Постанова

від 12.11.2014 по справі 924/1002/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 924/1002/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Сурматюк С.С.; Соколов Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Славутський стоматологічний кооператив "Дантист" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.09.14р. у справі № 924/1002/14 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"

до відповідача Славутського стоматологічного кооперативу "Дантист"

про стягнення 7 990 грн. 54 коп. - боргу за послуги з централізованого опалення, 146 грн. 37 коп. пені, 142 грн. 97 коп. річних, 791 грн. 53 коп. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об'єднання» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-5) до Славутського стоматологічного кооперативу «Дантист» (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 7 990 грн. 54 коп. боргу за надані послуги з централізованого опалення, 149 грн. 91 коп. пені, 381 грн. 09 коп. трьох відсотків річних та 794 грн. 04 коп. інфляційних втрат.

Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (том 1, а.с. 17), з врахуванням котрої Позивач просить стягнути з Відповідача 7 990 грн. 54 коп. боргу за надані послуги з централізованого опалення, 146 грн. 37 коп. пені, 142 грн. 97 коп. трьох відсотків річних та 791 грн. 53 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 вересня 2014 року (том 2, а.с. 194-198) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 990 грн. 54 коп. боргу за надані послуги з централізованого опалення, 146 грн. 37 коп. пені, 142 грн. 97 коп. річних та 791 грн. 53 коп. інфляційних. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 1 827 грн. 00 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 207-210) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 26 вересня 2014 року № 924/1002/14 в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не з'ясовано всі обставини, які мають значення для справи. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що в матеріалах спарви є проекти додаткових угод про внесення змін до договору, однак, вони не підписані та не скріплені печатками Відповідача. Також, на думку апелянта, рахунки є односторонніми документами, які оформляються для акцептування. Тому, автоматична оплата виставлених Позивачем рахунків без актів передавання-приймання (без належного підтвердження факту отримання послуги) суперечить нормам законодавства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року (том 2, а.с. 203) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 листопада 2014 року на 14 годину 50 хвилин.

Відповідачем на виконання вимог ухвали від 15 жовтня 2014 року були подані додаткові докази (том 2, а.с. 213-226) на підтвердження обставин, висвітлених у апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 232-240) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, 12 листопада 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла письмова заява Позивача (том 2, а.с. 229-231) в якій з підстав, висвітлених в даній заяві, Позивач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розглянувши подану заяву суд прийшов до висновку про те, що дана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частиною другою статті 102 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без участі представника апелянта, оскільки нез'явлення представника не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статтей 67 та 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищезазначенні норми права та враховуючи те, що неявка Позивача у дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на те, що процесуальне законодавство не обмежує коло представників сторін, Позивачу майже як за місяць було відомо про день та час слухання справи, що в свою чергу могло б слугувати для залучення до участі в справі іншого представника та з врахуванням процесуальної можливості у колегії суду скористатися правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку проводити розгляд апеляційної скарги по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника Позивач за наявними у справі матеріалами. (суд також бере до уваги і те, що справа на яку посилався Позивач призначена на першу половину дня (на 9:50), тобто більш ніж за 5 годин до початку розгляду апеляційної скарги по справі № 924/1222/14, що опосердковано вказує на можливість прибуття в призначене Рівненським апеляційним господарським судом засідання, навіть представником, що брав би участь в розгяді справи зазначеної в клопотанні (у разі, якщо він взагалі брав у ній участь).

В судовому засіданні від 12 листопада 2014 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, вказаних у ній та просять скасувати рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, додаткові докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26 вересня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

30 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 114 (надалі - Договір; том 1, а.с. 9-10).

Згідно пункту 1.1 Договору, Позивач зобов'язався надавати Позивачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Позивач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним Договором.

Розділом 2 Договору сторони обумовили умови порядок надання послуг.

В силу дії пунктів 2.1-2.4 Договору: послуги надаються Відповідачу в обсягах пункту 3.1 Договору у вигляді теплоенергії на потреби опалення в період опалювального сезону, враховуючи фактичну подачу природного газу і електроенергії на котельні Позивача; початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконавцем: для початку опалювального періоду - при зниженні менше як на +8оС, а для закінчення - при підвищенні більше як +8оС середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох діб і юридично оформлюється розпорядженнями виконавчого комітету Славутської міської ради; послуги повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях за умови їх утеплення Відповідачем.

Вартість надання послуг та обсяги передбачено Розділом 3 Договору.

Так, згідно пунктів 3.1-3.2 Договору: опалювальна площа складає 70,3 кв.м., послуги надаються за адресою: м. Славута, вул. Миру, 102; Тарифи на послуги з централізованого опалення на момент укладення договору складали: при відсутності лічильника теплової енергії: в опалювальний період абонентська плата в місяць за 1 кв.м. опалювальної площі становить 1,44 грн., а плата за спожиту теплову енергію в місяць за 1 кв.м. опалювальної площі - 5 грн. 48 коп., всього за 1 кв.м. - 6 грн. 92 коп.; в міжопалювальний період плата за обслуговування котелень та теплових мереж в місяць за 1 кв.м. опалювальної площі становить 1 грн. 44 коп.; при наявності лічильника теплової енергії абонентська плата в місяць за 1 кв.м. опалювальної площі становить 1 грн. 44 коп., а плата за 1 Гкал фактично спожитої теплової енергії становить 307 грн. 26 коп.

У пункті 3.3 Договору встановлено, що тарифи можуть змінюватися відповідно до зростання цін на електроенергію, газ та його транспортування, збільшення заробітної плати та нарахувань на неї на підставі законів та підзаконних актів України; зміна тарифів не є підставою для переукладення даного договору.

З огляду на що колегія суду зазначає, що з доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що під час дії Договору тарифи на послуги з централізованого опалення змінювались наступним чином.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради „Про тарифи на послуги з централізованого теплопостачання для усіх груп споживачів (крім населення) та гарячого водопостачання для бюджетних установ (лікарні)" від 16 липня 2009 року № 400 (том 1, а.с. 30) встановлено з 1 серпня 2009 року двоставковий тариф на послуги з централізованого теплопостачання: в опалювальний період - 11 грн. 25 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі; в міжопалювальний період - 1 грн. 99 коп. за 1 м.кв.. На підставі вказаного рішення, 3 серпня 2009 року між Позивачем і Відповідачем укладено додаткову угоду № 1 (том 1, а.с. 29) про зміну розміру тарифу на послуги з централізованого опалення.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради „Про коригування тарифів на послуги з централізованого опалення та внесення змін до рішень виконавчого комітету Славутської міської ради від 17 лютого 2011 року № 38 та від 16 липня 2009 року № 400" від 12 жовтня 2011 року № 439 (том 1, а.с. 26-27) встановлено тариф на послуги з централізованого теплопостачання в опалювальний період - 17 грн. 91 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі.

Поряд з тим, колегія суду зауважує, що в газеті «Тредівник Полісся» № 42 від 20 жовтня 2011 року було оприлюднення вказаного рішення.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради „Про коригування тарифів па теплову енергію та послуги з централізованого опалення та внесення змін до рішень виконавчого комітету Славутської міської ради від 17 лютого 2011 року № 38 та від 16 липня 2009 року № 400" від 16 січня 2014 року № 23 встановлено з 1 січня 2014 року тариф па послуги з централізованого теплопостачання в опалювальний період 16 грн. 34 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі.

Офіційне оприлюднення вказаного рішення було в газеті „Вісті громади" № 4 від 24 січня 2014 року (том 2, а.с. 163).

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради „Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та внесення змін до рішень виконавчого комітету Славутської міської ради від 17 лютого 2011 року № 38 та від 10 липня 2009 року № 400" від 17 квітня 2014 року № 140 встановлено з 1 квітня 2014 року тариф на послуги з централізованого теплопостачання в опалювальний період 20 грн. 28 коп. за 1 м.кв. опалювальної площі.

Офіційне опублікування вказаного рішення було в газеті „Вісті громади" № 17 від 25 квітня 2014 року (том 1, а.с. 165-166).

Зміну тарифів на послуги з теплопостачання також було оприлюднено на сайті Славутської міської ради.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на усе вищевказане колегія суду приходить до висновку про належне повідомлення Позивачем Відповідача про зміну порядку оплати спожитих послуг було обумовлено у Розділі 4 Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата за спожиті послуги проводиться відповідно до встановлених тарифів на підставі рахунків або актів виконаних робіт виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Підпунктом 2 пункту 7.1 договору передбачено відповідальність Відповідача за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Права та обов'язки за Договором сторони закріпили в Розділі 6.

Як вбачається з пункту 6.1 Договору, Відповідач має право на: отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством та умовами договору; отримання в установленому законодавством порядку інформації про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості; зменшення розміру плати в разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання;

Як визначено пунктом 6.2 Договору, Відповідач зобов'язався: оплачувати послуги в установлені даним договором строки; за власний рахунок проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання, що вийшли з ладу з його вини; своєчасно проводити підготовку опалювального приміщення і його санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період ;

Згідно пункту 6.4 Договору Позивач зобов'язався: забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами Договору; надавати Відповідачу в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу, структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості; розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги Відповідача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників.

Приписами пункту 4.6 Договору передбачено, що: у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних Позивач здійснює перерахунок розміру плати згідно з додатком до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Колегія суду звертає увагу, що Розділом 8 Договору сторони визначили порядок розв'язання спорів, а саме.

Даним розділом, зокрема, визначено, що у разі порушення Позивачем умов даного Договору Відповідач викликає представника Позивача для складання та підписання акта-претензії Відповідача, в якому зазначаються строки, види порушень кількісних і якісних показників послуг тощо; представник Позивача повинен з'явитися на виклик Відповідача не пізніше двох робочих днів; акт-претензія складається Відповідачем та представником Позивача і скріплюється їх підписами; у разі неприбуття представника Позивача у визначений Договором строк або необгрунтованої відмови від підписання акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два представника Відповідача; акт-претензія подається Позивачу, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає Відповідачу обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій; Позивач може відмовити Відповідачу в задоволенні його претензій щодо відхилення кількісних і якісних показників послуг на підставі: показань реєстраційних технічних засобів, атестованих і опломбованих відповідними органами Держспоживстандарту; правильності показань засобів обліку теплової енергії. Спори між сторонами розв'язуються шляхом переговорів або у судовому порядку.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах спарви, на виконання умов Договору Позивач надавав Відповідачу послуги з централізованого опалення, за які було нараховано оплату.

На підтвердження надання послуг Позивачем було подано до матеріалів справи налужним чином засвідчені копії рахунків (такі дії Позивача були спрямовані на виконання пункту 4.1 Договору, згідно котрого оплата за послуги проводиться саме на підставі рахунків ) за період червень 2011 року - квітень 2014 року на загальну суму 22 897 грн. 93 коп., а саме: за червень 2011 року рахунок-фактуру № 500 від 17 червня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп.; за липень 2011 року рахунок-фактуру № 603 від 26 липня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп.; за серпень 2011 року рахунок № 78 від 31 серпня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп.; за вересень 2011 року рахунок № 179 від 12 вересня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп.; за жовтень 2011 року рахунок № 104 від 19 жовтня 2011 року на суму 609 грн. 50 коп.; за листопад 2011 року рахунок № 197 від 16 листопада 2011 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за грудень 2011 року рахунок № 341 від 8 грудня 2011 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за січень 2012 року рахунок № 442 від 18 січня 2012 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за лютий 2012 року рахунок № 91 від 21 лютого 2012 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за березень 2012 року рахунок № 229 від 14 березня 2012 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за квітень 2012 року рахунок № 349 від 19 квітня 2012 року на суму 524 грн. 44 коп.; за жовтень 2012 року рахунок № 527 від 29 жовтня 2012 року на суму 588 грн. 83 коп.; за листопад 2012 року рахунок № 673 від 14 листопада 2012 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за грудень 2012 року рахунок № 102 від 17 грудня 2012р. на суму 1 259 грн. 08 коп.; за січень 2013 року рахунок № 82 від 16 січня 2013 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за лютий 2013 року рахунок № 88 від 12 лютого 2013 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за березень 2013 року рахунок № 85 від 4 березня 2013 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за квітень 2013 року рахунок № 42 від 18 квітня 2013 року на суму 645 грн. 36 коп.; за жовтень 2013 року рахунок № 83 від 9 жовтня 2013 року на суму 1 015 грн. 13 коп.; за листопад 2013 року рахунок № 84 від 12 листопада 2013 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за грудень 2013 року рахунок № 81 від 12 грудня 2013 року на суму 1 259 грн. 08 коп.; за січень 2014 року рахунок № 63 від 16 січня 2014 року на суму 1 148 грн. 70 коп.; за лютий 2014 року рахунок № 84 від 13 лютого 2014 року на суму 1 148 грн. 70 коп.; за березень 2014 року рахунок № 80 від 12 березня 2014 року на суму 1 148 грн. 70 коп.; за квітень 2014 року рахунок № 88 від 24 квітня 2014 року на суму 400 грн. 01 коп..

