Ухвала

від 06.11.2014 по справі 2а-10025/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 876/5985/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) в листопаді 2012 року звернувся з позовом в суд до Державної податкової інспекції в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області та просив визнати протиправними дії ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області щодо проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, з питання визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «МКМ-Сервіс» за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року; визнати протиправними дії ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, що полягали у викладенні в акті перевірки № 261/1720/НОМЕР_1 від 02.08.2012 року протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ПП «МКМ-Сервіс».

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що податковим органом було без достатніх підстав проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «МКМ-Сервіс» за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року. За наслідками проведеної перевірки виявлено завищення позивачем валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту в розрізі господарських операцій з контрагентом ПП «МКМ-Сервіс», які податковим органом визнано нікчемними та такими, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками про нікчемність господарських зобов'язань з ПП «МКМ-Сервіс», оскільки вважає, що всі господарські операції із вказаним контрагентом підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оформленими без недоліків. Додатково пояснює, що частину первинної документації ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області було вилучено у ФОП ОСОБА_1 при проведенні перевірки та не повернено, причому не складено відповідних протоколу вилучення чи опису вилучених документів, що є порушенням законодавства. Крім того, зазначає, що на момент здійснення господарських операцій обидва контрагенти були платникам ПДВ, а свідоцтво платника ПДВ ПП «МКМ-Сервіс» було ліквідовано вже після завершення проведення господарських операцій з позивачем. Позивач, крім іншого, не погоджується із використанням податковим органом при проведенні перевірки даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оскільки використання таких законодавством не передбачено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в справі №2а-10025/12/1370 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в справі №2а-10025/12/1370 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 31.07.2012 року ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області винесено наказ № 170 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, із яким позивача ознайомлено під розписку. В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем повідомлення від 31.07.2012 року № 62 про проведення податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки та про необхідність подачі відповідних документів для її проведення.

За наслідками проведеної на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «МКМ-Сервіс», за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року складено акт від 02.08.2012 року № 261/1720/НОМЕР_2.

Даним актом зафіксовано проведення ФОП ОСОБА_1 та ПП «МКМ-Сервіс» транзитних операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) за угодами, які мають ознаки безтоварності, а тому, у позивача відсутні як база, так і об'єкт оподаткування ПДВ. Крім того, актом податковий орган встановив порушення позивачем розділу IV Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 13-32 «Про прибутковий податок з громадян», із змінами та доповненнями, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.3.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 необґрунтовано завищено валовий дохід на суму 717 413,79 грн. (без ПДВ), завищені валові витрати на суму 187 960,00 грн., завищені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 143 501,50 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 95 534,17 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з цією правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі, у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Крім того колегія суддів зазначає, що порядок проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності регулюється главою 8 Податкового кодексу України.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Диспозиція цієї статті в контексті акту перевірки податкової інспекції передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 висновки в акті перевірки є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Отже, оцінюючи обставини пов'язані з складанням акта перевірки необхідно виходити з того, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані висновки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-237а13.

Крім того відповідачем по справі заявлено клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва на Державну податкову інспекцію в Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Колегія суддів враховуючи аргументи наведені в клопотанні вважає, що відповідач підлягає заміні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в справі №2а-10025/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба