Постанова

від 16.10.2014 по справі 2а-9946/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/12405/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Приватного підприємства «Соняшник» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012

у справі № 2а-9946/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Соняшник»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганська

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соняшник» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганська про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при відображенні в бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «СТЕЛС-ГРУП-2010» за період з 01.01.2010 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт № 2333/23-2/306517 від 13 вересня 2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.72, цп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 вересня 2011 за № 0000412320 збільшено суму податкового зобов'язання ПП «СОНЯШНИК» за платежем податку на додану вартість у сумі 20833,75 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 вересня 2011 за № 00004282320 було визначено суму податкового зобов'язання санкцій ПП «СОНЯШНИК» за платежем податку на прибуток у сумі 26041,25 грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Стелс-Груп-2010» з огляду на їх нікчемність, як таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. При цьому, податковий орган виходив з того, що вироком Свердловського міського суду Луганської області від 09.08.2011 визнано винною і засуджено ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ «Стелс-Груп-2010», за фіктивне підприємництво, а тому первинні документи щодо отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей не мають юридичної сили і доказовості первинного документа.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За результатом розгляду справи було встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання у ТОВ «Стелс-Груп-2010» товару позивачем надані договори купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Наведені документи колегією суддів Вищого адміністративного суду розцінюються, як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 09.08.2011 по справі №1-593/11 директора ТОВ «Стелс-Груп-2010» ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ПП «Соняшник» та ТОВ «Стелс-Груп-2010».

На момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ Стелс-Груп-2010» було платником податку на додану вартість та знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до зазначеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства «Соняшник» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-9946/11/1270 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Соняшник» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-9946/11/1270 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Соняшник»

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко