Постанова

від 28.11.2019 по справі 826/13125/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №826/13125/14

адміністративне провадження №К/9901/8791/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Данилишина В.М. від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б. від 12 лютого 2015 року у справі за позовом Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Апогей-ГМБХ до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Українсько-німецьке спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Апогей-ГМБХ (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 14 травня 2014 року №3942/26-51-15-01-11/20035383; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2014 року: №0026441501, №0026451501, №0026461501, від 29 травня 2014 року №0026901501, від 15 серпня 2014 року №0031681501, №0031701501.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки обмежень щодо строків перенесення залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, ПК України не містить.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, позов задовольнив частково; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2014 року: №0026441501, №0026451501, №0026461501; від 29 травня 2014 року №0026901501; від 15 серпня 2014 року: №0031681501, №0031701501; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що законодавство не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Відтак позивачем у відповідності до норм ПК України подано до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2013 року додаток 2, у якому в графі 3 відображено залишок від`ємного значення звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду у сумі 100136,00 грн. та у графі 5 значення рядка 24 декларації звітного податкового періоду у сумі 100136,00 грн. та додаток 3, де зазначено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 100136,00 грн.; до податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2013 року - додаток 2, в якому у графі 3 та графі 5 зазначено суму 239423,00 грн. та додаток 3 із сумою залишку від`ємного значення - 239423,00 грн., за грудень 2013 року - додаток 2, в якому у графі 3 та графі 5 зазначено суму 158906,00 грн. та додаток 3 із сумою залишку від`ємного значення - 158906,00 грн.

Водночас вказали на відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки та викладення у ньому певних висновків, оскільки останні не порушують прав чи законних інтересів платника податків.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень з порушенням норм матеріального права, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Зокрема вказує, що платник податку має право включати залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, лише після бюджетного відшкодування. Однак всупереч положень пункту 200.4 статті 200 ПК України частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов`язаннями попередніх податкових періодів), по податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року становить 57830,00 грн., за червень 2013 року - 35044,00 грн., за липень 2013 року - 32919,00 грн., за серпень 2013 року - 43099,00 грн., за вересень 2013 року - 76367,00 грн., за жовтень, листопад, грудень 2013 року - 0 грн.

Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року, за жовтень 2013 року, за грудень 2013 року, за результатами якої 14 травня 2014 року складено акт №3942/26-51-15-01-11/20035383.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем:

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року на суму 65092,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 239423,00 грн.; грудень 2013 року на суму 158906,00 грн., чим порушено абз. а пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпунктів 4.6.4, 4.6.5 розділу 5 наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (далі - Порядок №1492);

- занижено розмір бюджетного відшкодування за травень 2013 року на суму 57830,00 грн.; липень 2013 року на суму 32919,00 грн.; серпень 2013 року на суму 43099,00 грн.; вересень 2013 року на суму 76367,00 грн. та завищено значення залишку від`ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного податкового періоду), за травень 2013 року на суму 57830,00 грн.; липень 2013 року на суму 135753,00 грн.; серпень 2013 року на суму 178852,00 грн.; вересень 2013 року на суму 255219,00 грн., чим порушено абз. а пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпунктів 4.6.4, 4.6.5 Порядку №1492;

- завищено значення залишку від`ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, за листопад 2013 року на суму 221366,00 грн., чим порушено абз. а пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпунктів 4.6.4, 4.6.5 Порядку №1492;

- занижено суму, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за жовтень 2013 року на суму 15796,00 грн.; листопад 2013 року на суму 18057,00 грн.; грудень 2013 року на суму 62460,00 грн., чим порушено пункт 200.1 статті 200 ПК України.

Також перевіркою підтверджено задеклароване позивачем бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2013 року на суму 42306,00 грн.

На підставі акту перевірки, 28 та 29 травня 2014 року відповідно відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0026441501, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 210215,00 грн.; №0026451501, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 849020,00 грн.; №0026461501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 463421,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 115856,00 грн.; №0026901501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 120392,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги в адміністративному (досудовому) порядку оскаржувані рішення від 28 травня 2014 року №0026451501 та від 29 травня 2014 року №0026901501 залишено без змін, рішення №0026461501 скасовано у частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7262,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1815,50 грн., збільшено визначену в оскаржуваному рішенні від 28 травня 2014 року №0026441501 суму бюджетного відшкодування, яка підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних періодів, на 2698,00 грн., про що Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення від 04 серпня 2014 року №7006/10/26-15-10-07-15, яке рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26 серпня 2014 року №2232/6/99-99-10-01-15 залишено без змін.

15 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0031681501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 456159,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 114040,50 грн.; №0031701501, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 212913,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПК України.

Відповідно до положень 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Така сума може мати як позитивне, так і від`ємне значення.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пункті 102.5 статті 102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді).

Отже право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Слід зазначити, що жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких Товариством сформовано спірну суму податкового кредиту, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

З огляду на викладене та відсутність заперечень відповідача, що сума ПДВ, задекларована позивачем, фактично була сплачена ним у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), касаційний суд погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що правові підстави для висновку про втрату Товариством права на бюджетне відшкодування відсутні.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами згаданих норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду