Ухвала

від 11.11.2014 по справі 823/2625/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2625/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «БМУ-27» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року приватне акціонерне товариство «БМУ-27» (далі - Позивач, ПрАТ «БМУ-27») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002612301 від 15.08.2014 року в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 44 984,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано доказів нікчемності укладених Позивачем з ПП «Дінар» договорів, на підставі яких ПрАТ «БМУ-27» було сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у травні-червні 2014 року працівниками ДПІ у м. Черкаси було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «БМУ-27» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. пп. 14.1.11, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 104 855,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 17 739,00 грн., 3 квартал 2011 року на суму 38 745,00 грн., за 2013 рік на суму 48 371,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 23.06.2014 року №217/23-01-22-0107/01271126. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 15.08.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002612301, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 56 484,00 грн., у тому числі за основним платежем - 56 484,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПрАТ «БМУ-27» (Замовник) та ПП «Дінар» (Генпідрядник) укладено договір підряду №05/03/11 від 05.03.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується в відповідності з договірною ціною та локальним кошторисом (додаток №1) виконати оздоблювальні електромонтажні роботи торговельного центру у м. Прилуки, вул. Київська, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На думку Позивача, про реальність виконання договірних зобов'язань свідчать наявні у матеріалах справи копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 69), акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 70-73), рахунку на оплату (а.с. 78), платіжного доручення (а.с. 77).

Крім того, між ПрАТ «БМУ-27» (Замовник) та ПП «Дінар» (Підрядник) укладено договір підряду №26.04.2011 від 26.04.2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується в відповідності з договірною ціною та локальним кошторисом (додаток №1) виконати оздоблювальні роботи торговельного центру «Дрин-Таун» у м. Київі, пр-т. Оболонський, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На переконання ПрАТ «БМУ-27», факт виконання робіт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкової накладної (а.с. 68), довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 74), акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (а.с. 75-76), рахунку на оплату (а.с. 80), платіжного доручення (а.с. 79).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що висновки ДПІ у м. Черкасах про безтоварність господарських операцій Позивача ґрунтувалися на відомостях про відсутність у ПП «Дінар» постачальників, трудових ресурсів та основних засобів, зафіксованих в акті перевірки Смілянської ОДПІ від 26.08.2011 року №2036/23/14205272 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Дінар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року»,

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 187, 198 ПК України, а також ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийшов до висновку про необґрунтованість твердження Відповідача про завищення Позивачем обсягів витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про відповідність їх вимогам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)» та ДНБ Д.1.1-1-2000.

Крім того, колегією суддів враховується, що необхідність укладення договорів з ПП «Дінар» зумовлена необхідністю виконання Позивачем зобов'язань за договорами підряду з ТОВ «Технополіс-1» (а.с. 48-49; 51-52).

Відтак, судова колегія вважає обґрунтованим твердження суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання безтоварними господарських операцій.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ПП «Дінар» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх, оскільки такі витрати, як було встановлено раніше, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПрАТ «БМУ-27».

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПрАТ «БМУ-27», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту перевірки контрагента останнього як на підставу для визнання договорів нікчемними, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто, при проведенні перевірки органи Міндоходів повинні використовувати не лише інформацію, отриману під час проведення перевірок інших суб'єктів господарювання, а й надавати оцінку насамперед первинним документам, які надаються на підтвердження товарності господарської операції.

Відтак, судова колегія не може погодитися з твердженням Апелянта про нікчемність правочинів, укладених Позивачем з ПП «Дінар», засноване виключно на матеріалах перевірки вказаного суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «БМУ-27» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування про скасування податкового повідомлення-рішення в частині - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.