Рішення

від 13.10.2014 по справі 308/7-05/19/9/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2014 р. Справа № 308/7-05/19/9/4

за позовом Управління Дерземагенства в Яготинському районі Київської області

до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадбанк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0594 філії Головного управління по м. Києву та Київській області

третя особа-1 на стороні відповідача , без самостійних вимог на предмет спору Регіональний уповноважений ліквідатор Банку «Україна» по м. Києву і Київській області

третя особа-2 на стороні відповідача , без самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном

Головуючий суддя - Щоткін О.В.,

Суддя Конюх О.В.,

Суддя Третьякова О.О.

За участю представників:

позивач - Дзюба В.В. (без повноважень);

відповідач - Кузьменко С.С. представник, довіреність № 1050 від 17.06.2014р.;

третя особа 1 - не з'явився;

третя особа 2 - Дудник А.О. - представник, довіреність № 5 від 08.01.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Управління земельних ресурсів у Яготинському районі (правонаступник - Управління Дерземагенства в Яготинському районі Київської області) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадбанк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0594 філії Головного управління по м. Києву та Київській області, третя особа-1 на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору - Регіональний уповноважений ліквідатор Банку «Україна» по м. Києву і Київській області, третя особа-2 на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.02.2006 р. по справі №308/7-05/19 (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою від 07.11.2006р. Київський міжобласний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив, визнавши приміщення №№ 10-14 загальною площею 24,3 кв.м на першому поверсі (кладова - 10,4 кв.м, санвузол - 1,7 кв.м, санвузол - 2,4 кв.м, коридор - 8 кв.м, кладова - 1,8 кв.м) та приміщення загальною площею 53,4 кв.м на другому поверсі в будинку № 108 по вул. Незалежності в м. Яготин Київської області належними до об'єктів, переданих до оперативного управління позивачу.

Постановою від 31 січня 2007 року Вищий господарський суд України скасував постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. та рішення господарського суду Київської області від 20.02.2006р., а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги. Відповідно до уточнених позовних вимог, позивач просить суд визнати за ним право оперативного управління спірними приміщеннями, а саме: - приміщеннями №№ 10-14, загальною площею 24,3 кв. м., на першому поверсі будинку та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем приміщенням № 10 (кладовка) загальною площею 10,4 кв.м за адресою: місто Яготин, вулиця Незалежності, 108, на першому поверсі, шляхом звільнення відповідачем зазначеного приміщення.

Уточнені позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні приміщення передані позивачу в оперативне управління згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2003 року № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Передача позивачу в оперативне управління саме зазначених спірних приміщень підтверджується наказом Київського обласного управління земельних ресурсів № 51 від 30.10.2003р. про передачу приміщення, майна та обладнання, наказом Яготинського райвідділу земельних ресурсів № 14 від 16.12.2003р. про зарахування на баланс службового приміщення та приміщення гаража, Актом приймання-передачі нерухомого майна за формою № 03-1 від 16.12.2003р., договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 16.12.2003р. В нормативне обґрунтування своїх вимог позивач посилається на частину п'яту ст.48 Закону України «Про власність», щодо поширення захисту права власності також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві оперативного управління.

Подальший розгляд справи відбувався за уточненими позовними вимогами.

Рішенням господарського суду Київської області 04.06.2007 року (суддя Наріжний С.Ю.), яке залишено без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2007р., позов було задоволено повністю: визнано за Яготинським районним відділом земельних ресурсів право оперативного управління спірними приміщеннями загальною площею 24,3 кв.м, а саме -приміщеннями: № 10 - кладова площею 10,4 кв.м; № 11 - санвузол площею 1,7 кв.м; № 12 - санвузол площею 2,4 кв.м; № 13 - коридор площею 8 кв.м; № 14 - кладова площею 1,8 кв.м., зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадбанк України» в особі Яготинського відділення № 3111 Головного управління по м.Києву та Київській області звільнити приміщення №10 площею 10,4 кв.м, що знаходиться у будинку № 108 по вул. Незалежності в м. Яготин, шляхом виселення із зазначеного приміщення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008р. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2007р. та рішення господарського суду Київської області від 04.06.2007 у справі №308/7-05/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. справу № 308/7-05/19/9 передано до провадження судді Євграфовій Є.П.

Розпорядженням голови господарського суду Київської області від 28.05.2010р., у зв'язку з призначенням судді господарського суду Київської області Євграфової Є.П. суддею Київського апеляційного господарського суду, на підставі статті 24 ЗУ «Про судоустрій України», справу № 308/7-05/19/9 було передано до провадження судді Щоткіна О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014р. справу №308/7-05/19/9/4 було прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Щоткін О.В., судді Конюх О.В., Третьякова О.О.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення від 18.05.2007 року, в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що дослідження доказів, яких достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору закінчено, колегія суддів керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.10.2014р. оголосила вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - розпорядження КМУ) № 599-р від 13.10.2003 року «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» в оперативне управління Державному комітету України по земельних ресурсах передано об'єкт цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», який у додатку № 1 до цього розпорядження визначений як «Службове двоповерхове приміщення, загальною площею 443 кв.м, за адресою: м. Яготин, вул. Незалежності, 108» (строка № 339 додатку №1).

З Акту приймання-передачі від 16.12.2003р. затвердженого в. о. начальника Київського обласного головного управління земельних ресурсів та заступником регіонального уповноваженого ліквідатора Банку «Україна» по м. Києву та Київській області вбачається, що уповноваженими ліквідатора Банку Україна по м. Києву та Київській області передано Держкомзему України «Службове двоповерхове приміщення, загальною площею 443 кв.м, за адресою: м. Яготин, вул. Незалежності, 108».

На виконання Мирової угоди від 16.08.1996 р. затвердженої Вищим арбітражним судом України у судовій справі № 116/8, АК АПБ «Україна» безоплатно передано з балансу на баланс за дорученням Фонду державного майна України в оперативне управління Ощадбанку України приміщення згідно з додатком № 1 до Мирової угоди. У строці № 23 зазначеного додатку № 1 до Мирової угоди визначено, що «Ощадбанку України» передаються в місті Яготин в службовому будинку № 108 по вул. Леніна (на даний час - вул. Незалежності) приміщення загальною площею 120 кв.м.

Згідно з додатком № 1 до мирової угоди, загальна площа переданого приміщення склала 563,2 кв.м., з яких відповідачу було передано 120 кв.м. Передача майна була оформлена актом приймання-передачі приміщення від 25.09.1996р., затвердженим заступником голови Фонду Держмайна О.Є. Тимошенком, без зазначення конкретних кімнат та поверхів.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, він позбавлений можливості реалізувати своє право користування майном, яке було передано йому на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України № 599-р від 13.10.2003 року «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», оскільки цьому, своїми діями, перешкоджає відповідач. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач незаконно займає, належні позивачу на праві оперативного управління, приміщення №№ 10-14, загальною площею 24,3 кв. м. на першому поверсі будинку.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки спірні приміщення використовуються ним на законних підставах. В обґрунтування посилається на те, що в документах, на підставі яких передавались сторонам спірні приміщення, не визначено, які саме кімнати в будинку передаються сторонам.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008р., якою було направлено справу № 308/7-05/19 на новий розгляд до господарського суду Київської області, зазначено, що при новому розгляді справи слід встановити фактичні обставини користування сторонами приміщеннями згідно з площами, визначеними у Розпорядженні КМУ і мировій угоді, планом приміщень, зокрема, допоміжних, за проектом будинку.

У відповідності до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою встановлення фактичних обставини користування сторонами приміщеннями згідно з площами, визначеними у Розпорядженні КМУ і мировій угоді, планом приміщень, зокрема, допоміжних, за проектом будинку, ухвалою суду від 14.05.2012р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2825/14-43 від 24.03.2014р., суд було повідомлено, що питання про те, які фактично приміщення в будівлі займають сторони у справі не входять до компетенції експерта.

У зв'язку з вказаними обставинами, суд продовжив розгляд справи по суті за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України «Захист права власності» (ст. 396 ЦК України).

Відповідно ч. 4 ст. 147 ГК України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 20 ГК України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються у тому числі шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 397 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Володільцем є особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Володілець може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків.

У випадку звернення до суду за захистом права володіння, позивачем даного позову може бути титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої певна особа ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що ні умовами мирової угоди від 16.08.1996 року, ні Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 599-р від 13.10.2003 року не було чітко встановлено нумерацію кімнат та їх фактичного розташування у двоповерховій будівлі, які були передані позивачу та відповідачу. Натомість була зазначена лише загальна площа службових приміщень, а саме 120 кв.м. та 443 кв. м. відповідно.

Решта документів, якими позивач доводить обґрунтованість своїх позовних вимог, є актами індивідуальної дії, тобто внутрішньо-розпорядчими документами органів, які не можуть розширювати зміст документів, на підставі яких сторонам передавались приміщення в місті Яготин в службовому будинку № 108 по вул. Леніна (на даний час - вул. Незалежності).

Посилання ж позивача на те, що з акту приймання-передачі від 30.12.1996 року №01010 вбачається, що відповідачу передані спірні приміщення, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідач заперечував проти того, що підпис, який міститься на акті приймання-передачі частини приміщень колишнього банку «Україна» в оперативне управління «Ощадбанку України» в м.Яготин від 30.12.1996 року №01010, серед яких, як стверджує позивач, є і спірні приміщення, належить уповноваженій особі відповідача, а саме колишньому керуючому ТВБВ гр. ОСОБА_7.

З метою з'ясування питання чи належить підпис на даному акті колишньому керуючому «Ощадбанку України» в м.Яготин ОСОБА_7, ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014р. було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку № 6/4375 від 23.06.2014р., підпис від імені ОСОБА_7 на акті приймання-передачі приміщення від 30.12.1996 року №01010 виконано іншою невстановленою особою.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку вищевказаний акт також не може бути належним та допустимим доказом, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, у листі Регіонального уповноваженого ліквідатора банку «Україна» по м. Києву та Київській області від 22.07.2003р. № 120-16-07/233 зазначено, що 120 кв.м., які були передані відповідачу не входили до решти цілісного майнового комплексу банку «Україна» загальною площею 443,2 кв.м., які в подальшому отримав позивач в оперативне управління.

Відповідно до ст.ст. 34, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вищезазначеним приписам, позивачем не доведено, матеріали справи не містять доказів, що спірні приміщення на даний час перебувають у незаконному користуванні відповідача та останнім чиняться будь-які перешкоди позивачу у здійсненні права користування даними приміщеннями.

Оскільки, умовою для звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні майном і його задоволення згідно з законом є встановлення факту протиправних дій відповідача, які перешкоджають позивачу здійснювати свої права по користуванню майном, а позивачем не доведено, що відповідач своїми діями перешкоджає користуватися спірним майном, тобто порушує право власності (оперативного управління), суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, зокрема, за проведення судової почеркознавчої експертизи, покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління Дерземагенства в Яготинському районі Київської області (07700, Київська область, місто Яготин, вул. Незалежності, 108, код ЄДРПОУ 38073578) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадбанк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області (07700, Київська область, місто Яготин, вул. Пирятинська, 9, код ЄДРПОУ 09322277) - 900 (дев'ятсот) грн. 48 коп. витрат на проведення судової експертизи.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.11.2014р.

Головуючий суддя О.В. Щоткін

Суддя Конюх О.В.

Суддя Третьякова О.О.