Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/12646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12646/14 05.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3»

про стягнення 383 969, 97 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. за довіреністю № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.;

від відповідача: Воробйова І.В. за довіреністю б/н від 07.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» (далі - відповідач) про стягнення 383 969, 97 грн., в тому числі 350 057, 61 грн. основного боргу за теплову енергію в гарячій воді, 9 201, 79 грн. пені, 16 251, 83 грн. інфляційних втрат, 8 458, 74 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 7 679, 40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541895 від 20.07.1999 р. він поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.12.2012 р. по 01.05.2014 р. у розмірі 350 057, 61 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12646/14, розгляд справи призначено на 29.07.2014 р.

17.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

29.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про витребування від позивача загального розгорнутого акту взаєморозрахунків за період з 20.07.1999 р. по липень 2014 р., які будуть включати до себе суми боргу як за договором так і за угодою про реструктуризацію заборгованості, із зазначенням сум та періодів часткового виконання ЖБК «Колос-3» своїх грошових зобов'язань із зазначенням моменту, коли відбулось фактичне порушення виконання зобов'язання та детальний обґрунтований розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заявлені до стягнення суми заборгованості.

У судовому засіданні 29.07.2014 р. суд в поряду ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 12.08.2014 р. Розгляд клопотання відповідача про витребування доказів відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

07.08.2014 р., 08.08.2014 р. та 11.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 12.08.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.09.2014 р.

28.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/12646/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято справу № 910/12646/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

11.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/12646/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/12646/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

01.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

06.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що в дійсності ним було сплачено в оплату боргу за спірний період 6 940, 12 грн., у зв'язку з чим основний борг має складати 345 997, 60 грн. Також, відповідач надає контррозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з яким вони мають складати 736, 75 грн., 8 420, 06 грн. та 15 980, 81 грн. відповідно.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 28.10.2014 р.

09.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 28.10.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 28.10.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.110.2014 р.

03.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що

У судовому засіданні 05.11.2014 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про витребування від позивача загального розгорнутого акту взаєморозрахунків за період з 20.07.1999 р. по липень 2014 р. та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки спірним у даній справі є період з грудня 2012 року по квітень 2014 року включно й відносно вказаного періоду суд неодноразово зобов'язував позивача надати відповідний акт взаєморозрахунків.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якого є позивач) (далі - енергопостачальна організація/позивач) та відповідачем (далі - абонент) було укладено Договір № 154-1895-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 р. № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ - для опалення 54 - 42 грн., для гарячого водопостачання 54 - 42 грн.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

При цьому, відповідно до п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з п. 2. Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 8.1. Договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 р.

При цьому Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4.).

Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3. Договору).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, в період з 01.12.2012 р. по 01.05.2014 р. свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 350 057, 61 грн.

Факт отримання послуг за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року включно, а саме: за грудень 2012 року на суму 48 006, 68 грн., січень 2013 року - 43 782, 44 грн., лютий 2013 року - 28 728, 37 грн., березень 2013 року - 40 470, 88 грн., квітень 2013 року - 4 897, 96 грн., травень 2013 року - 1 431, 83 грн., червень 2013 року - 2 519, 04 грн., липень 2013 року - 2 582, 68 грн., серпень 2013 року - 2 506, 12 грн., вересень 2013 року - 4 869, 82 грн., жовтень 2013 року - 21 784, 14 грн., листопад 2013 року - 22 395,92 грн., грудень 2013 року - 33 417, 28 грн., січень 2014 року - 46 805, 02 грн., лютий 2014 року - 21 725, 65 грн., березень 2014 року - 21 909, 67грн., квітень 2014 року - 5 104, 22 грн.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, за поставлену теплоенергію відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 2 880, 11 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем на суму 350 057, 61 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану суму боргу не погасив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Під час розгляду спору відповідач проти заявленої до стягнення суми основного боргу заперечив, відзначивши, що в дійсності ним було оплачено теплову енергію за спірний період на суму 6 940, 12 грн.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду копії виписок від 25.10.2013 р. щодо платежу - 1500, 00 грн., від 27.12.2013 р. щодо платежу - 853, 63 грн., від 28.01.2014 р. щодо платежу 1 203, 84 грн., від 31.03.2014 р. щодо платежу - 1 167, 36 грн., від 29.04.2014 р. щодо платежу - 1 276, 80 грн., а також складені між сторонами акти від 31.03.2013 р., 30.06.2013 р. та 31.07.2013 р.

Аналізуючи вказані документи, суд встановив, що дійсно, відзначені у наданих відповідачем виписках суми платежів не відображені у розрахунках позивача, однак слід звернути увагу на те, що згідно з призначенням платежів за такими виписками кошти перераховувались відповідачем в оплату боргу за Договором № 55289 від 28.11.2000 р.

Доказів того, що у зазначених виписках допущено помилку в призначенні платежів, як їх коригування, відповідачем не представлено, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для врахування вказаних платежів як оплати за Договором № 154-1895-3.

В письмових поясненнях від 05.11.2014 р. відповідач повторно відзначив, що поданим його бухгалтерського обліку борг перед позивачем складає саме 345 997, 60 грн., однак належних доказів зазначеного суду не представив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторонами було визначено, що сплату абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в цій частині на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 350 057, 61 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 9 201, 79 грн. пені, 16 251, 83 грн. інфляційних втрат, 8 458, 74 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору сторонами було передбачено, що у випадку несплати за теплову енергію до кінця місяця енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту фактичної сплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 201, 79 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за період в 6 місяців з листопада 2013 року по 1 травня 2014 року.

Судом встановлено, що розрахунок пені наданий позивачем у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та узгоджується з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 16 251, 83 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є невірним, оскільки позивачем не враховано, що борг за грудень 2012 року не підлягає індексації на індекс інфляції за грудень 2012 року в силу того, що зобов'язання з його оплати виникло 25.12.2012 р.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що вони мають складати 16 157,77 грн.

Що стосується нарахованих позивачем 3 % річних в сумі 8 458, 74 грн., то суд визнає їх розрахунок правильним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» (03037, місто Київ, вулиця Петра Радченка, будинок 12, квартира 2; код ЄДРПОУ 22906681) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 350 057 (триста п'ятдесят тисяч п'ятдесят сім) грн. 61 коп. основного боргу, 9 201 (дев'ять тисяч двісті одну) грн. 79 грн. пені, 8 458 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 74 коп. 3 % річних, 16 157 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 77 коп. інфляційних втрат та 7 677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака