Рішення

від 30.10.2014 по справі 910/1248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 910/1248/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Кошика А.Ю. (головуючий), Горбасенка П.В.,Яреми В.А. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас», м.Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 63064,84 грн.

представники:

від позивача: Сапсай В.М.

від відповідача: Науменко А.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про стягнення 63064,84 грн.

Матеріали справи № 910/1248/14 надійшли до Господарського суду Київської області за підсудністю з Господарського суду м. Києва та були прийняті до розгляду ухвалою від 27.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/1248/14 та передано справу до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для визначення складу колегії суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Пунктом 3.1.6. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, передбачено, що якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач. Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи.

Розпорядженням голови Господарського суду Київської області № 172-АР від 27.08.2014 року «Про призначення складу колегії суддів з розгляду справи № 910/1248/14» призначено колегію з розгляду справи № 910/1248/14 у складі: Кошик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Горбасенко П.В., Ярема В.А.

Відповідно до ухвали суду від 28.08.2014 року справу №910/1248/14 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Кошик А.Ю., судді Горбасенко П.В., Ярема В.А. та призначено розгляд справи на 18.09.2014 року.

Заслухавши у судовому засіданні 18.09.2014 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами документи та докази колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових доказів, необхідних для розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 09.10.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.10.2014 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 30.10.2014 року.

В судовому засіданні 30.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач проти позову заперечував та на виконання вимог суду надав пояснення щодо підстав анулювання страхового полісу №АА5497110 від 11.08.2011 року та докази анулювання полісу №АА5497110 від 11.08.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, судом встановлено наступне.

15.08.2011 року в м. Києві по вул. Васильківській,4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_6 автомобіля «Каділак Ескалейд», д/н НОМЕР_1 та автобуса «Богдан А092», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який перебував у трудових відносинах з орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас» (позивачем).

Згідно Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.08.2011 року встановлено, що вищенаведена ДТП сталася з вини водія автобуса «Богдан А092», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_7

Як стверджує позивач, 11.08.2011 року між ОСОБА_8 та Товариством з додатковою відповідальністю «СК «ПРОВІТА» було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами №АА №5497110 на випадок завдання їм шкоди в результаті ДТП. Об'єктом страхування за цим Договором визначено майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспорту засобу - автобусу марки «Богдан А092», державний номер НОМЕР_2. Договір укладався через повіреного ФОП ОСОБА_9, яка діяла в інтересах ТДВ «СК «ПРОВІТА» за агентської угодою (договором передоручення) №15 від 01.01.2011 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_8 оплатив цей поліс одним платежем і отримав на руки його оригінал, ФОП ОСОБА_9 здала ці кошти ТДВ «СК «ПРОВІТА» в сумі 1498,17 грн. по акту. У централізованій базі даних МТСБУ міститься інформація, яка свідчить, що даний поліс був чинним на період ДТП.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас», як особою, якій належить право користування автобусом «Богдан А092», д/н НОМЕР_2, було подано повідомлення до ТДВ «Страхова компанія «ПРОВІТА» про страховий випадок з необхідним пакетом документів для виплати страхового відшкодування.

Позивач зазначає, що незважаючи на наявність страхового полісу №АА №5497110 і можливість здійснення за ним страхової виплати ТДВ «Страхова компанія «ПРОВІТА» відмовила третій особі - потерпілому ОСОБА_6 у виплаті страхового відшкодування, ліміт якого був достатнім для відшкодування фактичного розміру матеріальної шкоди.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Каділак Ескалейд», д/н НОМЕР_1, становила 44 744,11 грн.

В зв'язку з відмовою у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_6 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва позовом до ТОВ «ЄвроБас» про стягнення цих коштів.

01.03.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва винесено рішення, яким задоволено позов ОСОБА_6 та на його користь стягнуто з ТОВ «ЄвроБас» 44 744,11 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 400,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті оціночних робіт 4,00 грн. оплата послуг банку по оплаті оціночних робіт, 357,66 грн. витрат на надання адвокатської допомоги, 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 530,00 грн. на відшкодування судового збору. Всього стягнуто 49035,77 грн. За наслідками апеляційного перегляду зазначене рішення набрало законної сили і позивач - ТОВ «ЄвроБас» відповідно до квитанції №к5/А/33 від 10.09.2012 року виплатило ОСОБА_6 49035,77 грн. відшкодування шкоди.

В обґрунтування правових підстав користування автобусом «Богдан А092», д/н НОМЕР_2, позивач зазначив, що 26.05.2011 року ОСОБА_8, як власник автобусу «Богдан А092» д/н НОМЕР_2, надав ОСОБА_10 нотаріальну довіреність ВРК №7410077 з правом представляти його інтереси перед третіми особами з усіх питань, у тому числі, що стосуються експлуатації, технічного обслуговування, страхування та передачі в оренду (найм) вказаного автобусу.

Автобус «Богдан А092», р/н НОМЕР_2, був переданий в орендне володіння ТОВ «ЄвроБас» на підставі акту прийому-передачі транспортних засобів від 01.06.2011 року до Договору оренди б/н від 01.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_10 та ТОВ «ЄвроБас».

В свою чергу, 06.12.2010 року ТОВ «ЄвроБас» укладено договір замовлення транспортних засобів з ФОП ОСОБА_11. Згідно з п.1.1 цього Договору замовлення, ТОВ «ЄвроБас» щоденно подавало автобуси на маршрути ФОП ОСОБА_11 разом зі своїми водіями. Таким чином, ТОВ «ЄвроБас» своїми силами здійснював управління і керування автобусами, в т.ч. і автобусом «Богдан А092», д/н НОМЕР_2 разом зі своїм водієм.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ст. 1194 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв'язку з чим, позивач вважає, що законом передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність страхувальника поряд з відповідальністю страхової компанії, де застрахована його відповідальність.

Позивач вважає, що на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2012 він несе субсидіарну відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду, в той час, як основним боржником має бути відповідач і згідно з ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України позивач, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи - відповідача у розмірі виплаченої відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню за період з 16.11.2011 року по 30.12.2013 року в сумі 14029,07 грн.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що саме ТДВ «Страхова компанія «ПРОВІТА» є особою, зобов'язаною відшкодувати в порядку регресу збитки, відшкодовані позивачем, так як його цивільно-правова відповідальність застрахована у відповідача на випадок ДТП.

Крім того, позивач вважає, що оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_9, будучи повіреною особою, діяла в інтересах ТДВ «СК «ПРОВІТА», такі особи спільно заподіяли шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, тому мають відповідати як солідарні боржники.

Всього позивач просить стягнути 63064,84 грн. солідарно з відповідача 1- Товариства з додатковою відповідальність «Страхова компанія «Провіта» та відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроБас».

Відповідач у відзиві проти позову заперечував, надав пояснення та докази, з яких вбачається відсутність підстави заявлення до нього вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки поліс серії АА № 5497110, на який посилається позивач і який є єдиною підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі, анульовано.

Зокрема, відповідач зазначив, що з фізичною особою ОСОБА_12 був укладений договір доручення №888\ф від 22.04.2011 року, відповідного до якого повірений мав право укладати договори страхування на умовах, визначених цим договором. Згідно з актом передачі матеріальних цінностей № 2633 від 31.05.2011 року повірений отримав бланки полісів серед яких знаходився бланк серії АА N 5497110.

В зв'язку з систематичним невиконанням своїх обов'язків перед довірителем, останній відмовився від договору доручення №888\ф і припинив його дію 31.07.2011 року, на умовах, визначених договором та ст. 1008 Цивільного кодексу України. Повіреному було доведено про заборону укладати договори страхування від імені довірителя і повідомлено про відмову від договору.

Однак, невикористані бланки полісів не були знищені чи повернуті довірителю - відповідачу після припинення договору доручення та припинення підстав укладати таким повіреним договори страхування від імені відповідача.

В зв'язку з неможливістю розшукати повіреного та витребувати в нього невикористані бланки полісів, 07.10.2011 року ТДВ «СК «Провіта» було розміщено оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» про визнання недійсним, зокрема, бланку серії АА № 5497110.

Відповідні обставини підтверджені наданими відповідачем доказами, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, відповідач вжив всіх можливих і залежних від нього заходів щодо припинення незаконного використання його бланків і від його імені особою, яка не має на це повноважень.

Враховуючи наведені відповідачем обставини, оскільки підстави для використання бланку полісу серії АА № 5497110 відпали з 31.07.2011 року шляхом припинення договору з повіреним, використання повіреним такого бланку полісу, зокрема, укладення 11.08.2011 року між ОСОБА_8 та Товариством з додатковою відповідальністю «СК «ПРОВІТА» Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами №АА №5497110 на випадок завдання їм шкоди в результаті ДТП через повірених на підставі агентських договорів (доручення, передоручення) було протиправним і не породжує для відповідача жодних правових наслідків.

