Постанова

від 09.02.2015 по справі 910/12646/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 910/12646/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Левченко В.І.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р.

у справі №910/12646/14 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3»

про стягнення 383 969,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» про стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 350 057,61 грн., 3% річних в розмірі 8 458,74 грн., пені в розмірі 9 201,79 грн., інфляційних витрат в розмірі 16 251,83 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 350 057,61 грн. основного боргу, 9 201,79 грн. пені, 8 458,74 грн. 3% річних, 16 157,77 грн. інфляційних витрат та 7 677,52 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Колос-3» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12646/14 від 05.11.2012р. скасувати в частині стягнення інфляційних витрат та в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання стосовно стягнення з нього суми інфляційних витрат не було враховано позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України у справі №2-14/6102-06 від 06.07.2006р., відповідно до якої у разі, якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направив письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» та призначено її до розгляду на 26.01.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та поданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

20 липня 1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», як енергопостачальною організацією, та Житлово-будівельним кооперативом «Колос-3», як абонентом, був укладений Договір № 154-1895-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого стало постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

У відповідності до п. 2.1. Договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.2.2. Договору енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.

Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2004 р. № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ - для опалення 54 - 42 грн., для гарячого водопостачання 54 - 42 грн.

В п. 2.3.1. Договору зазначено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з п. 2. Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 8.1. Договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999р.

Відповідно до п. 8.4. Договору цей Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 8.3. Договору припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за використану теплову енергію за період з 01.12.2012р. по 01.05.2014р. в розмірі 350 057,61 грн., а також стягнення пені в сумі 9 201,79 грн., 3% річних в сумі 8 458,74 грн., інфляційних витрат в сумі 16 251,83 грн.

Так, в матеріалах справи знаходяться облікові картки (табуляграми) за період з грудня 2012р. по квітень 2014р. включно, які підтверджують факт отримання послуг за Договором, а саме: за грудень 2012 року на суму 48 006, 68 грн., січень 2013 року - 43 782, 44 грн., лютий 2013 року - 28 728, 37 грн., березень 2013 року - 40 470, 88 грн., квітень 2013 року - 4 897, 96 грн., травень 2013 року - 1 431, 83 грн., червень 2013 року - 2 519, 04 грн., липень 2013 року - 2 582, 68 грн., серпень 2013 року - 2 506, 12 грн., вересень 2013 року - 4 869, 82 грн., жовтень 2013 року - 21 784, 14 грн., листопад 2013 року - 22 395,92 грн., грудень 2013 року - 33 417, 28 грн., січень 2014 року - 46 805, 02 грн., лютий 2014 року - 21 725, 65 грн., березень 2014 року - 21 909, 67грн., квітень 2014 року - 5 104, 22 грн.

При цьому, відповідач частково сплатив спожиту теплову енергію в сумі 2 880,11 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем на розмірі 350 057, 61 грн.

Судом не приймаються як належні докази оплати послуг згідно Договору копії виписок від 25.10.2013р. щодо платежу - 1 500,00 грн., від 27.12.2013р. щодо платежу - 853,63 грн., від 28.01.2014 р. щодо платежу 1 203, 84 грн., від 31.03.2014р. щодо платежу - 1 167, 36 грн., від 29.04.2014р. щодо платежу - 1 276, 80 грн., оскільки в призначеннях платежів за такими виписками кошти перераховувались в оплату за іншим договором, а саме №55289 від 28.11.2000р.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума боргу в розмірі 350 057, 61 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму пені в розмірі 9 201,79 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору сторонами було передбачено, що у випадку несплати за теплову енергію до кінця місяця енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту фактичної сплати.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 201,79 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України за період в 6 місяців з листопада 2013 року по 1 травня 2014 року.

Розрахунок пені є правильним, а отже правомірним є на підставі наведених вище статей чинного законодавства України стягнення з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 9 201,79 грн.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 8 458,74 грн. Розрахунок є правильним та сума 8 458,74 грн. правомірно присуджена судом першої інстанції до стягнення.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з нарахованою та присудженою до стягнення сумою інфляційних витрат в розмірі 16 157,77 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, судова колегія зазначає про те, що господарським судом правильно розраховано цю суму та з урахуваннями висновків, які містяться в Рекомендаціях Верхового суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Колос-3» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р. у справі №910/12646/14 залишити без змін.

3. Повернути Житлово-будівельному кооперативу "Колос-3" з Державного бюджету України 2 923,47 (дві тисячі дев"ятсот двадцять три грн. 47 коп.) грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Справу №910/12646/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця