Ухвала

від 03.06.2008 по справі 11-318/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Ухвала

Іменем України

03

червня 2008 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого -

судді   Мельничук Н.М.,

суддів:  Заліщука М.С., Михайловського В.І.,

з участю

прокурора:   Руденка В.І.

засуджених:    ОСОБА_1, ОСОБА_2.

захисників:      ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянула

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за

апеляціями засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок Бердичівського

міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 року.

Цим вироком  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гатчина

Ленінградської області, Росія, жителя м. Бердичева по АДРЕСА_1, непрацюючого,

не судимого,

засуджено:

·       

за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі;

·       

за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

·       

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із

конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2. за сукупністю злочинів, шляхом

поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 7 років

позбавлення волі із конфіскацією всього належного майна.

Строк

відбуття покарання ОСОБА_2. обчислено з 16.12.2006 року.

Стягнуто із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_5. 889

грн. на відшкодування матеріальної шкоди

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Бердичева поАДРЕСА_2, не

працюючого, судимого 03.04.2002 року Бердичівським міськрайонним судом за

ст.ст. 185 ч. 1, 75 КК України на 1 рік 6

Справа

№11-318/08   Головуючий у суді 1-ї

інстанції Євстаф'єва T.

А.

Категорія

ст. 187 ч. 2 КК України    Доповідач

Заліщук М.С.

місяців

позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік, -

засуджено:

·   

за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;

·   

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із

конфіскацією всього належного майна;

·   

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1за сукупністю злочинів, шляхом

часткового складання призначених покарань, остаточно визначено 7 років 6

місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1обчислено з 25.12.2006 року.

Стягнуто із ОСОБА_1. на користь ОСОБА_6 1225 грн. та на користь ОСОБА_7.

723 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_8. 1593 грн. на

відшкодування матеріальної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід засудженим до набрання вироком законної сили залишено

попередній - тримання під вартою.

Як визнав суд, 29.06.2006 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_2. біля під'їзду АДРЕСА_3 в м. Бердичеві,

перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки, на ґрунті

раптово виниклих неприязних стосунків, взяв металеву трубу, якою умисно наніс

чисельні удари в область голови, тулубу, рук, ніг своєму знайомому ОСОБА_9, чим

заподіяв йому тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня

тяжкості і які потягнули за собою тривалий розлад здоров'я.

02.12.2006 року близько 18 год.

30 хв. ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні міського палацу культури, що по

вул.  К. Лібкнехта, 116 в м. Бердичеві, з

метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з приводу

зателефонувати, взяв у своєї знайомої ОСОБА_6 мобільний телефон «Самсунг Е 700»

вартістю 1200 грн. з карткою мобільного зв'язку «Київ Стар Айс» вартістю 10

грн., на рахунку якої знаходилось 15 грн. Після чого, не маючи наміру повернути

вказаний телефон, ОСОБА_1. вийшов з міського палацу культури і продав його

сторонній особі, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну

суму 1225 грн.

07.12.2006

року близько 02 години біля будинку № 77, що по вул.  К

Лібкнехта в м. Бердичеві, ОСОБА_1. і ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного

сп'яніння, за попередньою змовою, з метою заволодіння

чужим майном, взявши дерев'яну палицю

біля будинку № 100, що по вул.  К.

Лібкнехта в м. Бердичеві, вчинили напад на ОСОБА_8. А саме, ОСОБА_2. дерев'яною

палицею наніс потерпілому декілька ударів по голові, внаслідок чого ОСОБА_8.

втратив свідомість, а ОСОБА_1. наніс удари кулаками та ногами по голові,

тулубу, ногам потерпілого, в результаті цього заподіяли ОСОБА_8. легкі тілесні

ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, після чого заволоділи його

майном, а саме:

· 

 шкіряною курткою,

вартістю 730 грн.;

· 

 мобільним

телефоном марки « Нокія 6070», вартістю 699 грн.;

· 

 карткою мобільного

зв'язку « Київ Стар Діджус»,

вартістю 50 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 4 грн.;

· 

 кільцем зі срібла,

вартістю 30 грн.;

· 

 срібним ланцюжком

вартістю 55 грн.;

· 

 шкіряним портмоне,

вартістю 25 грн.;

і всього заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1593

грн.

07.12.2006 року близько 22 години 10 хв. ОСОБА_1. знаходячись в під'їзді

будинку АДРЕСА_4 в м. Бердичеві, з метою заволодіння чужим майном, повторно,

шляхом зловживання довірою, з приводу зателефонувати, взяв у раніше йому

знайомої ОСОБА_7. мобільний телефон «Самсунг X 640»

вартістю 669 грн. з карткою мобільного зв'язку « Київ Стар Діджус» вартістю

50 грн., на рахунку якої знаходилось 4 грн. Після чого, не маючи наміру його

повернути, ОСОБА_1. вийшов з будинку і продав його сторонній особі, чим завдав

потерпілому ОСОБА_7. матеріальної шкоди на загальну суму 723 грн.

08.12.2006 року приблизно о 14 год.

45 хв. ОСОБА_2. знаходячись в приміщенні кабінету №29 міського палацу

культури, який розташований по вул.  К.

Лібкнехта, 116 в м. Бердичеві, підійшов до столу та скориставшись тим, що його

дії не помічені іншими особами, таємно, повторно, викрав мобільний телефон

марки «Моторола Л 6»

вартістю 860 грн., з карткою вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились

кошти в сумі 4 грн., належний ОСОБА_5.,

який вона залишила без нагляду, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на

загальну суму 889 грн.

14.12.2006 року близько 20 год.

біля будинку № 67/1, що по вул.  К.

Лібкнехта в м. Бердичеві, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,

повторно, з метою пограбування, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_10, наніс

йому удари кулаками по голові, в результаті чого заподіяв потерпілому легкі

тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я та відкрито викрав його

майно, а саме:

· 

 дублянку зі

штучного хутра вартістю 200 грн.;

· 

 пачку цигарок

«Дельта» вартістю 1 грн.;

всього

на загальну суму 201 грн.

В апеляції та

доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_1. порушує питання про скасування вироку

щодо нього та направлення справи на додаткове розслідування. За змістом

апеляції не визнає своєї вини по епізоду вчинення злочину, передбаченого ст.

187 ч. 2 КК України - розбійного нападу

на потерпілого

ОСОБА_8.. Вважає пред'явлене йому обвинувачення, за даним епізодом,

сфабрикованим. Посилається на те, що досудове слідство було проведено

однобічно, неповно та з порушеннями його прав на захист.3азначає, що на

досудовому слідстві по даному епізоду змушений був визнати свою вину в наслідок

застосованих щодо нього працівниками міліції недозволених методів слідства.

Вказує, що судом не були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, показання яких,

могли підтвердити його алібі про непричетність до вчинення вищезазначеного

злочину.

Апеляція

засудженого ОСОБА_2. за змістом ідентична апеляції ОСОБА_1.. Спростовуючи

обвинувачення по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8. вказує на

допущені органом досудового слідства порушення його прав на захист, на те, що

під час відтворення обстановки та обставин події злочину змушений був визнавати

вину під тиском слідчого, який, крім того, не задовольнив його клопотання про

проведення очної ставки з потерпілим та свідком ОСОБА_13, не повідомив його про

закінчення слідства та не надав йому для ознайомлення матеріалів справи.

Вважає, що судом першої інстанції не взяті до уваги всі дані, що його

характеризують, призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину.

Просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.

Заслухавши

доповідь судді, висновок прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення

засуджених та їх захисників, які підтримали апеляції, обговоривши доводи

апеляцій, перевіривши вирок суду в межах ст. 365 КПК України, колегія суддів

вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок

суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні

інкримінованих їм досудовим слідством злочинів щодо потерпілих ОСОБА_9.,

ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14. підтверджується сукупністю досліджених

під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і по

суті ніким із можливих апелянтів не оскаржується.

Щодо

доводів в апеляціях засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про те, що суд розглянув

справу необ'єктивно, що їх винність у вчинені розбійного нападу на потерпілого

ОСОБА_8. не доведена, то вони колегією суддів визнаються безпідставними.

Ці

заперечення звинувачення детально розглядались судом і спростовані наведеними у

вироку доказами.

Так, засуджені

ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у своїх показаннях у судовому засіданні заперечуючи свою

причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8. зазначили, що

на досудовому слідстві змушені були визнати в цьому свою вину в наслідок

застосування до них слідчим

незаконних

методів ведення слідства, що виразилося в побитті та психологічному тиску,

ненаданні їм можливості мати захисника (т. 2 а.с.234 -236).

Проте,

ці їхні показання свого підтвердження не знайшли.

Так, в

матеріалах справи відсутні будь які дані про скарги та заяви засуджених щодо

незаконного ведення досудового слідства. Не заявляли вони про це і у суді при

обранні їм запобіжного заходу - взяття під варту, де,  безпосередньо ОСОБА_2. визнавав свою вину у

вчинені розбійного нападу на ОСОБА_8. за попередньою змовою групою осіб (т.2

а.с. 14, 46).

Як

вбачається з матеріалів справи, на протязі всього досудового слідства

ОСОБА_2.(т.2 а.с. 1-4, 15-17, 22, 87-89, 108 ) та ОСОБА_1.(т.2 а.с.30-33,

47-49, 54-56, 94-95, 109) неодноразово роз'яснювалося їх право мати захисника,

від якого вони відмовлялися, вказуючи про це власноручно в протоколах

роз'яснення права на захист. Кожного разу зазначали, що відмовляються від

захисника за власним бажанням.

Від

послуг захисника підсудний ОСОБА_2. відмовився і під час судового розгляду

справи. При цьому судом було задоволено клопотання підсудного ОСОБА_1. про

визнання його матері ОСОБА_4 захисником його інтересів в суді (т.2 а.с.233).

Також не

знайшли свого підтвердження зазначені скарги засуджених і при допиті в судовому

засіданні працівників міліції оперуповноваженого ОСОБА_15. та слідчого

ОСОБА_16, на яких вони вказували, як на осіб, які безпосередньо застосовували

до них незаконні методи ведення слідства (т.2 а.с.242, 243). В наслідок допиту

вказаних осіб підсудній ОСОБА_2. визнав, що при відтворені за його участю

обставин події злочину слідчий Вакса не змушував його давати неправдиві

показання, ОСОБА_1. визнав, що останній щодо нього незаконних методів слідства

не застосовував.

Разом з

тим, за матеріалами протоколу відтворення обставин події за участю ОСОБА_2 (т.1

а.с. 125) він визнавав факт вчинення за пропозицією та участю ОСОБА_1.

розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8., добровільно вказав місце та детальні

обставини вчинення злочину, що повністю узгоджувалося з показаннями

потерпілого, які той давав на протязі всього досудового та судового слідства у

тому числі і при відтворенні з ним обставин події (т. 1 а.с. 133).

Свідок ОСОБА_17.

у своїх показання у судовому засіданні пояснив, що він будучи присутнім в

якості понятого при відтворенні обставин події за участю ОСОБА_2 будь якого

тиску на нього зі сторони працівників міліції не бачив та не чув. Зазначив, що

ОСОБА_2. про подію злочину розповідав добровільно, без вказівок будь кого

показав місце нападу на потерпілого (т.2 а.с 245)

За

наведених обставин суд обгрунтовано взяв до уваги показання на досудовому

слідстві ОСОБА_2. та ОСОБА_1., якими вони визнавали свою вину у вчинені

розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8..

У своїх

показаннях під час досудового слідства, які суд визнав достовірними, ОСОБА_2.

показував, що саме за пропозицією ОСОБА_1а він дерев'яною палицею вдарив ззаду

двічі потерпілого по голові. Після цього разом, з ОСОБА_1 наніс йому ще декілька

ударів руками по різних частинах тіла, в наслідок чого потерпілий впав на землю

та втратив свідомість. Серед викрадених речей він забрав мобільний телефон

„Нокія", який в подальшому мав намір продати знайомому ОСОБА_18.

Аналогічні

показання у ОСОБА_1. на протязі всього досудового слідства, який підтвердив

показання ОСОБА_2, та пояснив, що саме він запропонував ОСОБА_2 пограбувати

потерпілого. Під час нападу ОСОБА_2 наніс потерпілому два удари дерев'яною

палицею а він декілька ударів кулаками по голові, в наслідок чого той впав та

втратив свідомість. Безпосередньо він забрав собі шкіряну куртку потерпілого, а

ОСОБА_2 мобільний телефон „Нокія". В подальшому він продав куртку

малознайомому на ім'я ОСОБА_19. Взнавши, що ОСОБА_2 не зміг продати мобільний телефон

знайомому, продали його разом на „Колгоспному ринку" за 200грв., гроші

розділили.

З

показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8. вбачається, що 07.12.2006р.

о 1-й годині ночі саме за викладених підсудними обставин на нього було вчинено

напад. Зазначив, що при нападі з-за спини йому було нанесено два удари

металевою чи дерев'яною палицею по голові. Падаючи відчув ще декілька ударів

кулаками в обличчя. Коли лежав на землі то намагався захиститися від ударів,

які йому продовжували наносити двоє невідомих. Втратив свідомість. Отямившись

виявив, що зникла шкіряна куртка в кишені якої був мобільний телефон „Нокія

6070".

Свідок

ОСОБА_18. у судовому засіданні показав, що при зустрічі 07.12.2006р. о 14

годині із знайомим ОСОБА_2. той запропонував йому купити у нього мобільний

телефон „Нокія 6070", який не мав телефонної картки та зарядного пристрою.

Взяв телефон та показав своїй матері, яка відмовилася йому дати гроші на його

придбання. Того ж дня повернув телефон ОСОБА_2.

Зазначені

показання свідка ОСОБА_2. є послідовними та незмінними на протязі всього

досудового та судового слідства, підтверджуються показаннями його матері -

свідка ОСОБА_20., узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому колегія

суддів визнає безпідставними апеляційні доводи засудженого ОСОБА_2. про те, що

перший його оговорив.

Згідно з даними

судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_8. були заподіяні легкі тілесні

ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді рани темінно-потилочної

області, крововиливу у лівій

вушній раковині,

правої кістки, ран та спадин на губі, в області чола, лівому ліктевому суставі,

лівій щоці, правій вушній раковині.

Таким

чином, показання потерпілого ОСОБА_8. у сукупності з іншими доказами, які були

зібрані на досудовому слідстві та досліджені у судовому засіданні, повністю

доводять вину засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у вчинені розбійного нападу щодо

нього.

Колегія

суддів визнає безпідставними посилання засудженого ОСОБА_1. на те, що судом

умисно не були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, показання яких, могли

підтвердити його алібі про непричетність до вчинення вищезазначеного злочину.

За даними протоколу судового засідання ОСОБА_1. разом з іншими учасниками

процесу, після оголошення заяви ОСОБА_12 про неможливість його явки до суду,

погодився на оголошення його показань в суді, даних ним на досудовому слідстві.

Після оголошення показань ОСОБА_12, від ОСОБА_1. додаткових клопотань про його

виклик та допит не було. При цьому ОСОБА_1 у судовому засіданні зняв своє

попереднє клопотання про виклик до суду ОСОБА_11 (т.2 а.с. 251)

Не

ґрунтуються на матеріалах справи також і апеляційні доводи засудженого ОСОБА_2.

про неповноту досудового слідства в наслідок того, що слідчий не задовольнив

його клопотання про проведення очної ставки з потерпілим та свідком ОСОБА_13,

не повідомив його про закінчення слідства та не надав йому для ознайомлення

матеріалів справ. В матеріалах справи відсутні будь які письмові клопотання

ОСОБА_2. по вказаним ним в апеляції питанням. Існують власноручно ним виконані

записи в протоколі пред'явлення йому матеріалів справи про те, що він з ними

ознайомився в повному обсязі, заяв та клопотань не мав(т.2 а.с. 110). За таких

обставин, колегія суддів, визнає апеляційні доводи засудженого ОСОБА_2. в цій

частині безпідставними.

Як видно

з матеріалів справи, слідчі органи і суд дослідили всі обставини, які могли

мати значення для справи, порушень вимог кримінально-процесуального закону, які

тягнуть скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено, як і

даних, які б могли свідчити про прояви упередженості щодо ОСОБА_2. та ОСОБА_1.

з боку слідчих органів чи суду.

З

урахуванням наведеного, колегія суддів визнає, що дії ОСОБА_2. та ОСОБА_1. щодо

розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8. були вчинені ними цілеспрямовано,

обдумано, з прямим умислом, тобто є такими, за скоєння яких настає кримінальна

відповідальність за ч. 2 ст. 187 КК України.

Що стосується

твердження в апеляціях засудженого ОСОБА_2. про призначення йому суворого

покарання, без урахування даних про його особу та інших пом'якшуючих обставин,

то суд при його вирішенні дотримався вимог ст. 65 КК України.

Суд

першої інстанції призначив покарання ОСОБА_2. з урахуванням характеру і ступеня

суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу, конкретних обставин

справ та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Засуджений

ОСОБА_2. раніше не судимий, посередньо характеризується, не працює, вчинив ряд

злочинів один із яких є тяжким.

З

врахуванням зазначеного, даних які характеризують особу ОСОБА_2., його відношення

до вчиненого, а саме відсутності каяття, того, що заподіяні ним збитки

потерпілим не відшкодовані, суд і призначив йому покарання в мінімальних межах

передбачених санкцією ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі, що є

правильним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Підстави

для скасування вироку за мотивами, викладеними в апеляціях, відсутні.

З

урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції

засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського

міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2007 року щодо них -

без зміни.