «Технологічна аграрна компанія об'єднана» представлено не було.

У відзиві б/н від 16.10.2014р. та у судовому засіданні 29.10.2014р. відповідач підтвердив, що через скрутне фінансове становище Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» було позбавлене можливості належним чином виконати свої обов'язки за договором №31 від 11.11.2013р.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було лише часткового виконано свої зобов'язання за договором №31 від 11.11.2013р. про виконання сільськогосподарських робіт, а саме на суму 875 902,54 грн.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 16.06.2014р. сторонами було досягнуто згоди про розірвання договору №31 від 11.11.2013р. у зв'язку з невиконанням робіт та послуг відповідно до додатку №1 від 11.11.2013р. та втратою замовником інтересу до їх подальшого виконання.

У п.2 додаткової угоди №2 від 16.06.2014р. контрагенти погодили, що виконавець зобов'язується до 30.06.2014р. повернути замовнику отриману ним попередню оплату в сумі 757 097,46 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, а також умови укладеної між сторонами додаткової угоди №2 від 16.06.2014р. до договору №31 від 11.11.2013р., з огляду на визначений сторонами термін повернення попередньої оплати, господарський суд дійшов висновку, що строк повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 757 097,46 грн. на рахунок позивача настав.

Проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача підтверджені, Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» попередню оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» не повернуло.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» про стягнення 757 097,46 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» про розстрочення виконання рішення рівними частинами протягом одного календарного року, господарський суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться, тобто, гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо (п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Правовий аналіз приписів чинного законодавства свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Зі змісту п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування свого клопотання Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» посилається на складне фінансове становище суб'єкта господарювання.

Проте, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження свої тверджень заявником до матеріалів справи не представлено.

Наразі, судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявності інших об'єктивних обставин, що свідчили б про наявність підстав, що обумовлювали б неможливість або складність процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами протягом одного календарного року є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», м.Київ про стягнення 757 097,46 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» (01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд.15-А, кв.7, ЄДРПОУ 33939991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» (13300, Житомирська обл., Бердичівський район, с.Мирне, вул.Південна, буд.5, ЄДРПОУ 34065998) 757 097,46 грн. та судовий збір в сумі 15 142 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.11.2014р.

Суддя М.О. Любченко