Ухвала

від 05.11.2014 по справі 816/1930/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 р.Справа № 816/1930/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/1930/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремойл" звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30 квітня 2014 року № 0001442201/827, № 0001452201/828, № 0001462201/830, № 0001472201/829.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 р. та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання позивач свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника позивача на стаціонарному лікуванні, проте, будь - яких доказів, що підтверджують поважність його неявки в судове засідання позивачем не надано, крім того, позивач неодноразово надавав суду клопотання про перенесення справи на іншу дату, у зв'язку із знаходженням представника позивача на лікарняному та жодних доказів, що підтверджують поважність неявки представника позивача не надано, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що зазначене клопотання необґрунтоване та безпідставне.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 26 квітня 2012 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200142670 серії НБ № 567971.

В березні-квітні 2014 року посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Кремойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 20 лютого 2012р. по 31 грудня 2013р., за результатами якої складено акт від 10 квітня 2014р. № 1006/16-03-22-01-08/37895836.

Згідно висновків вказаного акту встановлено порушення: п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п.п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3623601 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року в сумі 3569898 грн.; за 2013 рік в сумі 53703 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік у сумі 898422 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації з ПДВ) в сумі 29107 грн., у тому числі за грудень 2013 - 29107 грн.; пунктів 2.8, 3.5, з урахуванням 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 - перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 45138грн. 13 коп.; пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1209 грн. 67 коп.

30 квітня 2014 року на підставі розгляду зазначеного вище акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001462201/830, яким ТОВ "Кремойл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 29107 грн.; № 0001472201/829, яким до ТОВ "Кремойл" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 91485 грн. 93 коп.; № 0001442201/827, яким ТОВ "Кремойл" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 4529501 грн. 25 коп., з них: за основним платежем - на суму 3623601 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 905900 грн. 25 коп.; № 0001452201/828, яким ТОВ "Кремойл" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 898422 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та такими, що ухвалено відповідно до приписів чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення від 30 квітня 2014 року № 0001462201/830, яким ТОВ "Кремойл" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 29107 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту " а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Агроінвест плюс" товарів позивачем надано до суду копію договору поставки № 2503-13, укладеного 25 березня 2013р. між ПП "Агроінвест плюс" (Постачальник) та ТОВ "Кремойл" (Покупець) , за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди про внесення змін до договору поставки № 2503-13 від 25 березня 2013 р., складеної 02 квітня 2013 р постачальник зобов'язується в порядку і на умовах цього договору поставити покупцю наступну продукцію: дизельне пальне, дизельне пальне євро, бензини А-92, А-95, А-95 євро, мастила для автомобілів, товари автохімії, автозапчастини, вугілля деревне, дрова, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

На виконання умов договору поставки № 2503-13 від 25 березня 2013р. ПП "Агроінвест плюс" виписано позивачу податкову накладну № 32 від 19 квітня 2013р. на дизельне паливо на загальну суму 175236 грн. 25 коп., у тому числі ПДВ - 29206 грн. 04 коп.

Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013 за № 236, а сума податку на додану вартість згідно податкової накладної включена до складу податкового кредиту квітня 2013.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним договором поставки позивач надав до суду копії: рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, Х-звітів, витягів з журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, змінних звітів АЗС, прибуткової накладної, оборотно-сальдової відомості, сертифікатів відповідності, паспортів якості, а також копії банківських виписок.

В порушення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (надалі Інструкція ) у наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 19 квітня 2013р. не зазначено номер резервуару, марку та вид нафтопродукту (нафти), густину, температуру та масу нафтопродукту, а також час виїзду автоцистерни з підприємства /том 1 а.с. 189-191/.

Таким чином, вказані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог зазначеної вище Інструкції, що за приписами п.п. 10.2.4 п. 10.2 Інструкції унеможливлює приймання нафтопродуктів за вказаними ТТН на АЗС.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, оформлені з порушенням вимог наведеної вище Інструкції, а тому не є належними доказами на підтвердження перевезення та фактичного отримання позивачем нафтопродуктів від ПП "Агроінвест плюс".