Як визначено ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Дії відповідача свідчать про невизнання укладеного від його імені правочину особою, яка діяла без відповідних повноважень (повіреним після припинення договору доручення). Таким чином, відповідний правочин (поліс АА № 5497110) не породжує для відповідача жодних прав та обов'язків.

Про відповідні обставини відповідач повідомляв потерпілого в ДТП, зокрема, про те, що страховик не використовував бланк серії АА № 5497110 для укладання договорів страхування і не має підстав нести відповідальність за ним.

Обставини щодо недійсності реєстраційного талону на спірний транспортний засіб не мають значення для спору, оскільки правові підстави користування таким транспортним засобом належали позивачу, про що також встановлено в рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 01.03.2012 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до п. 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, з огляду на обставини справи та наявні у справі докази, особою, яка завдала шкоду є водій ОСОБА_7., який своїми діями, пов'язаними з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу, завдав шкоди майну (автомобілю) потерпілого.

Водій ОСОБА_7. в момент скоєння ДТП володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі виконував перевезення пасажирів від імені та за дорученням позивача, тобто шкода була завдана водієм ОСОБА_7 під час виконання трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, оскільки внаслідок ДТП завдана шкода водієм ОСОБА_7, який був працівником позивача і виконував трудові обов'язки, шкода на користь потерпілого була стягнута з позивача на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд зазначає, що позивачем невірно тлумачиться норма ст. 1191 Цивільного кодексу України, оскільки відповідальною особою за завдану внаслідок ДТП шкоду є саме особа, яка безпосередньо завдала шкоду - водій. І право вимоги у позивача на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України з огляду на норми ст.ст. 1166, 1187 та 1172 Цивільного кодексу України виникає в першу чергу щодо водія ОСОБА_7 Право ж вимоги до страхової, в якій застраховано цивільно-правову відповідальність, пов'язану з експлуатацією транспортного засобу - автобуса «Богдан А092», д/н НОМЕР_2, виникає опосередковано в разі наявності права вимоги до водія.

Таким чином, відповідна норма ст.1191 Цивільного кодексу України надає позивачу, як особі яка відшкодувала шкоду завдану його працівником, право звернення в порядку регресу до винної особи, тобто до свого працівника - водія ОСОБА_7

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страхової має гарантійний характер і не ототожнюється з відповідальністю, яка настає в разі заподіяння шкоди, страхування цивільно-правової відповідальності в першу чергу спрямована на покриття ризиків та захист інтересів потерпілого (в тому числі особи, яка має право вимоги до винної особи), які в будь-якому випадку мають право вимоги безпосередньо до винної особи.

Також, з огляду на зміст ст. 1194 Цивільного кодексу України, питання виплати страхового відшкодування стосується прав та інтересів особи, чия цивільна відповідальність застрахована, оскільки в разі невиплати страхового відшкодування, відповідальність покладається на відповідну винну особу.

Пов'язаність вимог позивача з відповідним обов'язком відповідача ґрунтується виключно на факті укладення Договору страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (поліс АА № 5497110), який спростований в ході розгляду справи.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для звернення до відповідача в порядку регресу з вимогою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням цивільно-правової відповідальності водія автобуса «Богдан А092», д/н НОМЕР_2.

Вимога щодо особи, яка незаконно розпорядилась бланком поліса - відповідача2, не породжує відносин страхування, посилання позивача на заподіяння такою особою збитків, жодним чином не обґрунтовано. Виходячи з обставин неправомірності використання бланку полісу, відповідні обставини свідчать про наявність ознак шахрайства щодо використання від імені відповідача бланків полісів і в разі встановлення відповідного факту, питання про відшкодування збитків вирішується в порядку цивільного позову в матеріалах відповідної кримінальної справи.

Оскільки, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідачів основної суми відшкодування, вимога про стягнення пені безпідставна і не підлягає задоволенню. Крім того, стягнення пені з обох відповідачів та їх солідарна відповідальність в тому числі в частині стягнення пені, взагалі не обґрунтована.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні безпідставні, позивачем не доведені, відповідачем1 спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя А.Ю. Кошик

Суддя П.В.Горбасенко

Суддя В.А. Ярема

дата підписання 12.11.2014 р.