Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/15645/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року 15:10 № 826/15645/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київхліб» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київхліб» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.06.2014р. №0004782204 в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 597 164грн. та штрафної санкції - 399 291грн. та №0004772204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 404 615грн. та штрафної санкції - 601 154грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 03.11.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ПАТ «Київхліб» за результатами якої 06.06.2014р. складено акт №3072/26-56-22-04-04/00381574 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 статті 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 415 632грн. за 2013 рік та п.п. 192.1.1, 192.1.2, п. 192.2, 192.3 статті 192. п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 1 666 174грн., в тому числі по періодах: вересень 2013 року - 26 932грн., жовтень 2013 року - 13 014грн., листопад 2013 року - 1 175 329грн., грудень 2013 року - 450 899грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 24.06.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0004782204, яким за порушення п.п. 192.1.1, 192.1.2, п. 192.2, 192.3 статті 192. п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 082 718грн., у тому числі основний платіж - 1 666 174грн. та штрафні санкції - 416 544грн. та №0004772204, яким за порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 статті 138 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 019 540грн., у тому числі основний платіж - 2 415 632грн. та штрафні санкції - 603 908грн.

Позивач оскаржує податкові повідомлення рішення від 24.06.2014р. №0004782204 в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 597 164грн. та штрафної санкції - 399 291грн. та №0004772204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 404 615грн. та штрафної санкції - 601 154грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Укрснаб-Агро» (код ЄДРПОУ 38564520).

Так, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укрснаб-Агро» укладено ряд договорів поставки №КХ 13-0611/74/4 від 06.11.2013р.; №КХ 13-1211/75/4 від 12.11.2013р.; №КХ 13-2611/71/4 від 26.11.2013р.; №КХ 13-0312/72/4 від 03.12.2013р.; №КХ 13-0912/74/4 від 09.12.2013р.; №КХ 13-0512/73/4 від 05.12.2013р.; №КХ 13-1510/63/4 від 15.10.2013р.

Предметом договорів поставки є соя українського походження врожаю 2013 року.

На виконання умов даних договорів ТОВ «Укрснаб-Агро» виписані видаткові накладні: №8 від 18.10.2013р., №6 від 17.10.2013р., №12 від 21.10.2013р., №14 від 22.10.2013р., №10 від 21.10.2013р., №26 від 27.10.2013р., №24 від 26.10.2013р., №22 від 25.10.2013р., №19 від 24.10.2013р., №18 від 23.10.2013р., №37 від 06.11.2013р., №40 від 07.11.2013р., №49 від 08.11.2013р., №50 від 09.11.2013р., №51 від 10.11.2013р., №52 від 11.11.2013р., №56 від 12.11.2013р., №60 від 13.11.2013р., №70 від 15.11.2013р., №96 від 28.11.2013р., №93 від 27.11.2013р., №89 від 26.11.2013р., №102 від 29.11.2013р., №115 від 30.11.2013р., №103 від 30.11.2013р., №104 від 01.12.2013р., №105 від 02.12.2013р., №110 від 03.12.2013р., №114 від 05.12.2013р., №117 від 07.12.2013р., №118 від 08.12.2013р., №125 від 10.12.2013р., №128 від 11.12.2013р., №132 від 12.12.2013р., №138 від 13.12.2013р., №141 від 14.12.2013р., №143 від 15.12.2013р., №142 від 15.12.2013р., №146 від 17.12.2013р., №151 від 20.12.2013р., №156 від 23.12.2013р., №161 від 25.12.2013р., №165 від 29.12.2013р., всього на суму 30 363 372,55грн. та сума ПДВ 5 060 560,94грн.

З Акту перевірки вбачається, що вказані видаткові накладні складені у м. Бровари, а місцем передачі товару є Миколаївський морський торговий порт, зернові склади терміналу ТОВ «Грінтур - Екс», Одеський морський торговий порт, ПАТ «Укрелеваторпром» та Херсонський морський торговий порт.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками: Пархоменком І.О. та Доломан С.О., згідно Договором Доручення №ПТА13-0110/КХД від 01.10.2013р., а також директором департаменту сільськогосподарської продукції Лакішенко М.В., який діє на підставі довіреності №06-3/43 від 23.09.2013р.

Між позивачем (Довіритель) та ТОВ «Північтрансагро» (код ЄДРПОУ 37632712) (Повірений) укладено у м. Києві договір Доручення №ПТА13-0110/КХД від 01.10.2013р., відповідно до якого Довіритель зобов'язує Повіреного в особі його повноважних представників, перелік яких затверджується сторонами до договору, здійснити від імені та за рахунок Довірителя певні юридичні дії.