У журналах обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, копії витягів з яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 198-206/, зазначено показники даних ТТН, у тому числі: об'єм, температура, маса, густина нафтопродукту, які відсутні у ТТН, наданих позивачем до суду на підтвердження приймання товару від ПП "Агроінвест плюс". Надана до суду копія прибуткової накладної № а-0000088 від 19 квітня 2013р. не містить посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що є порушенням частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням викладеного, ТОВ "Кремойл" не було надано доказів фактичного виконання договору поставки № 2503-13 від 25 березня 2013р. в частині поставки дизельного палива згідно податкової накладної від 19 квітня 2013 р.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо законності податкових повідомлень - рішень від 30 квітня 2014р. № 0001442201/827 та № 0001452201/828, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані податкові повідомлення-рішення грунтуються на висновках податкового органу про порушення п.п. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України, що полягає у не включенні позивачем до складу доходів за 2 квартал 2012 року вартості основних фондів в сумі 15005904 грн., отриманих від ТОВ "МІС" , а також порушення п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, що полягає у здійсненні позивачем у 2013 році амортизаційних відрахувань в розмірі 1181068 грн. на безоплатно отримані від ТОВ "МІС" основні засоби на суму 15005903 грн. 59 коп. та включення вказаної суми амортизації до складу витрат підприємства, чим завищено податок на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 1181068 грн.

Контролюючий орган посилався на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємства ТОВ "МІС" не припинялося, а продовжує здійснювати свою діяльність, відтак, операції з отримання майна ТОВ "Кремойл" згідно розподільчого балансу, яке не включено до складу статутного фонду ТОВ "Кремойл", не підпадають під норми п.п. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України та сума вартості отриманих від ТОВ "МІС" основних фондів підлягає включенню до складу доходу ТОВ "Кремойл" за 2 квартал 2012 року в розмірі 15005904 грн. та відповідно позивач неправомірно здійснив амортизаційні відрахування на безоплатно отримані основні фонди у сумі 1181068 грн. та включив їх до складу витрат на збут (р. 6.2 декларації з податку на прибуток підприємства) за 2013 рік.

Матеріалами справи підтверджено, що зборами засновників (засновника) ТОВ "МІС", рішення яких оформлено протоколом-рішенням № 171 від 28 грудня 2011 року /том 1 а.с. 153-155/ вирішено, крім іншого, провести реорганізацію Товариства шляхом виділу з нього нових юридичних осіб у суворій відповідності до вимог діючого законодавства України та положень Статуту Товариства протягом 2 (двох) місяців з дня публікації відповідного повідомлення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно протоколу № 173 від 16 березня 2012 р. зборів засновників (засновника) ТОВ "МІС" постановлено затвердити розподільчий баланс у запропонованій комісією з реорганізації (виділу) редакції. Зборами засновників (учасників) ТОВ "Кремойл", рішення яких оформлені протоколом № 1 від 16 березня 2012 року вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремойл" шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІС"; прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІС" майно, права та обов'язки згідно розподільчого балансу від 16 березня 2012 року.

В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ "Кремойл" отримано згідно розподільчого балансу (станом на 16 березня 2012р.), затвердженого зборами засновників ТОВ "МІС", протокол № 173 від 16 березня 2012р., основні засоби в розмірі 15005903 грн. 59 коп. Крім того, перевіркою встановлено та зафіксовано в акті, що ТОВ "Кремойл" здійснено амортизаційні відрахування на безоплатно отримані основні фонди у сумі 1181068 грн. та включено до складу витрат на збут (р. 6.2 декларації з податку на прибуток підприємства) за 2013 рік.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

При цьому оподаткування операцій особливого виду передбачено статтею 153 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України не включається до складу доходу платника податку - правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації.

Об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включається до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Собівартість запасів, що обліковуються в обліку юридичної особи, що припиняється, включається до складу собівартості запасів правонаступника на дату затвердження передавального акта.

У разі якщо визначена цим розділом дата збільшення витрат, здійснених (нарахованих) юридичною особою, що припиняється, не настала до моменту затвердження передавального акта, такі витрати враховуються в обліку платника податків - правонаступника. Такий платник податку - правонаступник набуває право на збільшення витрат у загальному порядку, визначеному цим розділом. Це правило застосовується також: до суми витрат, що обліковуються відповідно до цього розділу в особливому порядку (витрат на придбання цінних паперів, деривативів тощо), та неврахованих у зменшення доходів платника податку до моменту затвердження передавального акта; до суми доходу, отриманого (нарахованого) платником податку, що припиняється, та невключеного до доходу до моменту затвердження передавального акта.

Від'ємне значення об'єкта оподаткування звітного періоду, що обліковувалось у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, включається до складу витрат платника податку - правонаступника. Зазначене положення також застосовується до суми від'ємного значення, що обліковується в особливому порядку відповідно до цього розділу у платника податку, що припиняється (від'ємне значення за операціями із цінними паперами, деривативами, правами вимоги тощо).

Положення, передбачені абзацом восьмим зазначеного пункту, не застосовуються в разі, якщо платник (платники) податку, що припиняються, та платник податку - правонаступник були пов'язаними особами менш ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання.

Склад витрат (доходів), передбачених цим підпунктом, та їх оцінка визначаються за даними та документами обліку юридичної особи, що припиняється, на дату затвердження передавального акта.

Таким чином, не включається до складу доходу платника податків-правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06 червня 2014р. підтверджено, що у ЄДР відсутні відомості про перебування ТОВ "МІС" у процесі припинення та відсутні відомості у графі "дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення". Таким чином, ТОВ "МІС" не знаходилося у процедурі припинення та не було припинено. У графі "Дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди" витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "МІС" відомості також відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників) та про дату закінчення його формування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Кремойл" станом на 06 червня 2014р. позивач зареєстрований як юридична особа 16 березня 2012р., загальний розмір статутного фонду підприємства складає 5000 грн. У графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована особа" зазначено ТОВ "МІС" .

З наведенного слідує, що ТОВ "МІС" не знаходилося у процедурі припинення та не було припинено, а вартість основних фондів на суму 15005903 грн. 59 коп., які ТОВ "Кремойл" отримало від ТОВ "МІС", не включено до складу статутного фонду ТОВ "Кремойл".

З огляду на вищевикладене, на операції з отримання ТОВ "Кремойл" від ТОВ "МІС" основних фондів на суму 15005903 грн. 59 коп. не поширюються приписи п.п. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів встановлено статтею 135 Податкового кодексу України.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що збільшення статутного фонду ТОВ "Кремойл" на суму 15005903 грн. 59 коп. не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вартість безоплатно отриманих позивачем від ТОВ "МІС" основних фондів на суму 15005903 грн. 59 коп. має включатися до складу доходів ТОВ "Кремойл", що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення та амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Відповідно до приписів п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів.

Оскільки основні фонди на суму 15005903 грн. 59 коп. є безоплатно отриманими ТОВ "Кремойл", у останнього відсутні витрати, понесені на придбання вказаних основних фондів та основні фонди не включено до статутного фонду підприємства, амортизація, нарахована позивачем в сумі 1181068 грн. на безоплатно отримані основні фонди, не підлягає включенню до складу витрат підприємства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п.п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Кремойл" занижено дохід за 2 квартал 2012 року на суму 15005904 грн. та завищено витрати по рядку 06.2 декларації по податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 1181068 грн., - ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Також колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку грошових зобов'язань /том 3 а.с. 90/ податковим повідомленням - рішенням від 30 квітня 2014р. № 0001442201/827 ТОВ "Кремойл" також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 418658 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 104664 грн. 50 коп. (25%) у зв'язку із встановленим порушенням, що полягає у не включенні позивачем до складу доходів за 2012 рік коштів кредиторської заборгованості у розмірі 1993612 грн. перед ПП "Арєс".

Встановлене порушення відповідач обґрунтовує постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2012р. про припинення юридичної особи ПП "Арєс", внаслідок чого вважає неможливим погашення кредиторської заборгованості ТОВ "Кремойл" перед ПП "Арєс" та зазначає, що у розподільчому балансі взагалі не вказана дата виникнення кредиторської заборгованості.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що між ТОВ "МІС" (покупець) та ПП "Арєс" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 13 від 01 грудня 2008р., за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, а покупець прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1.2. цього договору кількість, асортимент та якість товару наведено в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору. Згідно п. 6.1 договору оплата товару здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або будь-яким іншим шляхом, який не суперечить законодавству України. Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання та до повного виконання зобов'язань. Всі зміни та доповнення до даного договору оформляються додатковими угодами, підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною /пункт 9.2 договору/.

23 січня 2012р. до договору № 13 укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни в пункт 9.1 договору купівлі-продажу № 13 від 01 грудня 2008р., зокрема, викладено пункт 9.1 у наступній редакції: "Даний договір діє з моменту його підписання та до 01 січня 2016 року".

Згідно картки рахунку 6311 ТОВ "МІС" по бухгалтерському обліку ТОВ "МІС" кредиторська заборгованість перед ПП "Арєс" за вказаним договором виникла у грудні 2008 року та станом на 29 лютого 2012 року становить 1993612,22 грн.

16 березня 2012р. ТОВ "МІС" передано кредиторську заборгованість перед ПП "Арєс" за договором № 13 від 01 грудня 2008р. в сумі 1993612,22 грн. ТОВ "Кремойл" згідно розподільчого балансу від 16 березня 2012р. При цьому не вказано дати виникнення кредиторської заборгованості ТОВ "МІС" перед ПП "Арєс".

Згідно п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, але неоплачені основні засоби (нематеріальні активи) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, тобто з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

ідповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки..

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно пункту 2.1 договору купівлі-продажу № 13 від 01.12.2008 продавець зобов'язаний після підписання договору у строк не пізніше 5-ти днів передати покупцю товар названий у п. 1.1 договору. Пунктом 2.2. цього договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця та здійснити за нього оплату в строки та порядку, передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або будь-яким іншим шляхом, який не суперечить законодавству України. Зазначеним договором не встановлено строків оплати за товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, з огляду на положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України та не встановлення в договорі купівлі-продажу № 13 від 01 грудня 2008р. строків оплати за товари, покупець зобов'язаний оплатити товар безпосередньо після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вбачається з копії картки рахунку 6311 по ТОВ "МІС" /том 2 а.с. 198-205/ кредиторська заборгованість ТОВ "МІС" перед ПП "Арєс" виникла у період з 01 грудня 2008р. по 29 грудня 2008р., отже, товар фактично прийнято від продавця ПП "Арєс" у грудні 2008 року.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України ТОВ "МІС" зобов'язано було оплатити вартість товару, отриманого у грудні 2008 року від ПП "Арєс", безпосередньо після його прийняття, а саме у грудні 2008 року. З огляду на несплату покупцем коштів за отриманий товар у грудні 2008 року, розпочався перебіг трирічного строку позовної давності для звернення ПП "Арєс" до суду про стягнення коштів, який закінчився у грудні 2011 року.

Сума кредиторської заборгованості ТОВ "МІС" перед ПП "Арєс" в розмірі 1993612,22 грн., що не стягнута після закінчення трирічного строку позовної давності, була передана ТОВ "Кремойл" згідно розподільчого балансу від 16 березня 2012р.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості перед ПП "Арєс" в розмірі 1993612,22 грн., яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, підлягає включенню до складу доходів позивача, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відтак, висновки Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Кремойл" занижено дохід на загальну суму 1993612 грн. 22 коп., є правомірними.

При цьому судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012р. по справі № 2а-01670/3138/12, якою припинено юридичну особу Приватне підприємство "Арєс", ідентифікаційний код 36007744, що зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29 липня 2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15851020000006405.

11 червня 2012р. державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про перебування ПП "Арєс" в стані припинення за судовим рішенням від 05 червня 2012р. № 2а-1670/3138/12.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Частиною 12 статті 36 цього Закону встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Станом на 06 червня 2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про припинення Приватного підприємства "Арєс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2014р. № 0001472201/829, яким до ТОВ "Кремойл" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 91485 грн. 93 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Податковою перевіркою було встановлено, що ТОВ "Кремойл" протягом перевіряємого періоду встановлено ліміт залишку готівки в касі відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зокрема, у таких розмірах:

по АЗС № 3 з 24 жовтня 2012 року - 93000 грн., по АЗС № 18 з 10 жовтня 2013 року - 37000 грн., по АЗС № 10 з 18 жовтня 2012 року - 14000 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалась видача з каси підприємства готівки за видатковими касовими ордерами, в яких видача готівки не підтверджена підписом одержувача, внаслідок чого перевищено ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 45138 грн. 13 коп.

Постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004р. затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні /надалі - Положення/.

Відповідно до п. 2.8 Положення /у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Пунктом 3.5 Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Пунктом 7.24 Положення встановлено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно висновків податкової перевірки у видаткових касових ордерах, перелічених у таблиці на сторінці 61 акті /том 1 а.с. 78/ видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача коштів. Копії видаткових касових ордерів наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 216, 218, 223, 237, 239, 247, 256/.

Позивач у позовній заяві зазначив, що працівниками (фізичними особами) підприємства проводилось переміщення готівкової виручки (готівки) з каси однієї АЗС до каси іншої АЗС для своєчасного здавання до банку.

Отже, готівка з кас АЗС видавалася саме фізичним особам, які перевозили готівку до кас інших АЗС, однак, видача готівки з кас АЗС не підтверджена підписом одержувача коштів у видаткових касових ордерах.

Проте Положенням не встановлено права відокремленого підрозділу здавати готівку до каси іншого відокремленого підрозділу юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно застосовано до ТОВ "Кремойл" за порушення ним пунктів 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 р. № 637, що полягає в перевищенні ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 45138 грн. 13 коп., штрафну санкцію у розмірі 90276 грн. 26 коп.

Пунктами 3.1, 3.2 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з п. 7.39 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.41 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 105/5296 /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/, передбачено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Пунктами 3.1, 3.2 цього Положення передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.

Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті, що:

- до авансового звіту АО-0000192 від 19 вересня 2013 р. ОСОБА_2 додано копію фіскального чеку РРО, оригінал розрахункового документу на суму 1073 грн. 88 коп. відсутній;

- до авансового звіту АО-0000007 від 09 серпня 2012 р. ОСОБА_3 додано копію квитанції банку "Фінанси і кредит" від 09 серпня 2012 р., оригінал розрахункового документа на суму 77 грн. 25 коп. відсутній;

- до авансового звіту а-00000014 від 20 березня 2013 р. ОСОБА_4 додано товарно-транспортну накладну від 20 березня 2013, розрахунковий документ на суму 36 грн. відсутній;

- до авансового звіту а-00000002 від 30 січня 2013 р. ОСОБА_5 відсутній розрахунковий документ на суму 4 грн. 50 коп.;

- до авансового звіту а-00000053 від 09 вересня 2013 р. ОСОБА_6 додано товарно-транспортну накладну від 05.09.2013, розрахунковий документ на суму 18 грн. 04 коп. відсутній.

Таким чином, позивачем у порушення п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1209 грн. 67 коп.

З огляду на вищевикладене, відповідачем правомірно застосовано до ТОВ "Кремойл" штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1209 грн. 67 коп. /том 3 а.с. 90/.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001472201/829, яким до ТОВ "Кремойл" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 91485 грн. 93 коп. прийнято Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/1930/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2014 р.