Постанова

від 14.11.2014 по справі 815/6177/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6177/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд: у складі головуючого судді - Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» до ДПІ у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0003672201, -

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Одесаагрогаз» до ДПІ у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0003672201.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що господарські стосунки з ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» мали фактичний характер, що підтверджується відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку підприємства, а тому позивачем сформовані показники податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року. Представник відповідача заперечив проти задоволенні позовних вимог, оскільки під час проведення перевірки не було добуто доказів фактичного виконання сторонами угод, що позбавляло позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податного кредиту за цей податковий період.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 09.09.2014 року №541 Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області в період з 10.09.2014 року по 16.09.2014 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 23.09.2014 року №1525/15-21-22-01/13991526 (а.с.7-24), на підставі якого було встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 294834,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.п.198.1,198.3, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 07.10.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0003672201 (а.с.25) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 294834,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 73709,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу послуг з боку контрагента ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача - ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області письмових запереченнях проти позову зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, між позивачем та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» були укладені договори підряду від 08.02.2014 року №08/02-2014 (а.с.35-36), від 07.02.2014 року №07/02-14-1 (а.с.37-38), від 30.01.2014 року №01/30-14 (а.с.39-40), від 14.01.2014 року №01/14-14 (а.с.41-42) фактичне виконання яких підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийняття виконаних будівельних робіт, даними синтетичного бухгалтерського обліку позивача та податковими накладними (а.с.43-83,92-97).

Оплата вартості наданих послуг ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», в тому числі ПДВ підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (а.с.84-90).

Фактичне надання послуг, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання договорів поставки товарів від контрагента позивача.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність таких угод є помилковим, в зв'язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.10.2014 року №0003672201.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14 листопада 2014 року.

Суддя Єфіменко К.С.