Дані рахунки відповідач отримував від Позивача через контролера структурного підрозділу Позивача.

Суд зауважує, що відповідно до розділу 2 посадової інструкції контролера структурного підрозділу Позивача (том 1, а.с. 240-241), затвердженої наказом начальника Позивача № 99 від 25 жовтня 2011 року, в обов'язки контролера входить, між іншим: щомісячне вручення споживачам послуг з теплопостачання рахунків та актів наданих послуг ; у разі відповідних змін при врученні рахунків повідомлення споживачів послуг з теплопостачання про зміну розмірів тарифів на послуги з постачання теплової енергії; оформленя актів претензій.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_4, наданому 18 вересня 2014 року (том 2, а.с. 167; яка працює контролером структурного підрозділу Позивача), з 2011 року по теперішний день у період опалювальних сезонів вона щомісячно вручала Відповідачу рахунки за послуги з теплопостачання в приміщенні по вул. Миру, 102 у м. Славута та повідомляла про зміну тарифів з теплопостачання.

Факт щомісячного вручення рахунків підтверджується також витягом з журналу вручення рахунків (том 2, а.с. 126-128).

Згідно ж письмового пояснення ОСОБА_5, наданого 28 серпня 2014 року (том 2, а.с. 72; яка працює у Відповідача на посаді головного бухгалтера), в її посадові обов'язки входить прийняття рахунків та актів виконаних робіт з теплопостачання від Позивача. ОСОБА_5 повідомила про те, що рахунки і акти виконаних робіт приносила не ОСОБА_4, а жінка середньопохилого віку. На другому примірнику ОСОБА_5 розписувалась про отримання документів, однак про зміни тарифів з теплопостачання ніхто не повідомляв.

Вищевказаним відповідач підтвердив вручення йому Позивачем відповідних рахунків та актів, якими Відповідач (в силу дії пункту 4.1 Договору) мав сплачувти заборгованість за спожиті послуги.

Водночас, за надані послуги з теплопостачання у зазначений вище період оплата здійснена не в повному обсязі (докази повного погашення боргу в матеріалах справи відсутні). Заборгованість Відповідача за період з 20 червня 2011 року по 26 травня 2014 року склала 7 990 грн. 54 коп..

Дане також опосередковано підтверджується, наявними в матеріалах справи актом-звірки № 1 станом на 1 січня 2013 року (борг 5280 грн. 51 коп.) та актом звірки № 2 станом на 1 червня 2014 року (борг 7054 грн. 30 коп.) котрі засвідчені підписами представників Позивача та Відповідача і скріплені їхніми печатками (том 1, а.с. 238-239).

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору стосовно оплати наданих послуг Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду з позовом до Відповідача про стягнення боргу в сумі 7 990 грн. 54 коп., 146 грн. 37 коп. пені (за відповідні періоди прострочки, який загалом склав 21 травня 2013 р оку - 26 травня 2014 року), 142 грн. 97 коп. річних (з 21 липня 2011 року по 26 травня 2014 року) та 791 грн. 53 коп. інфляційних втрат (липень 2011 року - квітень 2014 року).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Згідно статтей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу дії статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності з Договором, колегія суду зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору про надання послуг з теплопостачання і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання. Зокрема, Позивач зобов'язався забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з централізованого опалення, а Відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, забезпечивши вчасно та відповідної якості надання послуг з централізованого опалення, натомість Відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства, не виконав свій обов'язок стосовно проведення повної оплати за надані послуги.

Що ж стосується посилань Відповідача на неналежне надання йому послуг та своє право, передбачене пунктом 6.1 Договору, на зменшення розміру плати в разі надання послуг неналежної якості, то колегія суду зазначає наступне.

У пункті 4.6 Договору сторони передбачили можливість перерахунку розміру плати у зв'язку з неякісним наданням послуг згідно з додатком до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630; надалі - Правила) передбачено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.

Пунктами 33-39 Правил встановлено, що: у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі; представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг; у разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку; у разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів; за результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів; за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі - акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2; акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця; у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі; акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3; виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови; у разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг; спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді; споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Колегія суду констатує, що зазначений порядок перевірки відображений також сторонами в Розділі 8 Договору (том 1, а.с. 10).

Суд констатує, що згідно додатку 2 до Правил акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг має містити наступні відомості: назву населеного пункту, дату складання, номер та дату договору, назву споживача, вид послуги, види порушень, кількісні та/або якісні показники надання послуг, період порушень, ким складено акт з боку виконавця та споживача, їх реквізити. Враховуючи вищеописане колегія суду не приймає до уваги акт-претензію від 23 січня 2013 року (том 1, а.с. 113) в котрому було зафіксовано температуру приміщення у терапевтичному відділенні +15 градусів, у лабораторії +18 градусів та акт-претензію від 5 березня 2014 року (том 1, а.с. 123) в котрому у лабораторії зафіксовано температуру +19 градусів, у терапевтичному кабінеті +19 градусів, які підписані з одного боку контролером СПТМ ОСОБА_6, а з іншого боку головою Відповідача ОСОБА_7, оскільки у зазначених актах відсутній вищенаведені відомості.

При цьому, колегія суду констатує, що навіть при прийнятті до уваги таких актів, Відповідачем не доведено підтвердження у цих актах довготривалості порушень за весь період, адже: дані акти складалися лише за температурою одного дня (акти складено 23 січня 2013 року та 5 березня 2014 року); в актах не вказано навіть години (з якої по яку) коли був такий температурний режим у цей день; в акті від 23 січня 2013 року зафіксовано лише одноразове порушення температурного режиму в невизначений час у терапевтичному відділенні (+ 15 0 С) і невідповідність температурного режиму в лабораторії (+ 18 0 С); в акті від 5 березня 2014 року взагалі не зафіксовано порушення температурного режиму, адже в обох приміщеннях вказана температура, вища на один градус від мінімальної норми (як зауважує Відповідач) (+ 19 0 С).

В силу дії статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на приписи частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на усе вищевказане колегія суду констатує факт недоведення вищевказаними актами довготривалості температурного відхилення від встановлених температурних меж, та недоведення ними існування порушення за весь період часу, за котрий надавалися послуги по Договору (в них відображено лише один факт порушення в один день по одному приміщенню в невизначений час). В той же час, дані акти складені з порушеннями процедури виявлення та закріплення таких порушень у відповідних документах претнзійного характеру.

Відповідач, посилаючись на неякісне надання послуг з опалення приміщення, направляв Позивачу листи про здійснення перерахунку плати за надані послуги, копії котрих містяться в матеріалах справи , а саме: № 224 від 1 листопада 2011 року, № 226 від 12 грудня 2011 року, № 227 від 4 січня 2012 року, № 35/01 від 1 лютого 2012 року, № 35/04 від 1 березня 2012 року, № 35/18 від 9 квітня 2012 року, № 35/25 від 30 листопада 2012 року, № 35/32 від 6 лютого 2013 року, № 35/39 від 14 квітня 2013 року, № 35/52 від 19 листопада 2013 року, № 35/62 від 7 лютого 2014 року, № 35/64 від 20 березня 2014 року, № 35/70 від 23 квітня 2014 року (том 1, а.с. 212-236; том 2, а.с. 25-58).

В якості додатку до перелічених листів Відповідач надавав свої заміри температурного режиму у приміщеннях Відповідача та власний розрахунок оплати за послуги, котрий він вважає вірним та обгрунтованим.

