Ухвала

від 04.11.2014 по справі 821/1897/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/16717/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЦюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі№ 821/1897/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РИТМ» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 821/1897/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.01.2013 року № 0000012201, № 0000022301 та 23.05.2013 року № 0000892200, № 0000902200.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РИТМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Акрополь СВ» за період листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року складено акт від 09.01.2013 року № 4/22-020/24751975, яким зафіксовано порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 43 632,54 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 38 262,33 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 44 600,58 грн., з яких за основним платежем на 43 632,54 грн., за штрафними санкціями на 968,04 грн.; № 0000022301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 57 393,49 грн., з яких за основним платежем на 38 262,33 грн., за штрафними санкціями на 19 131,16 грн.

Крім того, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ритм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з підприємствами-постачальниками: ПП «Алексгрупп», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Юга-С», ПВКП «Аверс», ПП «Тісанн», ТОВ «СП Меркурі-Телеком» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2013 року, яким зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 (абз.4) п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено підприємством податку на прибуток на загальну суму 686 676,00 грн. Підставами для збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, слугували висновки податкового органу про те, що правочини, укладені між позивачем та переліченими контрагентами, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат на 2 903 806,00 грн. та податкового кредиту на 425 263,00 грн. у відповідних звітних періодах.

На підставі виявлених порушень податковим органом 05.04.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000622200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 774 661,50 грн., з яких за основним платежем на 686 676,00 грн., за штрафними санкціями на 87 985,50 грн.; № 0000632200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 505 546,50 грн., з яких за основним платежем на 425 263,00 грн., за штрафними санкціями на 80 283,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням від 22.05.2013 року Державної податкової служби у Херсонській області частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0000622200 та № 0000632200 та 23.05.2013 року прийнято нові податкові повідомлення-рішення: № 0000902200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 72 2744,00 грн., з яких за основним платежем на 68 4515,00 грн. та за штрафними санкціями на 38 229,00 грн.; № 0000892200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 505 542,50 грн., з яких за основним платежем на 425 263,00 грн. та за штрафними санкціями на 80 279,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що доводи акта перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 071011 від 07.10.2011 року, укладеного між ТОВ «БК «Акрополь СВ» та ТОВ «РИТМ», підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно із повідомленням від 25.06.2012 року № 25/06/03 ТОВ «БК «Акрополь СВ» відступило право вимоги виконання зобов'язання по сплаті вартості паливно-мастильних матеріалів в сумі 229 574,00 грн. за договором від 07.10.2011 року № 071011 на користь ТОВ «СП Меркурі-Телеком». Факт сплати зобов'язання підтверджується копією платіжного доручення від 21.12.2012 року № 42D на суму 229 574,00 грн.

ТОВ «РИТМ» на запит податкового органу було надано копію журналу виданих довіреностей, в якому міститься інформація щодо номеру та дати довіреностей, строк їх дії, особу, якій видано довіреність, та найменування постачальника.

Отримане від ТОВ «БК «Акрополь СВ» дизельне пальне ТОВ «РИТМ» оприбутковало на АЗС згідно із журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС форми № 13-НП та змінних звітів за період листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року та використано у господарській діяльності підприємства, а саме: реалізовано ПП «Діана-Крим», ПП «Лава», Філіал «Білозерський РАД», що підтверджується договорами на відпуск паливо-мастильних матеріалів (надалі - ПММ), договорами поставки ПММ, видатковими накладними, відомостями на відпуск ПММ, актами звірки розрахунків між ТОВ «РИТМ» та контрагентами-покупцями.

Посилання відповідача про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ «БК «Акрополь СВ» правомірно відхилені судами, оскільки вони не є допустимим доказом в силу положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставами для збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток слугували висновки податкового органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами - ПП «Алексгрупп», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Юга-С», ПВКП «Аверс», ПП «Тісанн», ТОВ «СП Меркурі -Телеком» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що вплинуло на завищення складу валових витрат на 2 9038 06,00 грн. та податкового кредиту на 425 263,00 грн. у відповідних звітних періодах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність поставки нафтопродуктів по договорам, укладеним позивачем та ПП «Алексгрупп», ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП «Юга-С», ПВКП «Аверс», ПП «Тісанн», ТОВ «СП Меркурі-Телеком», підтверджується первинним документами, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, журналом реєстрації довіреностей на отримання товару, журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС форми № 13-НП, змінними звітами.

Отримані нафтопродукти використані в господарській діяльності ТОВ «РИТМ», а саме: реалізовані, що підтверджується договорами на відпуск ПММ, договорами поставки ПММ, видатковими накладними, відомостями на відпуск ПММ, актами звірки розрахунків між ТОВ «РИТМ» та контрагентами-покупцями.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Крім того, висновки відповідача щодо безтоварності угод між позивачем та його контрагентами відхилені судами з посиланням на ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із наявністю судових рішень, що набрали законної сили, яким скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками проведення перевірок контрагентів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перевезення нафтопродуктів від контрагентів-постачальників здійснювала ФОП Васильєва Н. М, згідно із договорами про надання транспортних послуг від 04.01.2011 року № 9 та від 12.01.2012 року № 12, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт та платіжними дорученнями.

На час здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами записів у ЄДРПОУ щодо їх відсутності за юридичною адресою чи записів про припинення підприємницької діяльності - не було.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі № 821/1897/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак