Постанова

від 11.11.2014 по справі 7/139-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 7/139-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: Тунік А.В. - представник за дов. № 15/09-2014 від 15.09.2014;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Брацкова О.С. - представник за дов. № 14-01/14 від 14.01.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2011

у справі № 7/139-11 (головуючий суддя: Антонова В.М.)

за позовом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД"; 2) Приватне підприємство "ОККО - Нафтопродукт"; 3) Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз"

про розірвання договору купівлі-продажу,

В судовому засіданні 11.11.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання відповідного державного акту недійсним та повернення земельної ділянки у власність позивача. В подальшому (з урахуванням заяв про додаткове обґрунтування та відмову в частині позовних вимог від 08.12.2011, які були прийнята судом, а/с 55-56) позивач, зокрема, відмовився від позовної вимоги про визнання відповідного державного акту недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №3629 від 06.07.2010 року, зокрема, щодо невиконання у визначений договором строк ФОП ОСОБА_4 обов'язку з оплати вартості земельної ділянки, а тому позивач на підставі ст. ст. 651, 653 ЦК України просив суд розірвати договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області та ФОП ОСОБА_4 та повернути земельну ділянку у власність Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 позов було задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010 року, укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути позивачу земельну ділянку площею 0,8662 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 28.07.2010 року, припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД" (далі - ТОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД", третя особа 1) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив, що на момент ухвалення рішення власником спірної земельної ділянки було ТОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД", яке придбало дану земельну ділянку у ФОП ОСОБА_4, у встановленому чинним законодавством порядку, а відтак неправомірно не залучив вказану особу до справи. Разом з цим, апелянт зазначає, що в подальшому вказана земельна ділянка неодноразово була відчужена за відповідними договорами купівлі-продажу, і останнім її власником є ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 було залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД" та Приватне підприємство "ОККО - Нафтопродукт" (далі - ПП "ОККО - Нафтопродукт", третя особа 2), розгляд справи було відкладено на 16.10.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" (далі - ПАТ "Концерн Галнафтогаз", третя особа 3), продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.11.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

У судовому засіданні 11.11.2014 представники третьої особи 1 та третьої особи 3 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 11.11.2014 не з'явився, проте через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання, в якому зазначив, що підтримує апеляційну скаргу третьої особи 1, а також просить провести розгляд справи за відсутності представника третьої особи 2. Дане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 11.11.2014 не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, надсиланням на відповідні адреси сторін копії ухвали від 16.10.2014 (відповідні поштові повідомлення знаходяться в матеріалах справи). При цьому, доказом обізнаності позивача про час і місце судового засідання також свідчить його звернення до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (05.11.2014 представник позивача ознайомився з матеріалами справи в приміщенні суду).

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на тривалий строк перебування справи в суді апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання третьої особи 2, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи 2, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів та доповнень до неї, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників апеляційного провадження, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області "Про викуп земельної ділянки в смт. Велика Димерка"№551ХХІХ-V від 20.05.2010 року було затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,8662 га, що розташована в смт Велика Димерка, та вирішено продати земельну ділянку ринковою вартістю 810 763,20 грн. без урахування ПДВ, на користь ФОП ОСОБА_4 Даним рішенням уповноважено селищного голову Бочкарьова Анатолія Борисовича зробити підпис на договорі купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

06.07.2010 року між Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області (продавець за договором) та ФОП ОСОБА_4 (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець на підставі рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області "Про викуп земельної ділянки в смт. Велика Димерка"від 20 травня 2010 року №551ХХІХ-V передає у власність покупця, а покупець приймає земельну ділянку під розміщення автозаправочного пункту зрідженого газу, автозаправочної станції та автостоянки в межах Великодимерської селищної ради, та зобов'язується оплатити її вартість.

Як визначено п. 1.3. договору, земельна ділянка, що продається, належить до державних земель запасу (рілля) на підставі ст. 13 Конституції України, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, що підтверджується довідкою про правовий статус земельної ділянки, виданою Броварським районним відділом земельних ресурсів.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна продажу земельної ділянки становить 810 763,20 грн. без ПДВ, яку покупець перераховує на рахунок продавця в строк до 06 серпня 2010 року. Підтвердженням повного розрахунку за земельну ділянку між сторонами буде свідчити виписка з рахунку продавця про отримання коштів за договором від покупця.

Продавець зобов'язується передати покупцю земельну ділянку за актом прийому-передачі в день нотаріального посвідчення цього договору. (п. 3.1.1. договору).

До обов'язків покупця, згідно п. 3.2.1. договору, віднесений обов'язок сплатити продавцю вартість земельної ділянки в строки та в порядку, передбачені п.2.1. цього договору.

Сторонами, п.п. 4.1-4.2. договору, погоджено, що обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права згідно ст. 125 Земельного кодексу України. Цей договір є підставою для отримання покупцем Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 9.1. договору, він вважається укладеним з моменту його підписання та нотаріального посвідчення.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір 06.07.2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №3629 та здійснено реєстрацію договору у Великодимерській селищній раді 08.07.2010 року за №134. Державний акт про право власності відповідача було видано Управлінням Держкомзему у Броварському районі 29.07.2010.

Крім того, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що на виконання умов договору Великодимерська селищна рада передала, а ФОП ОСОБА_4 прийняв земельну ділянку площею 0,8662 га під розміщення автозаправочного пункту зрідженого газу, автозаправочної станції та автостоянки в межах Великодимерської селищної ради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи копією Акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер:3221281201:01:116:0001 від 06.07.2010 року, який підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем особисто, підписи яких посвідчений печатками сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 06.08.2010 відповідач не здійснив оплату за земельну ділянку в розмірі 810763,20 грн., а відтак не виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу, що є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу. При цьому, місцевий господарський суду зазначив, що істотне порушення відповідачем умов договору полягає у невиконанні ним своїх обов'язків в частині своєчасної сплати вартості земельної ділянки, що позбавляє позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів за продаж земельної ділянки.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, про наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постановах Верховного суду України від 18.09.2013 по справі № 6-75цс13 та від 06.06.2012 по справі № 6-46цс12, правовий висновок у яких є обов'язковим для суду апеляційної інстанції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повної або часткової сплати відповідачем встановленої у договорі суми, яка є ціною спірної земельної ділянки (в порядку та розмірі, визначених сторонами у договорі), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем істотно порушено умови договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010 року. При цьому, істотне порушення відповідачем умов договору полягає у невиконанні ним своїх обов'язків в частині своєчасної сплати вартості земельної ділянки, що позбавляє позивача можливості отримати результат, на який останній розраховував при укладенні договору, а саме отримання коштів за продаж земельної ділянки. Таким чином вимога позивача про розірвання договору на підставі п. 2 ст. 651 ЦК України є обґрунтованою, а відтак правомірно та законно задоволена судом першої інстанції.

Задовольняючи позовну вимогу про повернення вищезазначеної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що майно підлягає поверненню відповідачем в порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава, на якій відповідач набув у власність земельну ділянку площею 0,8662 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відпала.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, при ухваленні спірного рішення (08.12.2011), судом першої інстанції не було встановлено, що право власності на земельну ділянку з 14.07.2011 (ще до звернення позивача з позовом) перейшло до ТОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД" згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.07.2011, укладеного між відповідачем та третьою особою 1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі за № 1152.

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору право власності на земельну ділянку виникає згідно ст. 125 Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зі змісту державного акту на право власності на земельну ділянку (копія якого наявна в матеріалах справи) вбачається, що право власності на зазначене майно перейшло до третьої особи 1 саме з 14.07.2011, що, в свою чергу, свідчить про припинення права власності відповідача на вказану земельну ділянку саме з цієї дати.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України до змісту права власності належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Разом з цим слід зазначити, що зобов'язати повернути майно в судовому порядку (у разі достатніх на то правових підстав) можливо лише особу, у якої фактично перебуває таке майно в розпорядженні або користуванні.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.07.2011 (а/с 107) підтверджується, що спірна земельна ділянка була належним чином передана відповідачем третій особі 1 на підставі укладеного між ними договору купівлі продажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, позов у даній справі було подано 17.10.2011, а предметом даного позову (окрім розірвання договору), є вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку, тоді як зазначена земельна ділянка (на момент подання позову), більш ніж три місяці перебувала у володінні, розпорядженні та користуванні ТОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД". Разом з цим, судом першої інстанції не було перевірено, кому належала спірна земельна ділянка на момент розгляду справи, не було залучено вказану особу в якості учасника даного спору, а також жодним чином не вирішено питання стосовно її прав та обов'язків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 встановлено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, не дослідивши вищевказаних обставин щодо переходу права власності до іншої особи, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про повернення земельної ділянки та у ч. 3 резолютивній частині рішення від 08.12.2011 неправомірно та безпідставно зобов'язав ФОП ОСОБА_4 повернути Великодимерській селищній раді Броварського району Київської області земельну ділянку площею 0,8662 га, кадастровий номер 3221281201:01:116:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На момент розгляду апеляційної скарги зазначена земельна ділянка неодноразово відчужувалася, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для залучення апелянта до участі у справі в якості належного або іншого відповідача за цією вимогою в розумінні ст. 24 ГПК України.

Так, матеріалами справи підтверджується, що договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.02.2012, посвідченого приватним нотаріусом Івано-франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим в реєстрі за № 232 ТОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД" було відчужено вищезазначену земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Галеон-Ресурс» (правонаступником якого є Приватне підприємство «ОККО - Нафтопродукт»).

В свою чергу, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованим в реєстрі за № 4363 ТОВ «Галеон-Ресурс» було відчужено вищезазначену земельну ділянку ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (який залишається власником земельної ділянки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, але не був таким на момент розгляду справи в суді першої інстанції).

З огляду на наведене, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, які встановлені ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість залучення в якості іншого відповідача (або заміни неналежного відповідача) третю особу 1 (яка на момент ухвалення рішення була власником земельної ділянки), оскільки вказана особа не володіє земельною ділянкою на момент апеляційного перегляду справи. Разом з цим, теперішній власник земельної ділянки (третя особа 3) на момент розгляду справи в суді першої інстанції не був її власником, а тому також не може бути відповідачем в розумінні вищенаведених приписів законодавства, з урахуванням підстав заявленого позову. При цьому, позивач не обмежений правом на звернення до суду з іншим позовом у загальному порядку.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, оскільки в даному випадку мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга третьої особи 1 підлягає частковому задоволенню. Разом з цим, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню (зокрема, в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,8662 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2) на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України про відмову в задоволенні позову в цій частині; з відповідним перерозподілом судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, в порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2014 по справі № 910/9512/13).

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 8107,63 грн. за розгляд однієї вимоги майнового характеру (повернення земельної ділянки) відшкодовується третій особі 1 за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України. Разом з цим, судовий збір за розгляд однієї вимоги немайнового характеру не відшкодовується третій особі 1, з врахуванням залишення рішення суду першої інстанції без змін в цій частині.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2011 у справі № 7/139-11 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2011 у справі № 7/139-11 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,8662 га, кадастровий номер 3221281201:01:116:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розподілу судових витрат, з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2011 у справі № 7/139-11 в частині задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 06.07.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а також припинення провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту серії ЯЛ №394501, виданого управлінням Держкомзему у Броварському районі 29.07.2010 року, залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02081, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України судові витрати: 85,00 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Бобрицька, буд.1, код ЄДРПОУ 04363834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінжавтосервіс ЛТД" (79056, місто Львів, вул. Пластова, буд. 1, код ЄДРПОУ 20122395) судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 8107,63 (вісім тисяч сто сім) грн. 63 коп.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи № 7/139-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 12.11.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім