Ухвала

від 22.01.2015 по справі 823/3121/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3121/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0003132301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу від 20.08.2014 №1387 на підставі направлення від 29.08.2014 №708/23-01-22-04 посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Гатіора» за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2014 №341/23-01-22-04/34863644, де зазначено встановлені порушення, а саме: позивачем порушено вимоги п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за січень 2014 року на суму 120860,00грн.

В основу висновків акту податкового органу стосовно заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року покладено наступні обставини:

господарські операції з ТОВ «Грант Тайм» з урахуванням реального часу та місця їх вчинення не могли відбутися, оскільки підписання договору купівлі-продажу продукції та її отримання здійснювалось в один день керівником позивача в різних містах, розташованих на відстані близько 600 км.;

за результатами перевірок контрагентів позивача, встановлено, що за оскаржуваний період у вказаних підприємств відсутні складські приміщення, транспорт, інші необхідні засоби для здійснення господарської діяльності.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 30.09.2014 №0003132301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 181290,00грн., за основним платежем на 120860,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 60430,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Гатіора»), а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено договори купівлі-продажу, а саме:

договір купівлі-продажу сої кількістю 81,800кг від 31.01.2014 №9 з ТОВ «Гатіора»;

договір купівлі-продажу білково-вітамінної добавки кількістю 12 тонн від 31.01.2014 №8 з ТОВ «Грант Тайм».

На підтвердження виконання умов вказаних договорів та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надано первинні документи, серед яких: податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, копії договорів на перевезення вантажу, копії замовлень на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні, внутрішньогосподарські накладні про передачу матеріалів у виробництво та оприбуткування готової продукції, акти переробки сої, копія звіту по складу товарів, сировини та готової продукції за лютий 2014 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що документально підтверджено спільні дії сторін при укладені та виконанні договору були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору по придбанню сільськогосподарської продукції, тому договір не має ознак фіктивності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагенти позивача ТОВ «Грант Тайм» та ТОВ «Гатіора» на момент складання податкових накладних були зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи відповідача про безтоварність операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Соя» з контрагентами фактично ґрунтуються на твердженні податкового органу про те, що договір з ТОВ «Гатіора» №9 підписано в місті Черкаси 31.01.2014, коли тією ж датою виписано ВН та ТТН на отримання товару керівником позивача в місті Старобільськ Луганської області.

Вказане твердження, на думку колегії суддів, є помилковим та не ґрунтується на належних та допустимих доказах, оскільки позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, можливість, з урахуванням часу та місця реального виконання правочинів, виконання вказаних договорів. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 27 січня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.