Предмет доручення складають наступні юридичні та фактичні дії:

- визначення дійсності наявності товару у Постачальника, з яким Довіритель уклав договір поставки;

- виконання операцій з фактичного приймання товару власність Довірителя за договорами поставки товару, якщо такі операції здійснюються не за місцезнаходженням Довірителя;

- оформлення результатів приймання товару у власність Довірителя, шляхом підписання актів приймання - передачі або інших первинних бухгалтерських документів від іменні довірителя;

- організація процесу укладення договорів складського зберігання товару, прийнятого у власність Довірителя;

- організація процесу переміщення товару, прийнятого у власність Довірителя, та процесу укладення договорів транспортного експедирування з метою доставки товару у вказане Довірителем місце, за винятком випадків, коди Повірений самостійно та за окремим договором надає Довірителю послуги з транспортування товару.

Представник податкового органу в обґрунтування заперечень пояснив, що місцем передачі товару є Миколаївський та Херсонський морські торгові порти, а видаткові накладні складені в м. Бровари.

Проте, суд зазначає, що Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання складати первинні документи за місцем передачі товару.

Згідно з частиною другою статті 9 даного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати серед обов'язкових реквізитів дату і місце складання.

Судом встановлено, що видаткові накладі складені ТОВ «Укрснаб-Агро» мають дату і місце складання, м. Бровари.

Разом з тим, допитаний в якості свідка директор ТОВ «Укрснаб-Агро» ОСОБА_4 пояснив, що місцем складання видаткових та податкових накладних є дійсно місто Бровари Київської області - юридична адреса та місцезнаходження бухгалтерії підприємства.

Крім того, видаткові накладні, отримувачем яких є повноважні представники згідно договору Доручення, скріплені печатками.

Також, з Акту перевірки судом вбачається, що податковим органом встановлено, що на видаткових накладних №128 від 11.12.2013р., №151 від 20.12.2013р., №156 від 23.12.2013р., №161 від 25.12.2013р., №165 від 29.12.2013р. відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний та зведений обліковий документ повинні мати серед інших обов'язкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже вимог щодо зазначення прізвища та ініціалів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, закон не встановлює.

Всі зазначені у якості дефектних у Акті перевірки від 06.06.2014 облікові документи містять відповідний особистий підпис відповідальних осіб. Зі сторони ТОВ «УКРСНАБ-АГРО» документи підписані директором ОСОБА_4 Зі сторони позивача - директором департаменту сільськогосподарської продукції ПАТ «КИЇВХЛІБ» Лакішеком М. В. Слід відзначити, що саме ці особи укладали відповідні договори, на реалізацію яких виконано господарські операції, про що прямо вказано у преамбулах правочинів. Повноваження ОСОБА_4 як директора засновані на статуті та законі, Лакішека М. В. - на довіреності від 23.09.2013 р. №06-3/43, згідно з якою йому доручається вчиняти від імені ПАТ «Київхліб» правочини та здійснювати господарські операції із приймання-передачі сільськогосподарської продукції. За цих умов можна достовірно ідентифікувати учасників господарської операції, в тому числі їх прізвища та займані посади.

Як підкреслено у листі Вищого адміністративного суду «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 №1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Дана правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду по справі від 06.02.2013 №К/9991/5339/11, від 24.04.2014 р. №К/800/29370/13.

Крім того, податковим органом встановлено, що Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено АКТ від 25.03.2014р. №182/10-06-22-02/38564520 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро» (код ЄДРПОУ 38564520) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., ТОВ «Агроснаб Трейдис» (код ЄДРПОУ 31750060) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., ТОВ «Світанок-1» (код ЄДРПОУ 34858220) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., ТОВ «Альянс Хліборобів» (код ЄДРПОУ 37031668) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., ТОВ «Широкі Лани» (код ЄДРПОУ 38436397) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., ППАТФ «Баратівське» (код ЄДРПОУ 35424400) за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. та від 11.04.2014р. №204/10-06-22-02/38564520 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Світанок-1» (код ЄДРПОУ 34858220) за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р.

Даними актами встановлено, що здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрснаб-Агро» проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою якого є надання фінансових послуг, безтоварних операцій.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Укрснаб-Агро» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, вартість послуг/робіт, які отримані позивачем від ТОВ «Укрснаб-Агро» в перевіряємому періоді правомірно відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку та відносяться до витрат, що відповідно до статті 138 ПК України враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій ПАТ «Київхліб» з ТОВ «Укрснаб-Агро», суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київхліб».

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014р. №0004782204 в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 597 164грн. та штрафної санкції - 399 291грн. та №0004772204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 404 615грн. та штрафної санкції - 601 154грн. є безпідставними та неправомірними, а тому позов ПАТ «Київхліб» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київхліб» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2014р. №0004782204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 597 164грн. та штрафної санкції - 399 291грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2014р. №0004772204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 404 615грн. та штрафної санкції - 601 154грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.11.2014р.

Суддя В.В. Амельохін