Ухвала

від 08.04.2015 по справі 910/20842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.04.2015 Справа № 910/20842/14

за скаргою б/н від 05.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» на дії відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», м.Київ

про стягнення 757 097,46 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко М.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві: Варава Р.С. - по дов.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана", м.Київ про стягнення 757 097,46 грн.

Рішенням від 29.10.2014р. господарського суду міста Києва задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» до Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» про стягнення 757 097,46 грн., а саме: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» 757 097,46 грн. та судовий збір в сумі 15 142 грн.

14.11.2014р. на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

05.03.2015р. до господарського суду м.Києва надійшла скарга б/н від 05.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» про:

- визнання незаконними дій начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. щодо скасування постанови від 10.02.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45786997 та зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- визнання незаконними дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу;

- визнання недійсною постанови від 03.03.2015р. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні №45786997, якою скасовано постанову від 10.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45786997;

- визнання недійсною постанови від 03.03.2015р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу);

- зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №45786997 щодо примусового виконання наказу від 14.11.2014р. господарського суду міста Києва по справі №910/20842/14.

В обґрунтування поданої скарги відповідач посилається на ті обставини, що начальником відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєвим С.В. було неправомірно скасовано постанову від 10.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45786997 державного виконавця Гудзь Р.В. та зобов'язано останнього винести постанову про відмову у відкриті провадження з примусового виконання рішення по справі 910/20842/14 з огляду на те, що при подачі виконавчого документа стягувачем не було надано доказів перебування майна боржника у Деснянському районі м.Києва.

Відповідач пояснень по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» не надав, позиції з приводу обгрунтованості оскаржуваних постанов Державної виконавчої служби України не представив.

У судове засідання 08.04.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, Приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана» було належним чином повідомлене про дату та час розгляду скарги, з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02225, м.Київ, Деснянський район, вул.Архітектора Ніколаєва, буд.7.

Крім того, у матеріалах справи наявна ще одна адреса відповідача, а саме: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 15А, 7.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 10.03.2015р. та від 25.03.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду скарги.

Наразі, конверти з вказаними вище процесуальними документами, що були направлені на юридичну адресу Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», до господарського суду повернуто не було.

Конверт з поштовою кореспонденцією, спрямований за адресою: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 15А, 7, було повернуто до господарського суду міста Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Приватного акціонерного товариства «Технологічна аграрна компанія об'єднана», які наявні у матеріалах справи, в тому числі, за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується засвідченими копіями реєстрів поштових відправлень суду за 10.03.2015р. та 31.03.2015р., з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ та скарг є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві у поясненнях №217/18 від 20.03.2015р. проти задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» надав заперечення, посилаючись на відповідність оскаржуваних постанов приписам Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно, щодо вимоги про зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження, представником Державної виконавчої служби України наголошено, що приписами ст.51 вказаного нормативно-правового акту не передбачено можливості відновлення виконавчого провадження у разі відмови у прийнятті до провадження виконавчого документу.

Наразі, з огляду на неявку відповідача господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення скарги, внаслідок чого скарга може бути розглянута за наявними у справі документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 05.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» підлягає задоволенню частково. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки позивачем не було пропущено строк, який встановлений ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» було прийнято до розгляду ухвалою від 13.05.2014р. господарського суду м.Києва.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У п.3 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, накази судів.

Вимоги до виконавчого документу передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).

За приписами ч.1 ст.20 вказаного нормативно-правового акту у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, 10.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» звернулось до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва з заявою б/н від 02.10.2014р. про відкриття виконавчого провадження. У заяві скаржником зазначено адресу відповідача: 02225, Україна, м.Київ, Деснянський район, вул.Архітектора Ніколаєва, 7.

Постановою від 10.12.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. було відкрито виконавче провадження №45786997.

При цьому, у поясненнях №217/8 від 03.04.2015р. представником відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва зазначено, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що юридичною адресою боржника є: 02225, м.Київ, Деснянський район, вул.Архітектора Ніколаєва, 7, було надано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» на особистому прийомі у державного виконавця.

З представлених на вимогу господарського суду м.Києва матеріалів вказаного вище виконавчого провадження вбачається, що на виконання приписів Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вчинялись дії, направлені на виконання судового рішення по справі 910/20842/14., зокрема, останнім було здійснено запити з метою визначення наявного у боржника майна.

03.03.2015р. начальником відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Ніколаєвим С.В. було винесено постанову, якою скасовано постанову від 10.12.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано останнього винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом від 14.11.2014р.

03.03.2015р. виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. було винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа, наказу від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва по справі 910/20842/14, та у відкритті виконавчого провадження.

Оскаржуваними постановами від 03.03.2015р. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні №45786997 та від 03.03.2015р. державного виконавця Гудзя Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) було обґрунтовано пред'явленням виконавчого документа не за підвідомчістю виконання.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з наданих позивачем витягів (в тому числі, до матеріалів виконавчого провадження №45786997) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 21.10.2014р. (тобто, як на дату винесення рішення господарського суду по даній справі - 20.10.2014р., так і на дату подання заяви про відкриття виконавчого провадження - 10.12.2014р.) місцезнаходженням боржника було: 02225, м.Київ, Деснянський район, вул.Архітектора Ніколаєва, 7.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

За змістом ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що станом на день відкриття виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містилась інформація, відповідно до якої відповідач знаходився у Деснянському районі міста Києва по вул.Архітектора Ніколаєва, 7, тому позивач правомірно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження саме до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, тобто за місцезнаходженням його постійно діючого органу.

Посилання державного виконавця в якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження на те, що в наказі від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва у справі №910/20842/14 вказано, що адресою боржника є: 01133, м. Київ, Печерський район, б-р. Лесі Українки, 15-А, кв.7, є необґрунтованими, оскільки такий документ не є належним доказом місцезнаходження боржника в розумінні приписів ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України і спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Що стосується висновку начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві стосовно ненадання стягувачем доказів відносно наявності майна боржника, як підстави для винесення оскаржуваної постанови, також вважаються необґрунтованими, оскільки приписами ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право стягувача на вибір місця подання виконавчого документу до виконання. При цьому, вказаним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку стягувача встановити наявність у боржника майна та надати вказані відомості державному виконавцю разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, у разі якщо така заява подається за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи. Суд зауважує, що обов'язок встановлення місцезнаходження боржника з метою визначення підвідомчості виконання рішення та проведення інших дій, які передують відкриттю виконавчого провадження, лежить на державному виконавцю, який має всі можливості та доступ до відповідних державних реєстрів для встановлення вказаних обставин.

Одночасно, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві було незаконно скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №45786997 з посиланням на п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу такої відмови, оскільки вказана норма визначає підставою відмови у відкритті виконавчого провадження в цьому випадку - пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, а не відсутність доказів місцезнаходження боржника у матеріалах виконавчого провадження, як визначено у відповідній постанові.

Отже, за висновками суду, заява про відкриття виконавчого провадження була подана стягувачем у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ було пред'явлено за місцем знаходження боржника, а саме до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві.

Тобто, оскаржувані дії державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві є незаконними, а прийняті постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та відмову у його відкритті такими, що підлягають визнанню недійсними.

Одночасно, скарга в частині зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №45786997 щодо примусового виконання наказу від 14.11.2014р. господарського суду міста Києва по справі №910/20842/14 задоволенню не підлягає. При цьому, суд виходить з наступного.

Відновлення виконавчого провадження - це продовження виконання вимог виконавчого документа державним виконавцем в рамках раніше відкритого виконавчого провадження на забезпечення процесуальних гарантій стягувача, спрямованих на повне та правильне виконання рішення. Відновлення виконавчого провадження необхідно відрізняти від його поновлення, що здійснюється після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження або при повторному пред'явленні виконавчого документа до виконання (в разі повернення виконавчого документа стягувачеві).

Підстави відновлення виконавчого провадження визначено у ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч.3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження»).

Проте, підстави для відновлення виконавчого провадження №45786997 з виконання наказу від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва по справі 910/20842/14, перелік яких наведено у ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.

У даному випадку постановами від 03.03.2015р. про скасування процесуального документу та від 03.03.2015р. про відмову у відкритті виконавчого провадження не було закінчене виконавче провадження чи повернуто виконавчий документ стягувачу, що фактично виключає застосування до спірних правовідносин приписів ст.51 Закону України «Про виконавче провадження».

До того ж, суд зазначає, що фактично з визнанням судом недійсними наведених вище постанов, постанова від 10.12.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. про відкриття виконавчого провадження №45786997 буде чинною.

За таких обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» в частині зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №45786997 щодо примусового виконання наказу від 14.11.2014р. господарського суду міста Києва по справі №910/20842/14 є необгрнутованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, господарський суд зауважує, що з огляду на визнання недійсними постанов від 03.03.2015р. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні №45786997 та від 03.03.2015р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) на підставі наказу від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/20842/14, постанова від 10.12.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. про відкриття виконавчого провадження №45786997 є чинною з моменту її винесення, а саме з 10.12.2014р.

Тобто, приймаючи до уваги чинність постанови від 10.12.2014р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м.Києва Гудзь Р.В. про відкриття виконавчого провадження №45786997, відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний у строки, визначені законодавством, вчинити всі необхідні та достатні дії з метою належного виконання в примусовому порядку рішення по справі №910/20842/14.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що скарга б/н від 05.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» підлягає частковому задоволенню.

За приписами п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити скаргу б/н від 05.03.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» на дії державної виконавчої служби.

Визнати незаконними дії начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. щодо скасування постанови від 10.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45786997 та зобов'язання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/20842/14.

Визнати недійсною постанову від 03.03.2015р. начальника відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Ніколаєва С.В. про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні №45786997, якою скасовано постанову від 10.12.2014р. про відкриття виконавчого провадження №45786997.

Визнати недійсною постанову від 03.03.2015р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві Гудзя Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу) на підставі наказу від 14.11.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/20842/14.

В задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів» відмовити.

Суддя М.О. Любченко