Постанова

від 13.11.2014 по справі 823/3121/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року справа № 823/3121/14

09 год. 55 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Чернеця С.С. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Білоуса В.Ю. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Соя" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі-ППР) від 30.09.2014 №0003132301, а також стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з ТОВ "Грант Тайм" і ТОВ "Гатіора" та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, а також докази переміщення та реалізації придбаного товару, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Тому вважає незаконним донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій з ТОВ "Грант Тайм" з урахуванням реального часу та місця їх вчинення. Крім того, за результатами перевірки підприємств контрагентів позивача встановлено відсутність у них складських приміщень, устаткування та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій. Тому відповідач вважає, що ці операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Соя" зареєстроване як юридична особа з 19.01.2007 (код ЄДРПОУ 34863644).

Суд встановив, що відповідно до наказу від 20.08.2014 №1387 на підставі направлення від 29.08.2014 №708/23-01-22-04 головний державний ревізор-інспектор відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Щур Б.Ю. здійснив документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Гатіора" за січень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження ПДВ за січень 2014 року на суму 120860,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2014 №341/23-01-22-04/34863644 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване ППР від 30.09.2014 №0003132301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 181290,00грн. (120860,00грн. - основний платіж та 60430,00грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Суд звернув увагу, що основна сума донарахувань ПДВ відповідає розміру податкового кредиту позивача за січень 2014 року згідно з податковими накладними від ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Гатіора" (далі - ПН).

Про безпідставність взяття цього податкового кредиту відповідач дійшов внаслідок висновку, що він взятий за правочинами, що реально не відбувалися, виявивши згідно з даними акту перевірки такі обставини:

- господарські операції з ТОВ "Грант Тайм" з урахуванням реального часу та місця їх вчинення не могли відбутися, оскільки підписання договору купівлі-продажу продукції та її отримання здійснювалось в один день керівником позивача в різних містах, розташованих на відстані близько 600 км.;

- за результатами перевірок контрагентів позивача, встановлено, що за оскаржуваний період у вказаних підприємств відсутні складські приміщення, транспорт, інші необхідні засоби для здійснення господарської діяльності.

Надаючи оцінку обставинам справи суд врахував таке.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач уклав з ТОВ "Гатіора" договір купівлі-продажу сої кількістю 81,800кг від 31.01.2014 №9.

Податковий кредит за вищевказаними правовідносинами позивач взяв у сумі 57620,00грн. згідно з ПН від 31.01.2014 №879. Суд звернув увагу, що вказана ПН оформлена належним чином, підписана керівником, скріплена печаткою, відповідає даним видаткової накладної на товар та включена до єдиного реєстру податкових накладних. З акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні під час проведення перевірки не встановлено.

Також позивач уклав з ТОВ "Грант Тайм" договір купівлі-продажу білково-вітамінної добавки кількістю 12 тонн від 31.01.2014 №8.

Податковий кредит за цими правовідносинами позивач взяв у сумі 63600,00грн. згідно з ПН від 31.01.2014 №566. Ця ПН оформлена належним чином, підписана керівником, скріплена печаткою та включена до єдиного реєстру податкових накладних. Порушень при її оформленні під час проведення перевірки не встановлено.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з п.6.1 ст.16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Суд встановив, що на час виконання вищевказаних правочинів позивач відобразив податковий кредит у даних податкової звітності з ПДВ, а його контрагенти - у повному обсязі зобов'язання з ПДВ, що підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ. Розбіжностей у звітності з ПДВ не встановив суд і відповідач під час проведення податкової перевірки.

ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Гатіора" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Одним з видів їх діяльності є "неспеціалізована оптова торгівля". Мали підтверджене місце реєстрації та були платниками ПДВ згідно з відповідними свідоцтвами.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна, як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Отримання товару за правовідносинами з ТОВ "Гатіора" підтверджується видатковою накладною (далі - ВН), а саме: від 31.01.2014 №589, а переміщення - товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) до неї (том 1 а.с.60, 65, 70). За правовідносинами із ТОВ "Грант Тайм" ВН від 31.01.2014 №566.

Суд звернув увагу, що дані ТТН не викликають сумніву щодо реальності виконання правочинів, оскільки як витрати, так і податковий кредит, стосувалися договору поставки, первинним бухгалтерських документом чого є ВН.

Суд звернув увагу, що вказані ВН містять всі обов'язкові реквізити первинно-бухгалтерського документа, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у прийманні товару.

Суд встановив, що до часу придбання у ТОВ "Грант Тайм" білково-вітамінна добавка станом на час укладення договору її купівлі знаходилась на складі позивача у м.Черкаси, що підтверджується договором відповідального зберігання від 02.12.2013 №02/12 та актом приймання-передачі об'єкту на зберігання від 02.12.2013 №1.

Підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст.9 Закону України №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас ст.4 вказаного Закону України № 996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Суд встановив, що порушень вищевказаних норм законів при складанні податкових та первинних бухгалтерських документів позивач не допустив.

Під час судового розгляду справи позивач підтвердив, що товар, придбаний у ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Гатіора", використаний ним у власній господарській діяльності шляхом переробки його на олію соєву та макуху соєву, що підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво (том 1 а.с.124-138) та актом переробки сої від 28.02.2014 №28/02 (том 1 а.с.139). Вказаний товар переданий відповідно до договору поставки ПАТ "КОМПАНІЯ "РАЙЗ", що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними.

З виписок банку та платіжних доручень суд встановив, що оплата товару проведена у повному обсязі, взяття на облік проведено по оборотно-сальдовому рахунку за відповідний період. Про реальність виконання правочинів також свідчить те, що на придбаний товар позивач має від ТОВ "Гатіора" посвідчення якості на сою №52 від 27.01.2014 (том 1 а.с.56), а від ТОВ "Грант Тайм" посвідчення про якість на білково-вітамінну добавку від 31.01.2014 №182 (том 1 а.с.86).

Згідно з даним книги обліку довіреностей за 2012-2014 роки сою від ТОВ "Гатіора" отримував керівник позивача Кучер О.П., а білково-вітамінну добавку від ТОВ "Грант Тайм" - менеджер ОСОБА_5 на підставі довіреностей від 31.01.2014.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про наявність ознак безтоварності правочинів з огляду лише на те, що договір з ТОВ "Гатіора" №9 підписано в місті Черкаси 31.01.2014, коли тією ж датою виписано ВН та ТТН на отримання товару керівником позивача в місті Старобільськ Луганської області. Кількість ВН, ТТН та товару, вказаного в ТТН, транспортні засоби, що його перевозили та інші заповнені обов'язкові реквізити в цих документах сумнівів щодо неможливості з урахуванням часу та місця реального виконання правочинів.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що заперечує позов, не надав суду належних доказів (вироків тощо), які би свідчили про складання позивачем податкових документів з метою отримання податкової вигоди без реального виконання правочинів. Суд акцентує, що відповідач під час перевірки використав дані про відсутність у вищевказаних контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів для виконання господарської діяльності без належних доказів наявності таких обставин і, не зважаючи на зобов'язання, не надав їх суду. А отже не підтвердив підстав прийнятих висновків акту перевірки.

Тому, суд дійшов висновку, що сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Грант Тайм" та ТОВ "Гатіора" не мали реального характеру, немає.

Оскільки суд не вбачає порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Тому суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного ППР та необхідність його скасування.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 362,58грн.

Керуючись ст.ст. 94, 159-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.09.2014 №0003132301.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» (код ЄДРПОУ 34863644) судовий збір в сумі 362,58грн. (триста шістдесят дві гривні 58 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови.

4. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 13.11.2014