Постанова

від 17.10.2014 по справі 826/13125/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 жовтня 2014 року 15 год. 15 хв. № 826/13125/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішень та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 вересня 2014 року надійшов позов українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 14 травня 2014 року № 3942/26-51-15-01-11/20035383 (далі - акт перевірки ), а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 28 травня 2014 року №0026441501, № 0026451501, № 0026461501, від 29 травня 2014 року № 0026901501, від 15 серпня 2014 року № 0031681501, № 0031701501 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідача щодо складання акту перевірки є протиправними, а відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Після усунення виявлених недоліків позову, ухвалою суду від 19 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла. При цьому, 29 вересня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 29 вересня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 травня 2014 року складено акт № 3942/26-51-15-01-11/20035383 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року, за жовтень 2013 року, за грудень 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року на суму 65092,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 239423,00 грн.; грудень 2013 року на суму 158906,00 грн., чим порушено абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , пп. 4.6.4, 4.6.5 р. 5 наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ" (далі - Порядок № 1492) ;

- занижено суму бюджетного відшкодування за травень 2013 року на суму 57830,00 грн.; липень 2013 року на суму 32919,00 грн.; серпень 2013 року на суму 43099,00 грн.; вересень 2013 року на суму 76367,00 грн. та завищено значення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) за травень 2013 року на суму 57830,00 грн.; липень 2013 року на суму 135753,00 грн.; серпень 2013 року на суму 178852,00 грн.; вересень 2013 року на суму 255219,00 грн., чим порушено абз. "а" п. 200.4, ст. 200 ПК України, пп. 4.6.4, 4.6.5 р. 5 Порядку № 1492;

- завищено значення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за листопад 2013 року на суму 221366,00 грн., чим порушено абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, пп. 4.6.4, 4.6.5 р. 5 Порядку № 1492;

- занижено суму, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за жовтень 2013 року на суму 15796,00 грн.; листопад 2013 року на суму 18057,00 грн.; грудень 2013 року на суму 62460,00 грн., чим порушено п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Також перевіркою підтверджено задеклароване позивачем бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року на суму 42306,00 грн.

На підставі акту перевірки, 28 та 29 травня 2014 року відповідно відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0026441501, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 210215,00 грн.; № 0026451501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 849020,00 грн.; № 0026461501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 463421,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 115856,00 грн.; № 0026901501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 120392,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення від 28 травня 2014 року № 0026451501 та від 29 травня 2014 року № 0026901501 залишено без змін, рішення № 0026461501 скасовано у частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7262,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1815,50 грн., збільшено визначену в оскаржуваному рішенні від 28 травня 2014 року № 0026441501 суму бюджетного відшкодування, яка підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів на 2698,00 грн., про що Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення від 04 серпня 2014 року № 7006/10/26-15-10-07-15 (далі - рішення ГУ Міндоходів у місті Києві) , яке рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26 серпня 2014 року № 2232/6/99-99-10-01-15 залишено без змін.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у місті Києві, 15 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0031681501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 456159,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 114040,50 грн.; № 0031701501, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 212913,00 грн.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних положень і обставин.

Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не спростовано представником позивача, окрім оскаржуваних рішень, позивачем фактично (по суті позову) оскаржуються також дії відповідача щодо складання акту перевірки, сам акт перевірки та викладені у ньому висновки.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділу V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п.п. 86.1, 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті.

Зокрема, згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Тобто, з вище викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, а також є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У свою чергу, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у постанові від 11 вересня 2014 року № К/9991/33382/12.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2014 року № К/800/45781/13, актом застосування норм права або правозастосовним актом, може бути рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт перевірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до ст. 69 КАС України.

Тобто, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв згідно з нормами чинного податкового законодавства та жодним чином не порушив права і законні інтереси позивача.

До того ж, на підставі акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, що не заперечується представника позивача, оскільки вони також оскаржуються у рамках даної справи.

Отже, виходячи із вище викладених норм та обставин, дії відповідача щодо складання акту перевірки та викладення у ньому певних висновків не можуть порушувати прав чи законних інтересів позивача, не повинні впливати на його суб'єктивні права та обов'язки, а тому підстави для задоволення таких вимог позивача відсутні.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем подано відповідачу:

- податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року (реєстраційний № 9036818432 від 20 червня 2013 року), де задекларовано: у рядку 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" (далі - рядок 19 ) суму 42306,00 грн., у рядку 21 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" та рядку 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (далі - рядок 24 ) суму 57830,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року (реєстраційний № 9075338569 від 21 листопада 2013 року), яким задекларовано: у рядку 19 суму 35617,00 грн., у рядку 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" (далі - рядок 21.1 ) суму 57830,00 грн., у рядку 21.2 "значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" (далі - рядок 21.2 ) суму 42306,00 грн., у рядку 22 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" (далі - рядок 22 ) та рядку 23.2 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наспаних звітних (податкових) періодів" (далі - рядок 23.2 ) суму 100136,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ за липень 2013 року (реєстраційний № 9050510307 від 15 серпня 2013 року), де задекларовано: у рядку 19 суму 43099,00 грн., у рядку 21.1 суму 35617,00 грн., у рядку 21.2 суму 100136,00 грн., у рядку 22 та рядку 24 суму 135753,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року (реєстраційний № 9058696630 від 19 вересня 2013 року), де задекларовано: у рядку 19 суму 81040,00 грн., у рядку 21.1 суму 43099,00 грн., у рядку 21.2 суму 135753,00 грн., у рядку 22 та рядку 24 суму 178852,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року (реєстраційний № 9066793696 від 21 жовтня 2013 року), де задекларовано: у рядку 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" (далі - рядок 18 ) суму 4673,00 грн., у рядку 21.1 суму 81040,00 грн., у рядку 21.2 суму 178852,00 грн., у рядку 22 та рядку 24 суму 255219,00 грн.

- податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року (реєстраційний № 9074989907 від 20 листопада 2013 року), де задекларовано: у рядку 18 суму 15796,00 грн., у рядку 21.2 суму 255219 грн., у рядку 22 та рядку 23.2 суму 239423,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ за листопад 2013 року (реєстраційний № 9083934760 від 26 грудня 2013 року), де задекларовано: у рядку 18 суму 18057,00 грн., у рядку 21.2 суму 239423,00 грн., у рядку 22 та рядку 24 суму 221366,00 грн.;

- податкову декларацію з ПДВ за грудень 2013 року (реєстраційний № 9088195490 від 20 січня 2014 року), де задекларовано: у рядку 18 суму 62460,00 грн., у рядку 21.2 суму 221366,00 грн., у рядку 22 та рядку 23.2 суму 158906,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виявлено, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам та/або до державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів), по податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року становить 57830,00 грн., за червень 2013 року - 35044,00 грн., за липень 2013 року - 32919,00 грн., за серпень 2013 року - 43099,00 грн., за вересень 2013 року - 76367,00 грн., за жовтень, листопад, грудень 2013 року - 0 грн.

Поряд з цим, відповідно до п.п. 200.1, 200.2 та 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, п. 2004. ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З вище викладених норм вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума ПДВ має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

Поряд з цим, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню у наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Зважаючи на вище викладені обставини, суд приймає до уваги висновки Вищого адміністративного суду України про те, що відмова платнику податків у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.

При цьому, вище викладеними нормами не обмежено право платника податків на бюджетне відшкодування сум ПДВ фактично сплачених останнім у ціні товару або послуг у попередніх податкових періодах часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податків на отримання податкової вигоди у залежність від того, у якому звітному податковому періоді у платника податків виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, а тому оскільки облік бюджетного відшкодування ПДВ має накопичувальний характер, попередніми податковими періодами для червня 2013 року, жовтня 2013 року та грудня 2013 року, ті періоди, в яких у податкових деклараціях з ПДВ заповнено рядок 23.2, можуть бути попередні їм податкові періоди (12 місяців). Податкове законодавство не пов'язує право на бюджетне відшкодування тільки з оплатою, проведеною у попередньому періоді, за операціями по придбанню товару у цьому ж періоді, та із формуванням податкового кредиту у цьому ж податковому періоді, а лише обмежує суму від'ємного значення, яка може бути відшкодована платнику податків, фактичною сплатою ПДВ постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Поряд з цим, відповідно до пп. 4.6.4 та 4.6.5 п. 4 розд. V Порядку № 1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту з урахуванням залишку від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22), подається (Д2) (додаток 2). Платники, які відповідно до ст. 200 розд. V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування ПДВ та заповнили ряд. 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядку 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядку 23.1 та рядку 23.2 декларації.

Отже, платник податків має право включити суму від'ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню до складу відповідного бюджетного відшкодування та/або до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. При цьому, залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду відображається в додатку № 2, до відповідної декларації, а розрахунок бюджетного відшкодування відображається в рядку 22 декларації та додатку № 3 до неї.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що позивачем подано до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року додаток 2, у якому в графі 3 відображено залишок від'ємного значення звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду (далі - графа 3 ) у сумі 100136,00 грн. та у графі 5 значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду (далі - графа 5 ) у сумі 100136,00 грн. та додаток 3, де зазначено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 100136,00 грн.; до податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2013 року - додаток 2, в якому у графі 3 та графі 5 зазначено суму 239423,00 грн. та додаток 3 із сумою залишку від'ємного значення - 239423,00 грн. , за грудень 2013 року - додаток 2, в якому у графі 3 та графі 5 зазначено суму 158906,00 грн. та додаток 3 із сумою залишку від'ємного значення - 158906,00 грн.

Згідно з абз. "а" п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Однак, у даному випадку відповідач проводив перевірку не самої діяльності позивача, а перевіряв правомірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування в уточнюючому розрахунку за червень 2013 року, податкових деклараціях за жовтень, грудень 2013 року, а тому у відповідача не було підстав для нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій.

Слід зазначити, що відповідачем не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність позивача. Відповідачем не заперечується і власне факт сплати позивачем своїми контрагентами відповідної суми ПДВ у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Інших обставин, окрім порушення тільки Порядку № 1492, в обґрунтування висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, (у тому числі аналіз операцій з контрагентами позивача, перевірки повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ, перевірки наявності платіжних доручень (банківських виписок, інших документів) на суму податку, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг) акт перевірки не містить.

Більше того, як також вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та не заперечується представником відповідача, виявлене порушення, яке полягає у встановленні включення позивачем до складу податкового кредиту за травень, червень 2013 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, та наявності деяких помилок у таких накладних, за результатами досудового оскарження такі висновки акта перевірки визнані необґрунтованими належними доказами.

Крім того, за результатами перевірки не виявлено наявності правових відносин позивача із платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. Також, у ході перевірки відповідачем не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит та не задекларували податкові зобов'язання, або здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин вбачається помилковість доводів представника відповідача та, як наслідок, безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій і рішень та скасування рішень є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28 травня 2014 року:

- № 0026441501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 210215,00 грн. (Двісті десять тисяч двісті п'ятнадцять гривень 00 копійок);

- № 0026451501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 849020,00 грн. (Вісімсот сорок дев'ять тисяч двадцять гривень 00 копійок);

- № 0026461501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 463421,00 грн. (Чотириста шістдесят три тисячі чотириста двадцять одна гривня 00 копійок) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 115856,00 грн. (Сто п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 травня 2014 року № 0026901501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 120392,00 грн. (Сто двадцять тисяч триста дев'яносто дві гривні 00 копійок).

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15 серпня 2014 року:

- № 0031681501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 456159,00 грн. (Чотириста п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 114040,50 грн. (Сто чотирнадцять тисяч сорок гривень п'ятдесят копійок);

- № 0031701501, яким українсько-німецькому спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 212913,00 грн. (Двісті дванадцять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 00 копійок).

5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

6. Присудити на користь українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" (ідентифікаційний код 20035383) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят дві гривні двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин