Постанова

від 06.11.2014 по справі 2а-8214/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8214/11 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ

Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 07 квітня 2011 року № 0000821705.

З врахуванням зміни предмету позову, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 просила скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 11.04.2011 року № 0000861705/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, в задоволенні позовних вимог відмолено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року (справа № К/9991/22814/12) вказані рішення скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В судове засідання з'явилась позивач та його представник, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №0000861705/0 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (надалі - СПД-ФОП ОСОБА_2) зареєстрована Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.04.2003 року за № 23299.

На податковий облік у ДПІ у Деснянському районі м. Києва СПД-ФО ОСОБА_2 стала 29.04.2003 року за № 22044.

СПД-ФО ОСОБА_2, як платник податку на додану вартість, зареєстрована в ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Свідоцтво платника ПДВ від 13.10.2005 року № 87673990, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - НОМЕР_2.

Свідоцтво платника ПДВ № 87673990 анульовано 28.05.2009 року СПД-ФО ОСОБА_2 зареєстрована як платник податку на додану вартість 05.06.2009 року - свідоцтво платника ПДВ №100229659.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питання оподаткування суб'єкта господарської діяльності за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами даної перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва було складено акт від 17.12.2010 року, за змістом якого за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року позивачем не подавалися декларації з податку на додану вартість, чим порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року податковим органом встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 23 740 грн. внаслідок завищення розміру податкового кредиту. За період з 01.01.2009 по 31.12.2009 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 20 111 грн. За результатами перевірки донараховано податку на додану вартість на суму 43 851 грн.

Разом з тим у періоди з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року порушень у формуванні податкового кредиту відповідачем не встановлено.

На підставі вказаних висновків акта перевірки та рішення ДПА у м. Києві від 28.03.2011 № 4062/7/25-214 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 № 0000861705, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 41 502,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 23 135,00 грн. (в тому числі за неподання податкових декларацій).

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА України, яка своїм рішенням від 31.05.2011 року № 5231/В/25-0315 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове-повідомлення рішення від 11.04.2011 року незаконним позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), відтак, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8 1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними; е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «е» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 4 кварталу 2007 року по 30.09.2010 року СПД-ФО ОСОБА_2 надавала послуги в сфері комп'ютерної вишивки, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

СПД-ФО ОСОБА_2, як платник податку на додану вартість, зареєстрована в ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Свідоцтво платника ПДВ № 87673990 від 13.10.2005 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - НОМЕР_2.

Починаючи з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року приватний підприємець не подавала до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в зв'язку із чим, 28.05.2009 року згідно з актом № 88/29-111 свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість було анульоване.

03.06.2009 року СПД-ФО ОСОБА_2 подала заяву на реєстрацію платника податку на додану вартість.

Як платник податку на додану вартість СПД-ФО ОСОБА_2 зареєстрована 05.06.2009 року, свідоцтво платника ПДВ № 100229659, після чого позивач податкові декларації з ПДВ в період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року подавала до ДПІ у Деснянському районі м. Києва поквартально без порушень строків їх подання.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року СПД-ФО ОСОБА_2 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 11253 грн. У перевіряємому періоді підприємець не займалась зовнішньоекономічною діяльністю не користувалась пільгами з податку на додану вартість.

Відповідно до показників, відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість СПД-ФО ОСОБА_2 обсяги поставки продукції протягом перевіряємого періоду склали 56 267 грн., податкові зобов'язання (рядки 1-9 Декларації) визначені в сумі 11 253 грн.

Стосовно періодів з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року під час перевірки встановлено, що позивач не подавала декларації з податку на додану вартість.

Проте, з пояснень позивача вбачається, що декларації за вказані періоди подавалися до податкового органу, але з невідомих причин не були прийняті.

Відповідно до п. 7.5. Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Позивач отримувала від контрагентів податкові накладні, подавала їх до податкової інспекції, надавала копії даних документів для перевірки. Проте, відповідач не прийняв до уваги ці накладні, не вніс до таблиці в акті, не врахував суми ПДВ та податкового кредиту за періоди з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 року та визначив позивачу податкове зобов'язання у сумі 28086 грн.

Податок на додану вартість був сплачений контрагентами позивача, а позивач отримала податкові накладні, і відповідно до п. 7.5.1. Закону мала право на нарахування сум податкового кредиту.

Крім того під час розгляду справи встановлено, що у період, коли відповідач не приймав у позивача податкові декларації. Позивач сплачувала суми податку на додану вартість, але в акті перевірки ці суми взагалі не відображаються.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення-рішення від 11.04.2011 року № 0000861705/0, видане Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 11.11.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

О.І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.