Колегія суду дослідивши зазначені листи, звертає увагу, що Відповідач звертається до Позивача з вимогою про проведення перерахунку за фактично надані послуги (при цьому, нічого не зазначаючи про прибуття представника Позивача для взаємного проведення замірів температур в приміщенні Відповідача). При цьому, Відповідач самостійно здійснював такі заміри, складаючи та розраховуючи вартість послуг в довільному форматі (закріплення показів температур) .

В свою чергу, не погоджуючись із замірами температурного режиму Відповідача, Позивач намагався здійснити замір температури, однак комісія не допускалася до приміщення Відповідача, про що складалися акти (том 1, а.с. 92-108): від 2 листопада 2011 року, 16 листопада 2011 року, 17 листопада 2011 року, 31 листопада 2011 року, 15 грудня 2011 року, 16 грудня 2011 року, 23 грудня 2011 року, 5 січня 2012 року, 18 січня 2012 року, 2 лютого 2012 року, 14 лютого 2012 року, 6 березня 2012 року, 28 березня 2012 року, 9 квітня 2012 року, 21 листопада 2012 року, 4 грудня 2012 року, 11 січня 2013 року, 8 лютого 2013 року, 15 жовтня 2013 року, 22 листопада 2013 року, 23 листопада 2013 року, 9 грудня 2013 року, 16 січня 2014 року, 23 січня 2014 року, 6 лютого 2014 року, 10 лютого 2014 року, 28 березня 2014 року.

Крім того, згідно актів, складених 23 грудня 2011 року, 18 січня 2012 року, 14 лютого 2012 року, 21 листопада 2012 року, 15 жовтня 2013 року, 23 листопада 2013 року, 6 лютого 2014 року (том 1, а.с. 109-112), комісією при огляді зовні було виявлено відчинені кватирки на протязі дня при мінусовій температурі та нетеплоізольовану вентиляцію, що призводило до втрат тепла в приміщеннях.

Представники Відповідача від підпису вказаних вище актів відмовлялися.

Також, Позивачем до матеріалів справи було долучено акти про вручення акту заміру температурного режиму (том 1, а.с. 150-179), з котрих вбачається, що Відповідач відмовлявся отримувати акти заміру температурного режиму, який здійснювався представниками Позивача у сусідньому приміщенні цієї ж будівлі з огляду на недопуск Відповідачем до свого приміщення.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи Позивача, котрі адресовані Відповідачу № 1460 від 4 листопада 2011 року, № 1720 від 22 грудня 2011 року, № 24 від 10 січня 2012 року, № 103 від 8 лютого 2012 року, № 312 від 6 березня 2012 року, № 401 від 13 квітня 2012 року, № 1636 від 14 грудня 2012 року, № 83 від 9 лютого 2013 року, № 179 від 21 квітня 2013 року, № 2704 від 22 листопада 2013 року, № 432/1 від 11 лютого 2014 року, № 518 від 15 квітня 2014 року, № 1006/1 від 30 квітня 2014 року; том 1, ас.. 126-139), зі змісту котрих вбачається, що теплоносій системи теплопостачання до будівлі № 102 по вул. Миру надходить в потрібному обсязі та відповідає всім якісним та кількісним показникам, оскільки котельня розташована поруч з будівлею. Частина внутрішньобудинкової системи опалення, що знаходиться у його приміщенні, належить та обслуговується саме Відповідачем, оскільки договору на обслуговування з Позивачем не укладено. Для відповідності температурного режиму у приміщеннях будівлі внутрішньобудинкова система опалення перед початком опалювального сезону повинна бути відремонтована, промита та пройти гідравлічне випробування. Оскільки даний комплекс робіт не був виконаний Відповідачем, перерахунок плати за послуги проводитись не буде.

З огляду на усе вищеописане в сукупності з умовами Договору та вимог Правил, перерахунок розміру плати у зв'язку з неякісним наданням послуг здійснює виключно Позивач (а не Відповідач, як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків), при умові дотримання Відповідачем порядку проведення перевірки якості надання послуг.

Водночас, доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено, що Відповідачем не було дотримано порядок проведення перевірки якості надання послуг.

Зокрема, матеріали справи не містять належних актів обстеження чи актів-претензій, які б свідчили про зниження температурного режиму в приміщенні Відповідача. Заміри температурного режиму, які Відповідач здійснював самостійно, не можуть вважатися належним доказом встановлення факту надання послуг неналежної якості.

Поряд з тим, колегія апеляційного господарського суду ще раз наголошує на тому, що акти-претензії від 23 січня 2013 року та від 5 березня 2014 року, надані Відповідачем в матеріали справи, не містять строків, протягом яких відбувалися відхилення від кількісних і якісних показників, як передбачено Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а наявність такої величини як період порушення є необхідною умовою для здійснення перерахунку за неякісно надані послуги згідно Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.

При цьому, акти-претензії, як і інші, надані Відповідачем матеріали (свідчення працівників Відповідача, свідчення відвідувачів стоматологічного кабінету, листи непрацездатності) також не можуть бути належними доказами встановлення факту надання послуг неналежної якості, оскільки дані документи, складені в односторонньому порядку та всупереч вимогам Правил та всупереч умовам Договору.

Крім того, Відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду щодо перегляду вартості послуг (при умові дотримання порядку розгляду заяви про неналежне надання послуг).

Що ж стосується посилання Відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2011 року по справі № 16/5025/1148/11 (том 2, а.с. 62-64), то дане рішення не має преюдиціального значення для вирішення даного спору, оскільки судом у справі № 16/5025/1148/11 досліджувався борг і надання послуг відповідної якості за інший період, ніж у даній справі. Крім того, в даній справі були надані та досліджені зовсім інші докази та обґрунтування вимог та заперечень.

Також, колегія суду не приймає до уваги позицію Відповідача відносно того, що факт надання послуг засвідчується лише актом, підписаним представниками сторін, оскільки Договір, укладений Позивачем та Відповідачем, не містить вказівки про обов'язковість складання актів виконаних робіт. Вказана у Договорі підстава для оплати є альтернативною - або рахунки або акти виконаних робіт. Факт вручення рахунків на оплату підтверджується матеріалами справи і не заперечується самим Відповідачем, а отже Відповідач був зобов'язаний їх оплачувати.

Крім того, рахунки-фактури № 603 від 26 липня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп. та № 500 від 17 червня 2011 року на суму 139 грн. 90 коп., в яких платником зазначено ОСОБА_7, не можуть спростувати факту вручення їх юридичній особі - Відповідачу, оскільки адресою платника в даних рахунках зазначено саме юридичну адресу Відповідача і ОСОБА_7 є працівником та керівником Відповідача, котрий і отримував зазначені рахунки, про що свідчить пояснення головного бухгалтера Відповідача.

Що ж стосується не сприйняття Відповідачем підвищення тарифів на теплову енергію, та його необізнаність про таке підвищення, то колегія суду зазначає, що дані посилання не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнь державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Господарським кодексом України, Законом України „Про ціни та ціноутворення", іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Статтею 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, серед яких, між іншим, належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону .

Нарахування плати за централізоване опалення здійснювалось Позивачем з урахуванням змін тарифів на теплову енергію, які встановлювались рішеннями виконавчого комітету Славутської міської ради.

Визначена у рахунках вартість надання послуг є належною, оскільки тарифи встановлено законодавчо. Інформація про зміну тарифів доводилась до Відповідача через засоби масової інформації (а.с. 161-165), а також була оприлюднена на сайті Славутської міської ради, і відповідно до пункту 3.3 Договору не є підставою для переукладення Договору. Відповідно, Позивач мав право застосовувати нові тарифи без додаткової згоди із Відповідачем.

Крім того, Відповідач отримуючи рахунки за теплову енергію (дане підтверджується матеріалами справи) не був позбавлений права, передбаченого пунктом 6.1 Договору звернутися до Позивача з метою отримання інформації щодо рахунків, вартості послуг, суми щомісячного платежу та іншої інформації, у разі виникнення будь-яких невідповідностей.

