Постанова від 11.12.2014 по справі 904/6901/14

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 року Справа № 904/6901/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання: Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Калмикова І.В., представник, довіреність № 270214/2 від 20.02.14 р.

від відповідача представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства

"ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб",

м. Дніпропетровськ

до: Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП

НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД",

м. Дніпропетровськ

про: стягнення 37 937, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Мегафарб" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 37 937, 77 грн. ( з яких: 34 862, 96 грн. інфляційних втрат та 3 074, 81 грн. - 3 % річних ).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 р.( суддя Васильєв О. Ю. ) позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" 34 779,17 грн. - інфляційних втрат ; 3 046,86 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Також, господарський суд не знайшов достатньо правових підстав для задоволення заяви Відповідача про розстрочку виконання рішення, з посиланням на те, що нестабільна та складна політична ситуація в Україні, наявність великої заборгованості контрагентів та негативний фінансовий стан підприємства Відповідача аналогічно впливає і на фінансовий стан підприємства Позивача у цій справі та інших контрагентів ( як позивача, так і відповідача).

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 744,26 грн. скасувати, як таке, що прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просить задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що в частині стягнення інфляційних втрат судом першої інстанції не було враховано положення п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Також, апелянт вказує на те, що під час розгляду справи Відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду строком на три місяці. Дана заява була обґрунтована тяжким матеріальним становищем Відповідача, на підтвердження чого було надано баланс підприємства станом на 30.06.2014 р. та звіт про фінансові результати станом на 30.06.2014 p. Однак, суд, приймаючи рішення по справі, не врахував фінансовий стан Відповідача на момент прийняття рішення та неспроможність його виконання, що свідчить про неповне з'ясування судом всіх обставин справи та порушення норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Мегафарб» просить суд залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказує на те, що лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, передбачає здійснення нарахування інфляційних втрат аналогічно порядку, застосованому в позові, де сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням, даного місяця. При цьому, вказаний лист Верховного Суду України не скасовано в даній частині, а викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. не можуть суперечити чи скасовувати рекомендації вищого органу - Верховного Суду України.

Представник Відповідача у судове засідання не з 'явився. Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, зазначаючи на тому, що таким чином Відповідач намагається затягнути вирішення спору по суті.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційний господарський суд з урахуванням обставин справи відхиляє доводи Відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника ( з причин участі в іншому судовому засіданні ). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідному випадку Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" не позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників ( на підприємстві існує юридичний відділ ), так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 11.12.2014 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАФАРБ" ( Постачальник ) та публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" ( Покупець ) укладено Договір поставки №511140066 від 10.01.2014 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що датою постачання товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, зазначена покупцем на товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати постачання і дати переходу права власності на товар.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору. При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Між сторонами було укладено специфікації товарів що постачаються покупцеві №1 на суму 216 127,92 грн. терміном постачання до 25.01.2014 р.; №2 на суму 15805,44 грн. терміном постачання до 25.01.2014 р.; № 3 на суму 108 232,70 грн. терміном постачання до 31.01.2014 р. Зазначеними специфікаціями встановлено умови оплати: 100 % факт постачання 60 календарних днів.

На виконання вимог укладеного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар на загальну суму 340 093 грн. 10 коп. про що свідчать видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств сторін: видаткова накладна № 1001МФ0001 від 10.01.2014 р. на суму 140 915,88 грн.; видаткова накладна № 1401МФ0002 від 14.01.2014 р. на суму 75 212,04 грн.; видаткова накладна № 3001МФ0001 від 30.01.2014 р. на суму 108 159,74 грн.; видаткова накладна № 3101МФ0001 від 31.01.2014 р. на суму 15 805,44 грн.

В порушення своїх зобов'язань за договором, Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Вищенаведені факти встановлені рішенням господарського суду від 29.05.2014 р. у справі № 904/2399/14 за участю тих самих сторін і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доказуватися при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Рішенням господарського суду від 29.05.2014 р. у справі № 904/2399/14 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", на користь ТОВ "Мегафарб" суму основного боргу у розмірі 340 093,10 грн., суму 3 % річних у розмірі 608,78 грн., суму пені в розмірі 2 638,05 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 р. у справі № 904/2399/14 змінено, стягнуто з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "Мегафарб": суму основного боргу у розмірі 340 093, 10 грн., суму 3 % річних у розмірі 608, 78 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач виконав рішення суду 29.07.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 6238 від 29.07.2014 р. ( а. с. 59 ).

У справі № 904/2399/14 Позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат не заявлялися та відповідно судом не розглядалися, а вимоги про стягнення 3 % річних заявлялись Позивачем за період з початку прострочення до 10.04.2014 р.

Предметом спору по цій справі є вимоги Позивача пов'язані із додатковим стягненням з Відповідача інфляційних втрат в сумі 34 862,92 грн. за період з березня 2014 р. по липень 2014 р. за видатковими накладними № 1001МФ0001 від 10.01.2014 р. на суму 140 915,88 грн. ( період заборгованості 11.03.2014 р. - 29.07.2014 р., інфляційне збільшення - 15 673,97 грн. ), № 1401МФ0002 від 14.01.2014 р. на суму 75 212,04 грн. ( період заборгованості 15.03.2014 р. - 29.07.2014 р., інфляційне збільшення - 8 365,78 грн. ), № 3001МФ0001 від 30.01.2014 р. на суму 108 159,74 грн. ( період заборгованості 31.03.2014 р. - 29.07.2014 р., інфляційне збільшення - 9 443, 26 грн. ) та № 3101СМ0002 від 31.01.2014 р. на суму 15 805,44 грн. ( період заборгованості 01.04.2014 р. - 29.07.2014 р., інфляційне збільшення - 1 379, 95 грн. ). Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму 3 % річних за прострочення оплати товару за вищезазначеними накладними в сумі 3 074,81 грн. за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р., а саме: за видатковою накладною № 1001МФ0001 від 10.01.2014 р. на суму 140 915,88 грн. - нараховано 1 274, 03 грн. ( за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р. ) , № 1401МФ0002 від 14.01.2014 р. на суму 75 212, 04 грн. - нараховано 680,00 грн. ( за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р. ); № 3001МФ0001 від 30.01.2014 р. на суму 108 159,74 грн. - нараховано 977,88 грн. ( за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р. ) та № 3101СМ0002 від 31.01.2014 р. на суму 15 805, 44 грн. - нараховано 142, 90 грн. ( за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р. ).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

( інформаційний лист ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. ).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення ( постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 р. № 13/210/10 та від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183 ).

Щодо досліджуваної справи, то приймаючи рішення місцевий господарський суд правильно посилався на обставини по несвоєчасній оплаті Відповідачем отриманого товару та, у зв'язку з цим, на обов'язок останнього сплатити витрати від інфляції і три проценти річних.

З урахуванням вищезазначеного, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив що Позивачем невірно визначений період нарахування 3 % річних, так по видатковій накладній № 1001МФ0001 від 10.01.2014 р. на суму 140 915,88 грн. нараховано 1 274,03 грн. - за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р., тоді як повинно бути нараховано 3 % річних на суму 1 262, 45 грн. за період з 11.04.2014 р. по 28.07.2014 р. ( оскільки 29.07.2014 р. Відповідачем вже було погашено заборгованість перед Позивачем, тому є неправомірним нарахування Позивачем Відповідачу 3% річних за 29.07.2014 р. ); по видатковій накладній № 1401МФ0002 від 14.01.2014 р. на суму 75 212,04 грн. нараховано 680,00 грн. - за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р., тоді як повинно бути нараховано 3 % річних на суму 673,82 грн. за період з 11.04.2014 р. по 28.07.2014 р.; по видатковій накладній № 3001МФ0001 від 30.01.2014 р. на суму 108 159,74 грн. нараховано 977, 88 грн. за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р., тоді як повинно бути нароховано 3 % річних на суму 968, 99 грн. за період з 11.04.2014 р. по 28.07.2014 р.; та по видатковій накладній № 3101СМ0002 від 31.01.2014 р. на суму 15 805, 44 грн. нараховано 142, 90 грн. - за період з 11.04.2014 р. по 29.07.2014 р., тоді як повинно бути нароховано 3 % річних на суму 141, 60 грн. за період з 11.04.2014 р. по 28.07.2014 р. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача - 3 046, 86 грн. - 3 % річних. Решта позовних вимог пов'язаних зі стягненням 3 % річних підлягає залишенню без задоволення.

Аналогічної помилки допустився Позивач і при розрахунку інфляційних втрат, що також було відзначене господарським судом в оскаржуваному рішенні. З урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат, з Відповідача підлягає стягненню 34 779,17 грн. - інфляційних втрат ( безпідставно включено в розрахунок 29.07.2014 р. ): так за видатковою накладною № 1001МФ0001 від 10.01.2014 р. на суму 140 915, 88 грн. нараховано 15 673,97 грн. за період з 11.03.2014 р. по 29.07.2014 р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 15 641, 66 грн. за період з 11.03.2014 р. по 28.07.2014 р. ); по видатковій накладній № 1401МФ0002 від 14.01.2014 р. на суму 75 212, 04 грн. нараховано 8 365, 78 грн. за період 15.03.2014 р. по 29.07.2014 р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 8 348, 54 грн. за період з 15.03.2014 р. по 28.07.2014 р. ); по видатковій накладній № 3001МФ0001 від 30.01.2014 р. на суму 108 159,74 грн. нараховано 9 443,26 грн. за період з 31.03.2014 р. по 29.07.2014 р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 9 409,90 грн. за період з 31.03.2014 р. по 28.07.2014 р. ) та по видатковій накладній № 3101СМ0002 від 31.01.2014 р. на суму 15 805,44 грн. нараховано 1 379,95 грн. за період 01.04.2014 р. по 29.07.2014 р. ( тоді як повинно бути нараховано інфляційних втрат на суму 1 379,07 грн. за період з 01.04.2014 р. по 28.07.2014 р. ). В задоволенні іншої частини інфляційних втрат слід відмовити.

Отже загальна сума позовних, яка підлягає задоволенню, складає 37 826,03 грн., а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки останнім при розрахунку інфляційних втрат, було враховано положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р., відповідно до якого сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням, даного місяця.

Погоджується судова колегія і з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви Відповідача про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Незначний розмір стягнутої судом суми по цій справі, порівняно з фінсовими оборотами підприємства Відповідача, та наведені ним у заяві підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та наявність дебіторської заборгованості, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, яке відповідно до положень "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" повинно бути виконане без невиправданих затримок, що включає право на ефективний доступ до суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКІЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/6901/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 15.12.2014 року

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя Р.М.Бахмат

Суддя В.О. Кузнецов