Ухвала

від 11.11.2014 по справі 2а-7844/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 141439/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВА-Атлант» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВА-Атлант» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001932320/14567 від 21.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 63 170,84 грн., з яких: 50 536,67 грн. - основний платіж, 12 634,17 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0001932320/14567 від 21.06.2011 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем укладено договір поставки з ТзОВ «Турін-Дніпро», згідно якого позивач придбавав в постачальника товар (супер клей «Циакрилан Е», «Циакрилан МЕ» та «Циакрин-90»), який в подальшому було використано в господарській діяльності для продажу суб'єктам господарювання з метою отримання прибутку. Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «ДВА-Атлант» з його контрагентом - ТзОВ «Турін-Дніпро» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами; видатковими накладними; банківськими виписками, які слугують доказами оплати товару, що постачався позивачу згідно договору; довідками руху товару по складу, які підтверджують оприбуткування товару на складі, а також його подальший збут суб'єктам господарювання; податковими і видатковими накладними; банківськими виписками, які підтверджують оплату товару покупцями позивача; деклараціями перевізника «Міст Експрес», що підтверджують факт перевезення товару від ТзОВ «ДВА-Атлант» до покупців у випадку знаходження останніх за межами м. Львова; довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств межах та організацій України, де визначені види діяльності позивача пов'язані з оптовою торгівлею клеєм.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що всі податкові накладні, отримані позивачем від ТзОВ «Турін-Дніпро», оформлені у відповідності до вимог встановлених у Законі України «Про податок на додану вартість» та містять необхідні реквізити. Крім того, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Щодо аргументу відповідача стосовно встановлених в ході перевірки розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України ТзОВ «ДВА-Атлант» по контрагенту ТзОВ «Турін-Дніпро», то суд першої інстанції зазначає, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Разом з тим, судом першої інстанції взято до уваги, що ТзОВ «Турін-Дніпро» здійснював доставку товару з м. Дніпропетровська до м. Львова власним транспортом і ним не було надано позивачеві документів, що підтверджували б таке транспортування.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що дії ДПІ в Личаківському районі м. Львова щодо виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару ТОВ ТзОВ «Турін-Дніпро», суперечать листу ДПА України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року, згідно якого наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що ґрунтується на припущеннях перевіряючи, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагента ТзОВ «Турін-Дніпро» та контрагента контрагента ПП «Гамма». Отже відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, керувався лише припущеннями щодо безтоварності господарських операцій, а тому таке підлягає скасування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «ДВА-Атлант» з питань, взаємовідносин з ТзОВ «Турін-Дніпро» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що ТзОВ «ДВА-Атлант» було зайво включено до податкового кредиту за березень-жовтень 2010 року 50536,67 грн. внаслідок завищення податкового зобов'язання по безтоварних ПДВ і (нікчемних) операціях по контрагенту ТзОВ «Турін-Дніпро».

Крім того, апелянт стверджує, що до перевірки не було представлено документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товару з м. Дніпропетровськ до м. Львова, документів складського обліку, які б підтвердили оприбуткування отриманого товару на складі ТзОВ «ДВА-Атлант».

Разом з тим, апелянт вказує на порушення вимог щодо скаладання первинних документів із посиланням на відповідні статті Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікати якості на отриманий товар (клей «Циакрилан Е» та «Циакрилан МЕ»).

Апелянт вважає, що допущені ТзОВ «ДВА-Атлант» порушення вказують на те, що правочини укладені із ТзОВ «Турін-Дніпро» є безтоварними та не спричинили реального настання юридичних наслідків. Посилаючись на ст.ст.215, 216 ЦК України, зазначає, що правочини вчинені між ТзОВ «ДВА-Атлант» та ТзОВ «Турін-Дніпро» є також нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «ДВА-Атлант» з питань, взаємовідносин з ТзОВ «Турін-Дніпро» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що ТзОВ «ДВА-Атлант» було зайво включено до податкового кредиту за березень-жовтень 2010 року 50536,67 грн. внаслідок завищення податкового зобов'язання по безтоварних ПДВ і (нікчемних) операціях по зазначеному контрагенту.

Тобто, на думку ДПІ, позивачем було порушено п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, в результаті чого було завищено суму податкового кредиту по ПДВ від ТзОВ «Турін-Дніпро» за березень-жовтень 2010 року у розмірі 63170,84 грн, в тому числі 50536,67 грн. за основним платежем та 12634,17 грн штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, до перевірки позивачем не було представлено документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товару з м. Дніпропетровськ до м. Львова, документів складського обліку, які б підтвердили оприбуткування отриманого товару на складі ТзОВ «ДВА-Атлант». Відповідач стверджує, що правочини укладені між ТзОВ «ДВА-Атлант» та ТзОВ «Турін-Дніпро» є безтоварними та не спричинили реального настання правових наслідків. Із Посиланням на ст.ст.215, 216 ЦК України ДПІ зазначає, що правочини вчинені між позивачем та його контрагентом - ТзОВ «Турін-Дніпро» є також нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Встановлено, що між ТзОВ «ДВА-Атлант» та ТзОВ «Турін-Дніпро» 1 червня 2010 року було укладено договір поставки товару №05-07/07-2010, згідно якого позивач придбавав в постачальника товар (супер клей «Циакрилан Е», «Циакрилан МЕ» та «Циакрин-90»), який в подальшому було використано в господарській діяльності для продажу суб'єктам господарювання з метою отримання прибутку. Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України визначено вид діяльності ТзОВ «ДВА-Атлант», пов'язаної з оптовою торгівлею клеєм.

Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «ДВА-Атлант» з його контрагентом - ТзОВ «Турін-Дніпро» стверджується податковими накладними, видатковими накладними; банківськими виписками, які слугують доказами оплати товару, довідками руху товару по складу, які підтверджують оприбуткування товару на складі, а також його подальший збут суб'єктам господарювання; податковими і видатковими накладними; банківськими виписками, які підтверджують оплату товару покупцями позивача; деклараціями перевізника «Міст Експрес», що підтверджують факт перевезення товару від ТзОВ «ДВА-Атлант» до покупців.

Представником ДПІ не заперечувалось, що всі первинні бухгалтерські документи, податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені у відповідності до вимог закону.

Відповідно до п. 1.8 ЗУ «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виникає за умови придбання ним товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість. Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним ЗУ «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин).

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ТзОВ «Турін-Дніпро» на момент видачі податкових накладних не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, податкові накладні відповідають вимогам, встановленим ЗУ «Про податок на додану вартість».

За приписом підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Судом першої інстанції досліджено докази (договори, видаткові та податкові накладні, банківські виписки), згідно з якими позивач здійснює продаж клею іншим суб'єктам господарювання, отримуючи прибуток від господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.15 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції на час виникнення правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позивачем доведено, що придбані товари у ТзОВ «Турін-Дніпро» були використані позивачем у його господарській діяльності. Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», сплачені позивачем суми ПДВ підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та розрахунковими документами.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, при віднесенні до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по товарах, отриманих від ТзОВ «Турін-Дніпро», виконав всі вимоги діючого законодавства - підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними та розрахунковими документами і відповідачем не зазначено та не доведено порушення позивачем жодної з вимог законодавства за спірний період, що перевірявся.

Крім того, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Щодо висновку ДПІ про безтоварності господарських операцій і нікчемності правочину, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст..203 цього Кордексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст.215 ЦК України).

В силу ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факти поставки товарів та оплати їх вартості позивачем підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень ЦК України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо надання послуг з просування товарів, укладеного між позивачем та ТзОВ «Турін-Дніпро», недійсним у судовому порядку. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента - ТзОВ «Турін-Дніпро».

Згідно із ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТзОВ «ДВА-Атлант» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі №2а-7844/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВА-Атлант» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.11.2014 року.