Ухвала

від 21.10.2014 по справі 810/2792/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2792/14 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Шупики" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просили суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.01.2014 року № 0000252201 та судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2013 року адміністративний позов - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 0000252201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальність «Сільськогосподарське підприємство «Шупики» з податку на додану вартість на суму 10 197 (десять тисяч сто дев'яносто сім) гривень 01 копійка; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Сільськогосподарське підприємство «Шупики» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Миронівською ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ СГП «Шупики» в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - вересень 2013 року.

Результати перевірки були оформлені Актом перевірки № 63/220/32496618 від 26.12.2013 року.

Згідно з Актом перевірки, при перевірці податкової звітності з податку на додану вартість за квітень-вересень 2013 року встановлено, що в порушення пункту 50.1 статті 50 та пункту 57.1 статті 57, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в податкових деклараціях за травень-серпень 2013 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 10 197, 01 гривень, яка підлягає нарахуванню та сплаті на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем було не враховано уточнюючий розрахунок за квітень (від 05.11.2013 № 9070754844) та невірно перенесено від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду (квітень 2013 року) до уточнюючого розрахунку за травень 2013 року. Також, в Акті перевірки зазначено, що платником не було подано уточнюючи розрахунки за червень-вересень 2013 року, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ з травня 2013 року по серпень 2013 року та заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року.

Крім того, в Акті перевірки встановлено, що при перевірці уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2013 року (від 31.10.2013 № 9069560705) були виявлені арифметично-логічні помилки.

На порушення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, позивач не нарахував суму штрафу з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в розмірі 3 % від такої суми до подання уточнюючого розрахунку, що становить 151, 00 гривень.

Відповідач дійшов висновку, що дані камеральної перевірки, свідчать про наявність підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності шляхом накладення штрафних санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у розмірі 25 % суми визначеного податковим органом податкового зобов'язання, що становить 2 549, 00 гривень.

Також відповідач в Акті перевірки посилається на підпункт 1.13 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на додану вартість не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.10.2013 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за вересень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем 16.01.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ СГП «Шупики» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10 197, 01 гривень та застосовано штрафні санкції на суму 2 700, 00 гривень.

ТОВ «СГП «Шупики» не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Київській області, надіславши скаргу від 29.01.2014 року.

Листом ГУ Міндоходів у Київській області було надіслано рішення від 31.03.2014 року № 779/10/10-10-01-206/86 про результати розгляду скарги, яким залишило податкове повідомлення-рішення № 0000252201 від 16.01.2014 без змін, а первинну скаргу підприємства без задоволення.

Не погодившись з рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.03.2014 року № 779/10/10-36-10-01-206/86, позивачем 14.04.2014 року було надіслано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 0000252201 до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.04.2014 року № 7334/6/99910-0115 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 0000252201 та рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.03.2014 року № 779/10/10-36-10-01-206/86, прийняте за результатами первинної скарги, а скаргу позивача від 14.04.2014 року - без задоволення.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За правилами пункту 50.2. ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Підставою для звільнення від сплати штрафу є встановлення факту методологічної помилки, яка не вплинула на розрахунки, чого в даних правовідносинах не вбачається. Факт заниження податкового зобов'язання на суму 5 035 гривень позивачем не заперечується і підтверджується уточнюючою податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013 (від 31.10.2013 № 9069560705).

Щодо донарахування суми у 10197, 01 гривень як ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що ця сума підлягає нарахуванню та сплаті на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Однак, відповідач також зробив посилання на підпункт 1.13 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України і дійшов висновку, що вказана сума повинна бути стягнута до бюджету.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на пункт 1.13 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України щодо стягнення в Державний бюджет суми ПДВ, що використовується не за призначенням - є безпідставним, оскільки позивач не є переробним підприємством. Тому, в даному випадку пункт 1.13 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України застосовуватись не буде.

Також, ані в рішеннях за результатами розгляду скарг, ані в запереченнях відповідач на норму підпункт 1.13 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України взагалі не посилається, а донарахування ПДВ у розмірі 10 197, 01 обґрунтовує лише на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що хоча в розумінні Податкового кодексу України вказана сума є податковим зобов'язанням, однак з урахуванням спеціального режиму оподаткування сума ПДВ, яка сплачується таким підприємством на спеціальний рахунок може бути стягнута до бюджету лише у разі нецільового використання таких коштів (пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).

Як вбачається з Акта перевірки таких фактів встановлено відповідачем не було.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.