Рішення

від 10.10.2014 по справі 209/1179/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/1179/14-ц

Провадження № 2/209/905/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Байбара Г.А.

при секретарі Паляниця Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лубенець Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", третя особа - директор магазину № 2 Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" Лубенець Тетяна Борисівна, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: стягнути з Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на її користь недоплачену заробітну плату за грудень 2013 року в сумі 1600 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3340,87 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що з 20.05.2013 року по 06.01.2014 року вона працювала в магазині № 2 Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на посаді продавця-консультанта. Відповідачем в день звільнення 06.01.2014 року не здійснено виплату належних їй коштів, а саме: заробітної плати за грудень 2013 року, заробітної плати за відпрацьовані дні у січні 2014 року, компенсацію за невикористану відпустку. Вже після її звільнення, а саме 16.01.2014 року відповідач перерахував на рахунок № НОМЕР_2, що відкритий в ПАТ «Ощадбанк» м.Дніпродзержинськ, заробітну плату за грудень 2013 року в сумі 1196,32 грн., а 07.02.2014 року було зараховано кошти в сумі 1803,46 грн. 11 лютого 2014 року вона направила поштовим відправленням заяву про виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за 31 календарний день, яка була отримана відповідачем 14.02.2014 року. Вважає, що відповідач повинний виплатити їй частину заробітної плати за грудень 2013 року в сумі 1600,00 грн., яка була незаконно відрахована директором Лубенець Т.Б. з її заробітної плати, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 31 календарний день у сумі 3340,87 грн. Вважає, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона по причині неприязних стосунків, які склалися із директором магазину Лубенець Т.Б., була змушена звільнитися з роботи, не отримала при звільненні належних до виплати грошових коштів, що призвело до тяжкого матеріального становища її сім'ї, втрати нормальних життєвих зв'язків, розмір якої вона оцінює у 1000,00 грн.

Позивачка в судовому засіданні підтримувала заявлений позов, надавши суду пояснення аналогічні його обґрунтуванню. Пояснила також, що під час її роботи заробітна плата виплачувалася відповідно бонусної системи згідно коефіцієнтів, яка мінялася кожного місяця і залежала від того, скільки послуг вона надала покупцям, на яку суму, якої категорії були продані товари. Ніяких посадових окладів не встановлювалося, отримували зарплату від виторгу. Згідно програми «1-С» її заробітна плата складала приблизно 3158 грн. (з врахуванням коефіцієнта сезонності), із якої утримувався податок 18,6 %. Довідку по заробітній платі за грудень 2013 року їй не надали. Про отримання окладу і преміальної частини вона не знала, оскільки відповідачем табелеграми не надавалися.

В судовому засіданні представник відповідача Лубенець Т.Б. частково визнала позовні вимоги ОСОБА_1, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 31 день. Заперечувала проти стягнення заробітної плати за грудень 2013 року в сумі 1600,00 грн. та моральної шкоди в сумі 1000,00 грн. Надала суду письмові заперечення на позов, а в судовому засіданні надала пояснення аналогічні цим запереченням про те, що згідно штатного розпису Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» посадовий оклад продавця непродовольчих товарів складає 1460,00 грн. на місяць, з якого сплачується податок з доходів фізичних осіб та ЄСВ у розмірі 263,68 грн., а тому заробітна плата позивача складала 1196,32 грн. на місяць. Отримання позивачкою заробітної плати в грудні 2013 року в розмірі меншому ніж за інші періоди свідчить про те, що вона не отримала преміальної частини заробітної плати за рішенням уповноваженого власника органа. Зарплата ділиться на оклад і премію. Бонусна частина заробітної плати працівників це премія. При прийомі на роботу із працівниками укладається договір, в якому передбачена матеріальна відповідальність продавців, який також було укладено із позивачкою. Колективний договір на підприємстві відсутній. Положення про преміювання також немає. Зняття премії оформлюється внутрішнім наказом по магазину. В листопаді-грудні 2013 року була виявлена недостача в магазині «Технополіс-1» у розмірі 27000,00 грн., у зв'язку із чим з працівників магазину було знято преміальну частину, яка за вказаних обставин взагалі не нараховувалася за розпорядженням керівництва ТОВ «Технополіс». При звільненні ОСОБА_1 з її бонусної програми було утримано 1600,00 грн. премії, також і по причині невиконання нею службових обов'язків.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу № 53-к/тр від 20.05.2013 року була прийнята на посаду продавця-консультанта магазину № 2 Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1». Згідно наказу № 5-к від 06.01.2014 року позивачку звільнено з 06.01.2014 року за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В грудні 2013 року позивачці була нарахована зарплата в розмірі 1460,00 грн., яка складалася з посадового окладу, що підтверджується розрахунковим листком за грудень 2013 року (а.с.43), довідкою від 04.02.2014 р. № Т14-0000003 (а.с.11).

Позивачка вважає, що їй було недонараховано заробітну плату за грудень 2014 року, бо вона є значно нижчою ніж за попередні місяці і не відповідало розміру її зарплати за бонусною системою нарахування, яку вона бачила в комп'ютері під час роботи в магазині.

Проте, суду не було надано будь яких доказів того, що позивачці дійсно не була нарахована та виплачена вся її заробітна плата за грудень 2013 року.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно долученого до справи Штатного розкладу Дніпродзержинської філії ТОВ "Технополіс-1" посадовий оклад контролера-касира становив 1460 грн. (а.с.46-47).

Як пояснила в суді представник відповідача, позивачка отримала в грудні 2013 року зарплату в розмірі посадового окладу, а преміальна частина зарплати, згідно з рішенням уповноваженого органу ТОВ, позивачці, як і іншим працівникам, не нараховувалася і не виплачувалася, у зв'язку з виявленою в магазині недостачею мобільних телефонів, а також допущенними в процесі роботи порушеннями професійних обов'язків. Пояснила також, що профспілкової організації в філії не створено, колективний договір не укладався.

Суду не надано доказів того, що позивачка протиправно була позбавлена премії в грудні 2013 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь недоплаченої заробітної плати за грудень 2-13 року в сумі 1600 грн.

Відповідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідач не розрахувався із позивачкою в день її звільнення - 06.01.2014 р. При цьому, згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.09.2013 р. по 13.02.2014 р., на рахунок позивачки 06.01.2014 р. була зарахована заробітна плата у сумі 1196,32 грн., а 07.02.2014 р. зараховано заробітну плату у сумі 1803,46 грн.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачка була звільнена з посади 06.01.2014 року, а остаточний розрахунок з нею відповідач провів лише 07.02.2014 року. Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні складає 31 календарний день, а робочих днів за період затримки було 22.

Згідно долученої до справи довідки від 04.02.2014 р. № Т14-0000003 середня заробітна плата позивачки становить 98,78 грн. (а.с.11).

Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно зазначеної вище довідки від 04.02.2014 р. № Т14-0000003 зарплата позивачки за два повні останні місяці роботи становила: листопад 2013 року - 3685,72; грудень 2013 року - 1460,00 грн. Зарплата за ці два місяці склала 5145,72 грн. В довідці зазначені не дні а відпрацьовані позивачкою години за ці два місяці, які в сумі становлять - 343 год. Отже, середньогодинна заробітна плата позивачки становить 15,00 грн. на годину, виходячи з наступного розрахунку: 5145,72 грн. : 343 год. = 15,00 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки: складає 2640,00 грн., яка вирахувана наступним чином: 15,00 грн. (середньогодинна заробітна плата) помножити на 176 робочих годин за період затримки розрахунку (8 годин х 22 робочих дні = 176 годин) дорівнює 2640,00 грн.

За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з Дніпродзержинської філії ТОВ «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 2640,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач не виплатив своєчасно заробітну плату позивачці та не провів з нею повного розрахунку при звільненні, чим порушив її трудові права і тим самим призвів до моральних страждань позивача, порушенні нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

З врахуванням характеру і обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, запропонований позивачем, є завищеним, а на завданої їй моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути 500,00 грн.

Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", третя особа - директор магазину № 2 Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" Лубенець Тетяна Борисівна, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

Стягнути з Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", ЗКПО 34276296, (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, 24 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 2640,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, 500 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 3140,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дніпродзержинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", ЗКПО 34276296, (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, 24 ) на користь держави 243,60 грн. судового збору у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом 10 днів після його проголошення апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя БайбараГ.А.