Постанова

від 11.02.2015 по справі 903/877/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 903/877/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Урин І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.12.14 р. у справі № 903/877/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віста-Дніпро"

про стягнення 214 620, 00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у справі № 903/877/14 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про стягнення 214 620, 00 грн.

Стягнуто з ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" на користь ТзОВ "Арденз Україна" - 82 367,34 грн. боргу, в т.ч. 76 650,00 грн. основної заборгованості, пені - 5717,34 грн., 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. судових витрат пов'язаних з послугами адвоката /а.с.53-55/.

28.11.2014 року на виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року видано наказ № 903/877/14-1 /а.с. 58/.

15.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" звернулося із заявою до господарського суду Волинської області про відстрочення виконання рішення на один рік до 31.11.2015 року.

В обгрунтування заяви, боржник вказує наступне:

- основним видом діяльності підприємства є виготовлення паливних гранл з природної сировини для систем опалення на твердому паливі;

- за наслідками проведеної Старовижівським відділенням Ратнівської МДПІ виїзної перевірки ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" донараховано податкових зобов'язань на суму 34 703, 00 грн.;

- з 21.07.2014 року по даний час підприємство позбавлене можливості безперешкодно здійснювати підприємницьку діяльність;

- у випадку відстрочення виконання судового рішення, відповідач матиме змогу відновити свою діяльність, налагодити виробничі потужності та ринок збуту, що у свою чергу, призведе до отримання прибутків та виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у даній справі /а.с. 67-68/.

23.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" подано до суду уточнення до заяви про відстрочення виконання рішення, які прийняті місцевим господарським судом, та згідно яких останній просить відстрочити або розстрочити виконання судового рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року про стягнення боргу на один рік до 31.11.2015 року.

В обгрунтування заяви, боржник вказує наступне:

- основним видом діяльності підприємства є виготовлення паливних гранул з природної сировини для систем опалення на твердому паливі. Основним покупцем товару є ТзОВ «Альтернатива-Т», яке виконує роботи з технічного переоснащення систем опалення шкільних закладів освіти Харківської області;

- боржник неодноразово звертався до ТзОВ «Альтернатива-Т» щодо проведення розрахунку, однак заборгованість не погашено з причин того, що основним покупцем ТзОВ «Альтернатива-Т» - є державні установи та шкільні заклади освіти, фінансове забезпечення яких здійснюється виключно за державні кошти з врахуванням складної економічної ситуації, яка склалася в країні на даний, військові конфлікти та інфляція національної валюти, що в своїй сукупності призводить до значних затримок проведення розрахунків державного бюджету з ТзОВ «Альтернатива-Т» за виконані роботи та поставлений товар;

- припинення постачання паливних гранул з природної сировини призведе до зупинення діяльності вказаних вище закладів освіти;

- негайне примусове виконання рішення суду призведе до накладення арешту на розрахункові рахунки підприємства та вилучення всіх обігових коштів /а.с. 98-99/.

На підтвердження доводів, зазначених у вказаній заяві, боржником додано договір поставки № 1012/12, договір № 427 від 20.08.2012 року, договір підряду № 441 від 14.09.2012 року, договір підряду № 440 від 14.09.2012 року, договір підряду № 439 від 14.09.2012 року, договір підряду № 438 від 14.09.2012 року, договір № 438-Т від 04.11.2013 року, договір № 439-Т від 04.11.2013 року, договір № 427-Т від 25.10.2013 року, договір № 441-Т від 15.05.2014 року, договір № 440-Т від 15.05.2014 року, відповідь на претензію, витяги по основним активам, податкова звітність по прибутку та ПДВ.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.12.2014 року у справі № 903/877/14 (суддя Дем'як В.М.) заяву ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у справі № 903/877/14 задоволено частково.

Виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у справі № 903/877/14 розстрочено строком на 5 місяців відповідно до графіку:

- до 30.01.2015 року - 5 000 грн.;

- до 28.02.2015 року - 5 000 грн.;

- до 31.03.2015 року - 5 000 грн.;

- до 30.04.2015 року - 5 000 грн.;

- до 31.05.2015року - 62 367,34 грн. /а.с. 172-173/.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 23.12.2014 року скасувати; стягнути з ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" на користь ТзОВ "Арденз Україна" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 609, 00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- стягувач не отримував заяви боржника про відстрочку виконання рішення з додатками;

- місцевий господарський суд посилається на тяжкий фінансовий стан боржника, проте не вчинив жодних заходів щодо встановлення та оцінки фінансового стану стягувача;

- заборгованість ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" перед ТзОВ "Арденз Україна" по договору поставки №1289/08-П тягнеться з 16.08.2012 року;

- є помилковим посилання боржника як на підставу для надання відстрочки виконання рішення суду - наявність перед божником заборгованості його контрагентів та відсутність у боржника грошових коштів для погашення боргу перед стягувачем у повному розмірі.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у справі № 903/877/14 строком на 5 місяців - відсутні; просить ухвалу господарського суду Волинської області від 23.12.2014 року скасувати; стягнути з ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" на користь ТзОВ "Арденз Україна" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 609, 00 грн. /а.с. 180-182/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 року у справі № 903/877/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. та призначено до розгляду на 28.01.2015 року /а.с. 179/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року продовжено розгляд справи № 903/877/14 на 15 календарних днів; розгляд справи відкладено на 11.02.2015 року /а.с. 219-220/.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демянчука Ю.Г. та відповідно до затверджених складів колегій; визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Бучинська Г.Б. /а.с. 223/.

11.02.2015 року в судовому засіданні відповідач заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Волинської області при винесенні ухвали правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законну та обгрунтовану ухвалу, а тому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

11.02.2015 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила; про причини неявки суд не повідомила. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /а.с. 222/.

Поскільки ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 року та від 28.01.2015 року року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про стягнення 214 620, 00 грн. /а.с. 2-3/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року задоволено позов ТзОВ "Арденз Україна" до ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про стягнення 214 620, 00 грн.

28.11.2014 року на виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року видано наказ про примусове виконання рішення /а.с. 58/.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Не обмежується також право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення та відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до п.7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9, заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63, статті 121 ГПК, про що виноситься ухвала.

Водночас, вперше 15.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" звернулося із заявою до господарського суду Волинської області про відстрочення виконання рішення на один рік до 31.11.2015 року /а.с.67-68/ .

Вдруге, 23.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" подано до суду уточнення до заяви про відстрочення виконання рішення, які прийняті місцевим господарським судом, та згідно яких останній просить відстрочити або розстрочити виконання судового рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року про стягнення боргу на один рік до 31.11.2015 року /а.с.98-99/.

Матеріали справи не містять доказів направлення заяви від 23.12.2014 року позивачу - ТзОВ "Арденз Україна"; розгляд заяви здійснювався місцевим господарським судом 23.12.2014 року без участі представника останнього.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року № 6, господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Про зміну сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх процесуальних позицій у порівнянні з позовною заявою, відзивом на неї, клопотанням тощо слід зазначати в описовій частині рішення.

Зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача , передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні . Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі (п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 року № 6).

Таким чином, 23.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" подано уточнення до заяви про відстрочення виконання рішення, які прийняті місцевим господарським судом, прохальна частина яких викладена альтернативно:

«відстрочити або розстрочити виконання судового рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року про стягнення боргу на один рік до 31.11.2015 року».

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9).

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (п.7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9).

Відтак, місцевим господарським судом помилково прийнято, розглянуто та задоволено заяву боржника від 23.12.2014р. про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року про стягнення боргу на один рік до 31.11.2015 року, докази надсилання якої іншій стороні - стягувачу відсутні і вимоги якої викладено заявником альтернативно. У прийнятті уточнення від 23.12.2014р. до заяви про відстрочення виконання рішення відповідачу слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд здійснює розгляд справи, виходячи із поданої 15.12.2014 року ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" заяви про відстрочення виконання рішення на один рік до 31.11.2015 року /а.с.67-68/.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 року у справі № 5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З вищезазначених положень Господарського процесуального кодексу України, рекомендацій Конституційного суду України та Вищого господарського суду України, вбачається, що суд має право відстрочити виконання будь-якого рішення суду, яке не виконано, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Надавши правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем (боржником), в порушення статті 33 ГПК України, не надано доказів, на підтвердження того, яким саме чином термін до якого ТзОВ "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро", а саме - до 31.11.2015р., просить відстрочити виконання рішення суду, пов'язаний із виникненням можливості виконання рішення. При цьому суд звертає увагу, що листопад місяць має 30 днів, а не 31, як вказано в заяві.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що на момент, коли настане строк виконання рішення суду (у разі відстрочення виконання рішення суду) у боржника будуть наявні грошові кошти для його виконання, а відповідачем необґрунтовано наявності перспективи надходження коштів від дебіторів у строк до 31.11.2015 року.

При цьому, слід наголосити, що відповідачем на підтвердження свого скрутного фінансового стану надано суду докази вибірково, а саме лише докази наявності дебіторської заборгованості станом на 30.09.2014 року (відповідь на претензію від 12.11.2014 року № 25), тоді як доказів, як б свідчили про знаходження або відсутність грошових коштів на банківських рахунках, або довідок про відсутність майна, на яке можна звернути стягнення відповідачем не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення про відстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Зокрема, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарська діяльність, у відповідності до статті 42 ГК України, є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Таким чином, тяжкий фінансовий стан підприємства не є тією виключною об'єктивною обставиною, за умови наявності якої, суд може відстрочити виконання рішення.

За наведеного, правові підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014 року у справі № 903/877/14 - відсутні.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладається 609, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" на ухвалу господарського суду Волинської області від 23.12.14 р. у справі № 903/877/14 задоволити.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 23.12.14 р. у справі № 903/877/14 - скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні заяви від 15.12.2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо комерційна фірма "Віста-Дніпро" (44400, Волинська обл., смт.Стара Вижівка, вул.Незалежності, 95, код ЄДРПОУ 36717100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" (07401, Київська обл., м.Бровари, вул.Старотроїцька, 42, код ЄДРПОУ 23514581) 609, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/877/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Бучинська Г.Б.