Твердження ж Відповідача про встановлення Позивачем оплати в міжопалювальний період не відповідають дійсності, оскільки наявні в матеріалах справи рахунки свідчать про те, що Позивач виставляв їх лише за опалювальний період з жовтня по квітень, а виставлені у 2011 році рахунки за період червень 2011 року - вересень 2011 року є обгрунтованими, оскільки на той час діяв двоставковий тариф - в опалювальний та міжопалювальний період (згідно додаткової угоди № 1 від 3 серпня 2009 року (дійсність котрої не заперечує Відповідач, що свідчить його підпис на даній угоді та відтиск печатки) на підставі рішення виконавчого комітету Славутської міської ради № 400 від 16 липня 2009 року).

Що ж стосується посилань Відповідача на довідку Славутського підприємства теплових мереж № 271 від 12 березня 2004 року (том 1, ас. 139), з котрої вбачається, що згідно правил користування тепловою енергією температура повітря в приміщенні лікувальних закладів повинна становити 20 0С, то колегія суду зазначає, що в даній довідці відсутні будь-які посилання на норми діючого законодавства на підставі котрих встановлена дана норма температури, та дана довідка датована 2004 роком, водночас Договір укладений 30 жовтня 2008 року (тобто значно пізніше самої довідки). В той же час суд констатує, що Відповідачем не доведено факту того, що він є лікувальним закладом (як то поліклініки, госпіталі, лікарні) думки ж будь-якої особи щодо цього без відповідного доведення належними і допустимими доказами не може встановлювати такого факту. При цьому, Славутський стоматологічний кооператив "Дантист" не є особо, на яку покладено право визначення кола осіб, котрі є лікувальними закладами.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що раніше в даному адмінстративному приміщенні була друкарня, та дане приміщення передано в оренду Відповідачу при умові приведення його в нормальний стан, для розміщення стоматологічного кабінету (том 2, а.с. 221 (а)), нічого не зазначаючи при цьому, що дане приміщення є лікувальним закладом.

Крім того, в матеріалах спарви міститься додаткова угода № 2 від 13 березня 2014 року (том 2, а.с. 85) щодо внесення змін до договору № 3/2011 оренди приміщення (адміністративна будівля), що належить до комунальної власності від 12 квітня 2011 року, котрою продовження дії цього договору терміном до 1 вересня 2014 року.

В матеріалах справи містяться докази, котрі підтверджують факт того, що в орендованому приміщення є й інші орендарі, а саме Хмельницьке відділення ДП «Центр земельного кадастру», котрим Позивачем надаються послуги з опалення і котрі сплачують дані послуги вчасно, згідно виставлених рахунків без будь-яких зауажень (том 1, а.с. 180-202). Дане, на переконання суду опосередковано свідчить про належну безпосередню подачу теплової енергії в будинок, в котрому знаходяться орендовані Відповідачем приміщення.

Таким чином, з врахування вище висвітленого, колегія суду зазначає, що факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем документально підтверджений, а тому вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача 7 990 грн. 54 коп. боргу за послуги з централізованого опалення є правомірною та підлягає до задоволення.

Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині та залишає рішення господарського суду Хмельницької області без змін.

Водночас, колегія суду зауважує, що Позивач просив стягнути з Відповідача 146 грн. 37 коп. пені, 142 грн. 97 коп. річних та 791 грн. 53 коп. інфляційних втрат.

В силу дії пункту 7.1 Договору Відповідач несе відповідальність згідно із законодавством і даним Договором.

Підпунктом 2 пункту 7.1 договору передбачено відповідальність Відповідача за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу дій частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначенно частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Договорі сторони передбачили відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати наданих послуг у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суду дослідивши правильність розрахунку пені, річних та інфляційних (том 1, а.с. 45-53), проведеного Позивачем за період з червня 2011 року по квітень 2014 року погоджується з його вірністю, вважає його підставним та обґрунтованим.

Відтак, колегія суду зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 146 грн. 37 коп. пені, 142 грн. 97 коп. річних та 791 грн. 53 коп. інфляційних втрат є такими, що підлягають до задоволення у вищевизначених сумах.

Відповідно, приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26 вересня 2014 року по справі № 924/1002/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Славутського стоматологічного кооперативу "Дантист" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 вересня 2014 року в справі № 924/1002/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/1002/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.