Рішення

від 14.11.2014 по справі 904/6901/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.14р. Справа № 904/6901/14 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафарб», м. Дніпропетровськ

До: Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД», м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 37 937, 77 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Калмикова І.В. (дов.№270214/2 від 20.02.14р.);

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Мегафарб» (позивач) звернувся з позовом до ПАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (відповідач) про стягнення 37 937, 77 грн. ( з яких: 34 862, 96 грн. - інфляційних втрат та 3074, 81 грн. - 3% річних ).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №511140066 від 10.01.14р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару. Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. у справі №904/2399/14, яке було змінено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014р., стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 340 093, 10 грн., 3% річних у розмірі 608, 78 грн. та 6 814, 12 грн. витрат по сплаті судового збору. Кінцевою датою нарахування 3% річних у даній справі було 10.04.2014р. Відповідач на виконання вищенаведених судових рішень сплатив на користь позивача 340 093,10 грн. - заборгованості та 608,78 грн. - річних лише 29.07.14 р. У зв'язку з прострочкою виконання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму 3% річних за загальний період з 11.04.2014р. по 29.07.2014р. та суму інфляційних втрат за загальний період з березня 2014р. по липень 2014 року

ПАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував в частині стягнення з нього 27, 96 грн. - 3% річних та 5 828, 05 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат враховував індекс інфляції за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, що суперечить п.3.2. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р.; відповідно до здійсненого відповідачем контр - розрахунку розмір інфляційних втрат складає 29 034, 91 грн. Також відповідач зазначає, що відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних було розраховано за період з 11.04.14р. , тобто з наступного дня після кінцевого дня нарахування 3% за позовом у справі №904/2399/14, по 29.07.14р.; але 29.07.14р. відповідач відповідно до платіжного доручення №6238 перерахував на розрахунковий рахунок позивача заборгованість згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2399/14 у розмірі 340 701, 88 грн.; таким чином (на думку відповідача), 29.07.14р. є днем сплати заборгованості , а отже розрахунок 3% річних повинен проводитися без врахування дня оплати, а саме за періоди з 11.04.14р. по 28.07.14р.; відповідно до здійсненого відповідачем контр-розрахунку розмір 3% річних складає 3 046, 86 грн. Окрім того - відповідач 13.01.14р. подав до канцелярії суду заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця . Заява обґрунтована посиланням на тяжкий фінансовий стан відповідача. Явку повноважних представників до судових засідань відповідач неодноразово не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 29.05.14р. у справі № 904/2399/14 задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача - ПАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД», на користь позивача - ТОВ «Мегафарб» суму основного боргу у розмірі 340 093, 10 грн., 3% річних у розмірі 608, 78 грн. , пеню в розмірі 2 638, 05 грн. (а.с.23-28).

Постановою ДАГС від 03.07.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.14р. у справі №904/2399/14 змінено. Стягнуто з відповідача - ПАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на користь позивача - ТОВ «Мегафарб» : суму основного боргу у розмірі 340 093, 10 грн., 3% річних у розмірі 608, 78 грн. В решті позовних вимог відмовлено ( а.с.29-31 ) Відповідач виконав рішення суду лише 29.07.2014р. ( що підтверджується платіжним дорученням №6238 від 29.07.14р. (а.с.59)

У справі № 904/2399/14 позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат не заявлялися та відповідно судом не розглядалися ; а вимоги про стягнення 3 % річних заявлялись позивачем за період з початку прострочення до 10.04.2014р.

У зв'язку із цим позивач просить господарський суд додатково стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 34 862,92 грн. за період з березня 2014р. по липень 2014р. за видатковими накладними №1001МФ0001 від 10.01.14р. на суму 140 915, 88 грн. (період заборгованості 11.03.14р. - 29.07.14р. , інфляційне збільшення - 15 673, 97 грн. ) , №1401МФ0002 від 14.01.14р. на суму 75 212, 04 грн. (період заборгованості 15.03.14р. - 29.07.14р., інфляційне збільшення - 8365, 78 грн.), №3001МФ0001 від 30.01.14р. на суму 108 159, 74 грн. (період заборгованості 31.03.14р. - 29.07.14р., інфляційне збільшення - 9 443, 26 грн) та №3101СМ0002 від 31.01.14р. на суму 15 805, 44 грн. (період заборгованості 01.04.14р. - 29.07.14р., інфляційне збільшення - 1 379, 95 грн.) (а.с.4, 9)

Також просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення оплати товару за вищезазначеними накладними в сумі 3 074, 81 грн. за період з 11.04.14 по 29.07.14., а саме: за видатковою накладною №1001МФ0001 від 10.01.14р. на суму 140 915, 88 грн. - нараховано 1 274, 03 грн. ( за період з 11.04.14р. по 29.07.14р.) , №1401МФ0002 від 14.01.14р. на суму 75 212, 04 грн. - нараховано 680, 00 грн. ( за період з 11.04.14р. по 29.07.14р.); №3001МФ0001 від 30.01.14р. на суму 108 159, 74 грн. - нараховано 977, 88 грн. ( за період з 11.04.14р. по 29.07.14р. ) та №3101СМ0002 від 31.01.14р. на суму 15 805, 44 грн. - нараховано 142, 90 грн. ( за період з 11.04.14р. по 29.07.14р. )(а.с.10).

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду № 904/2399/14 встановлений факт невиконання зобов'язань за договором поставки № 511140066 від 10.01.14р..

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно до п.1.9. цієї Постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

Відповідно до п.3.2. Постанови : згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга» .

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.: у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, гроші вносилися 27 жовтня 1994 в розмірі 2700 тис. Крб., 7 травня 1995 року - 5200 тис. Крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. Крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. додатково постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

З урахуванням вищезазначеного, перевіривши ( враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.) здійснений позивачем розрахунок 3% річних , судом встановлено що позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних , так по видатковій накладній №1001МФ0001 від 10.01.14р. на суму 140 915, 88 грн. нараховано 1 274, 03 грн. - за період з 11.04.14р. по 29.07.14р., тоді як повинно бути нараховано 3% річних на суму 1 262, 45 грн. за період з 11.04.14р. по 28. 07.14р. (оскільки 29.07.14р. відповідачем вже було погашено заборгованість перед позивачем, тому є неправомірним нарахування позивачем відповідачу 3% річних за 29.07.14р.); по видатковій накладній №1401МФ0002 від 14.01.14р. на суму 75 212, 04 грн. нараховано 680, 00 грн. - за період з 11.04.14р. по 29.07.14р., тоді як повинно бути нараховано 3% річних на суму 673, 82 грн. за період з 11.04.14р. по 28. 07.14р.; по видатковій накладній №3001МФ0001 від 30.01.14р. на суму 108 159, 74 грн. нараховано 977, 88 грн. за період з 11.04.14р. по 29.07.14р., тоді як повинно бути нароховано 3% річних на суму 968, 99 грн. за період з 11.04.14р. по 28. 07.14р.; та по видатковій накладній №3101СМ0002 від 31.01.14р. на суму 15 805, 44 грн. нараховано 142, 90 грн. - за період з 11.04.14р. по 29.07.14р., тоді як повинно бути нароховано 3% річних на суму 141, 60 грн. за період з 11.04.14р. по 28. 07.14р. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 046, 86 грн. -3 % річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Аналогічної помилки було допущено позивачем при розрахунку інфляційних втрат: ( безпідставно включено в розрахунок 29.07.14 р. ) : так за видатковою накладною №1001МФ0001 від 10.01.14р. на суму 140 915, 88 грн. нараховано 15 673, 97 грн. за період з 11.03.14р. по 29.07.14р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 15 641, 66 грн. за період з 11.03.14р. по 28. 07.14р.) ; по видатковій накладній №1401МФ0002 від 14.01.14р. на суму 75 212, 04 грн. нараховано 8365, 78 грн. за період 15.03.14р. по 29.07.14р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 8 348, 54 грн. за період з 15.03.14р. по 28. 07.14р.); по видатковій накладній №3001МФ0001 від 30.01.14р. на суму 108 159, 74 грн. нараховано 9 443, 26 грн. за період з 31.03.14р. по 29.07.14р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 9 409, 90 грн. за період з 31.03.14р. по 28. 07.14р.) та по видатковій накладній №3101СМ0002 від 31.01.14р. на суму 15 805, 44 грн. нараховано 1 379, 95 грн. за період 01.04.14р. по 29.007.14р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 1379, 07 грн. за період з 01.04.14р. по 28. 07.14р.) Таким чином, з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, з відповідача підлягає стягненню 34 779,17 грн. - інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини інфляційних втрат суд вважає за необхідне відмовити. Отже загальна сума позовних , яка підлягає задоволенню, складає 37 826,03 грн.

Враховуючи , що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача , судові витрати в повному обсязі покладаються на нього .

Відповідно до приписів ст.121 ГПК України : при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд …у виняткових випадках , залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1). Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1) Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав ,що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що „...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

Нестабільна та складна політична ситуація в Україні , наявність великої заборгованості контрагентів та негативний фінансовий стан підприємства відповідача аналогічно впливає і на фінансовий стан підприємства позивача у цій справі та інших контрагентів ( як позивача, так і відповідача). З урахуванням вищезазначеного, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення .

На підставі вищевикладеного, керуючись приписами Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», листа ВСУ від 03.04.97р. №62-97р.; ст.ст.525, 526 ,599, 625 ЦК України; ст.ст.33, 35, 49, 82-85 ,121 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21; код ЄДРПОУ 05393116) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафарб» ( 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 1-А; код ЄДРПОУ 33019296): 34 779, 17 грн. - інфляційних втрат ; 3 046, 86 грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя Васильєв О.Ю.

14.11.14р.