Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/6186/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6186/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Кобаля М.І.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Біко-Плюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-Біко-Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0008082208 та №0008072208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем неправомірно було сформовано валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Олімпік-Трейд» за період, що перевірявся, оскільки останні мають характер фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Біко-Плюс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік-Трейд» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 07.11.2013 №2187/26-58-22-08-11/37313466.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 26 845,00 грн. та пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25 567,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві 26.11.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0008082208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 268,00 грн., у тому числі: 26 845,00 грн. - основний платіж, 13 423,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0008072208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 351,00 грн., у тому числі: 25 567,00 грн. - основний платіж, 12 784,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олімпік-Трейд» та, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (яка має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як було встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Біко-Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік-Трейд» укладено договір поставки від 02.08.2012 №0208/2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та платити на умовах договору офісні перегородки відповідної якості.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 02.08.2012 №0208/2012; видаткових накладних та накладних переміщення товару; податкових накладних; актів здачі-прийняття робіт; платіжних доручень.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи також було встановлено, що слідчим відділом Голосіївського РУ ГУМУС України в м. Києві 30.11.2012 року зареєстровано кримінальне провадження №12012110010000568 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. З фабули кримінального провадження вбачається, що невстановлені особи з метою зайняття забороненими видами діяльності та прикриття незаконної діяльності створили низку підприємств, що мають ознаки фіктивності, серед яких ТОВ «Олімпік Трейд». Згідно протоколу допиту свідка Злобіна Ю.А., останній зареєстрував ТОВ «Олімпік Трейд» за винагороду, на прохання малознайомої особи, без мети здійснювати фінансово-господарську діяльність товариства, договори на постачання товарів не підписував та жодні фінансово-господарські документи не видавав.

Сукупність наведених доводів податкового органу і доданих до матеріалів справи на їх підтвердження письмових доказів дає підстави для обґрунтованих сумнівів у реальності задекларованих операцій. Документи ж, надані позивачем на підтвердження спірних господарських операцій, колегія суддів не вважає належними та допустимими доказами, оскільки враховуючи вищевикладені обставини та положення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, такі документи не мають юридичної сили і доказовості.

Крім того, колегія суддів зауважує, що співпрацюючи шляхом особистого спілкування протягом тривалого часу із посадовими (службовими) особами контрагента, керівники позивача, що укладали спірні договори, не могли не усвідомлювати фіктивний характер діяльності такого підприємства.

Крім того, господарська діяльність ТОВ «Олімпік Трейд» за аналогічний період вже була предметом судового розгляду у справі №826/13624/13-а. Так, зі змісту постанови Окружного адміністративного суду від 13.09.2013, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, вбачається, що фактично господарські операції між ТОВ «Електроінформцентр Україна» та ТОВ «Олімпік Трейд» не виконувались контрагентами обумовлених операцій, а лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що вищевказана постанова, якою встановлено «фіктивний» характер господарської діяльності ТОВ «Олімпік Трейд» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, набрала законної сили, - факти, встановлені нею, є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування та є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ.

Жоден з викладених вище фактів позивачем не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактично послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік Трейд» позивачу не надавались, з огляду на що позивач був правомірно позбавлений права на формування податкових вигод за такими операціями, а тому вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, які повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, - підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «БК-Біко-Плюс» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Кобаль М.І.

Шостак О.О.