Рішення

від 12.11.2014 по справі 903/877/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2014 р. Справа № 903/877/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна", м.Бровари.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро", смт.Стара Вижівка.

про стягнення 214 620,00 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 05.09.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2 (договір про надання правових послуг адвоката №2410/2014 від 24.10.2014р.)

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про стягнення 214 620,00 грн. за договором поставки №1289/08-П від 16.08.2012р.

Заявлені вимоги підтверджує договором поставки №1289/08-П від 16.08.2012р.; специфікацією №1 до договору поставки №1289/08-П від 16.08.2012р.; видатковою накладною №АР-0000150 від 16.08.2012р.; довіреністю №24 від 16.08.2014р.; платіжним дорученням №186 від 02.08.2012р, №194 від 06.08.2012р.; актом зведення взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 29.08.2014р.; претензією від 05.11.2012р.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву за вх.№01-123/219/14 про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 31.08.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 5713,34 грн. у зв'язку з уточненим її нарахуванням згідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 12.11.2014р. позивач просить стягнути з відповідача 82 367,34 грн. заборгованості з них: боргу -76 650,00 грн., пені - 5 717,34грн.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві за вх. №01-29/10745/14 від 12.11.2014р. заперечив позовні вимоги і вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем поставлено продукцію неналежної якості, а також просить суд в стягненні суми пені та послуг адвоката відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

16 серпня 2012р. між постачальником (позивачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Арденз Україна» та покупцем (відповідачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «ВІСТА- Дніпро» був укладений договір поставки № 1289/08-П. (а.с. 6-7)

У п.п 1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його. Кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та умови поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях.

Пунктом 4.1., 4.4. договору передбачено, що ціна одиниці та загальна вартість товару, що підлягає поставці визначається сторонами в специфікаціях. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника. Валюта розрахунків-гривня.

Згідно специфікації №1 від 16.08.2012р. до договору сторони погодили поставку товару: Ardenz T 100(котел твердопаливний КТ 100) в кількості 2 шт., Ardenz T 200 (котел твердопаливний КТ 200) в кількості 1 шт. Ardenz T 50 (котел твердопаливний КТ 50) в кількості 1 шт. загальною сумою з урахуванням ПДВ 118 500 грн. Оплата товару здійснюється не пізніше як через 14 днів з моменту підписання договору.(а.с.7 зворотня сторона)

Згідно п.5.1 договору визначено, що покупець приймає товар за якістю та кількістю по факту завантаження товару на складі постачальника, якщо товар поставляється постачальником то приймання товару здійснюється по факту розвантаження на складі покупця.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 95 350,00 грн. Даний факт стверджується видатковою накладною № №АР-0000150 від 16.08.2012р. та довіреністю на отримання товару №24 від 16.08.2012р.(а.с. 8).

Відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині передоплати за товар виконав, що підтверджується платіжним дорученням №186 від 02.08.2012р. на суму 18 700грн., проте взяті на себе зобов'язання щодо оплати в повному обсязі за поставку товару не виконав, отже у останнього виникла заборгованість, яка на момент розгляду справи становить 76 6500 грн. (а.с.9).

Претензія вих. №01-04 від 05.11.2012р. щодо оплати заборгованості в сумі 76 655,00грн., залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки № 1289/08-П від 16 серпня 2012р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна стор Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи слідує, що позивач належним чином виконав умови договору по поставці товару - котлів твердопаливних. Претензій по кількості та якості, як в момент приймання-передачі товару та оформлення відповідних документів у відповідача не було . Також не було заявлено та подано доказів, які б спростовували факт поставки позивачем товару належної якості і в процесі розгляду справи.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 76 650,00 грн. основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 6.2 договору - у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі 1% від неоплаченої або несвоєчасно оплаченої суми коштів за кожен день прострочення платежу.

Водночас, зазначений у договорі розмір пені суперечить положенням статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" так як значно перевищує розмір пені, котрий нараховується за цей же період з врахуванням подвійної облікової ставки, встановленої на той чи інший період Національним банком України. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог розмір пені з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 31.08.2012р. по 28.02.2013р. становить 5 717,34 грн., яка є підставною та підлягає до стягнення.

Судом встановлено, що при звернені до суду з позовом ТзОВ «Арденз Україна» повинно було сплатити судовий збір в розмірі 1827 грн., проте позивач згідно оригіналу платіжного доручення № 198 від 24.09.2014 року. надмірно сплатив судовий збір в сумі 4292,40 грн.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1 ) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом ; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 2 465,40 грн. (згідно поданої заяви від 12.11.2014 р. в порядку ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог) на підставі платіжного доручення №198 від 24.09.2014р.

Подаючи позов до суду позивач просив стягнути 3 000 грн. витрат на послуги адвоката.

При цьому, щодо розміру суми, яка підлягає відшкодуванню за послуги адвоката судом враховано приписи абзацу 2 п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім пояснень, щодо підготовки, оформлення та подання позовної заяви, формування пакета документів, надання на вимогу суду додаткових письмових доказів, які не впливають на складність справи, участь в судових засіданнях, адвокат ОСОБА_1 не надав жодних доказів щодо тих обставин, які б охарактеризували справу як дуже складну та таку, що розглядалася тривалий період.

Позивач у справі оплату послуг адвоката підтвердив договором про надання юридичних послуг №0109/14-1 від 01.09.2014р., актом виконаних робіт від 05.09.2014р., платіжним дорученням №182 від 09.09.2014р. на суму 3000 грн.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі не більше 500,00грн.

Оскільки, розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 1 827,00 грн. та витрати на послуги адвоката на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 144, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" (44400, Волинська обл., смт. Стара Вижівка, вул.Незалежності, 95, код ЄДРПОУ 36717100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул.Старотроїцька, 42, код ЄДРПОУ 23514581) 82 367,34 грн. боргу в т.ч.: 76 650,00 грн. основної заборгованості, пені - 5717,34 грн., 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. судових витрат пов'язаних з послугами адвоката.

3 Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул.Старотроїцька, 42, код ЄДРПОУ 23514581) з Державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 2 465,40 грн., сплачений згідно платіжного доручення №198 від 24.09.2014р.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

14.11.2014р.

Суддя В.М. Дем'як