Постанова

від 13.11.2014 по справі 820/16407/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2014 р. № 820/16407/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за №11421702 від 04 червня 2014 року, про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16587,0 грн., з яких за основним платежем - 11058,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5529,0 грн.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити певні дії та скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушений порядок накладення обтяжень на майно платника податків, у зв'язку з чим просить скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави майна.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №11421702 від 04 червня 2014 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 21.03.2014 р. №392 та п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс» (код за ЄДРПОУ 35275230) за період лютий 2011 року, травень 2011 року, листопад 2012 року, ТОВ «Харків-Транс-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37366806) за період липень-жовтень 2011 року, ТОВ «Євроком» (код за ЄДРПОУ 32056913) за період квітень 2013 року, ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (код за ЄДРПОУ 38546810) за період серпень, вересень 2013 року, ТОВ «Золотек» (код за ЄДРПОУ 37425075) за період липень 2013 року, ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 24392571) за період лютий 2013 року, ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) за період лютий 2012 року, Приватне підприємство «ОЛАН» (код за ЄДРПОУ 32506594) за період липень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ФОП ОСОБА_1:

- п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит на суму ПДВ 10791,0 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання в сумі 267,0 грн. ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №11421702 від 04 червня 2014 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16587,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 11058,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5529,0 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 10791,0 грн. при здійснення господарських операцій з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (код за ЄДРПОУ 38546810), ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 24392571), ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (код за ЄДРПОУ 38546810), судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) було укладено з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (в якості Постачальника) договір №26-08/13 від 26.08.2013 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність матеріали, визначені у п. 1.2 цього Договору (надалі іменуються «матеріали»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріали.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці за Договором, визначаються окремо за домовленістю сторін по кожній окремій поставці та вказуються в рахунках на оплату матеріалів.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків - фактур № РФ-000004570 від 30.08.2013 р. та №РФ-000002448 від 30.08.2013 р., видаткових накладних №ВН-000002340 від 30.08.2013 р. та №ВН-000002448 від 30.09.2014 р., податкових накладних від 30.08.2013 р. №30084 та від 30.09.2013 р. №30093, платіжного доручення №276 від 30.09.2013 р. на суму 16000,0 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору поставка матеріалів здійснюється у строки за домовленістю сторін по кожній окремій поставці.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано на виконання п.2.1 Договору доказів домовленості сторін щодо строків поставки матеріалів.

Відповідно до п.2.2. Договору, доставка матеріалів здійснюється постачальником на власному транспорті на адресу покупця.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного переміщення матеріалів, доказів щодо наявності транспортних засобів у постачальника, із зазначенням чи є вони власністю підприємства (а у разі їх оренди із зазначенням на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда), не надано інформації про перевізників товару на всіх етапах його руху, товарно - транспортних накладних на переміщення, довіреностей, відомостей щодо місця прийому-передачі матеріалів.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначені документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення є товарно-транспортна накладна.

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила) ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Доказів на проведення вантажно-розвантажувальних робіт, актів приймання - передачі придбаного товару, сертифікатів якості товару, доказів оприбуткування отриманої разом з товаром тари та доказів використання тари у власній господарській діяльності та подальшого використання придбаних матеріалів в межах своєї господарської діяльності представником позивача до суду надано не було.

Крім того, доказів щодо умов зберігання, наявності виробничих приміщень для зберігання поставлених матеріалів представником позивача до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.3 Договору, ціна матеріалів, що поставляються за цим Договором, визначається в рахунках на оплату матеріалів. Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі. Строк оплати матеріалів, що поставляються за цим Договором, становить не пізніше 10 календарних днів з моменту здійснення такої поставки. Покупець має право здійснити попередню оплату за матеріали.

Суд зазначає, що платіжних доручень, що засвідчують факт сплати коштів за отриману продукцію, відповідно до сум, визначених у виставлених рахунках-фактурах до матеріалів справи долучено не було.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 24392571), судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) було укладено з ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (в якості Постачальника) договір №22/02-13 від 22.02.2013 р., ідентичний за умовами з договором №26-08/13 від 26.08.2013 р., укладеним з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер».

За умовами Договору №22/02-13 від 22.02.2013 р., Постачальник зобов'язується передати у власність матеріали, визначені у п. 1.2 цього Договору (надалі іменуються «матеріали»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріали.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці за Договором, визначаються окремо за домовленістю сторін по кожній окремій поставці та вказуються в рахунках на оплату матеріалів.

Позивачем долучено до матеріалів справи видаткова накладна №РН-0000045 від 28.02.2013 р., податкова накладна від 28.02.2013 р. №28043, платіжне доручення від 18.03.2013 р. №78.

Суд зазначає, що позивачем в порушення п.1.2 Договору не надано до матеріалів справи рахунків на оплату товарів, в яких повинні визначатися найменування, одиниці виміру та загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці.

Крім того, позивачем на виконання п.2.1 Договору, відповідно до якого, поставка матеріалів здійснюється у строки за домовленістю сторін по кожній окремій поставці, не надано доказів домовленості сторін щодо строків поставки матеріалів.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного переміщення матеріалів, доказів щодо наявності транспортних засобів у постачальника, із зазначенням чи є вони власністю підприємства, не надано інформації про перевізників товару на всіх етапах його руху, товарно - транспортних накладних на переміщення, довіреностей, відомостей щодо місця прийому-матеріалів, доказів на проведення вантажно-розвантажувальних робіт, актів приймання - передачі придбаного товару, сертифікатів якості товару, доказів оприбуткування отриманої разом з товаром тари та доказів використання тари у власній господарській діяльності та подальшого використання придбаних матеріалів в межах своєї господарської діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), судом встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) було укладено з ФОП ОСОБА_4 (в якості Постачальника) договір №19 від 20.01.2012 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є наступний товар - труби, металопрокат і таке інше.

Позивачем долучені до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до п.2.1. Договору заявка Покупця на купівлю товару приймається як в усній так і в письмовій формі за умови наявності заявленого товару на складі Постачальника.

Позивачем до матеріалів справи жодних доказів підтвердження здійснення заявки товару на купівлю в усній чи письмовій формі до матеріалів справи не надано.

Передача товару відбувається на складі Постачальника. (п.2.2. Договору №19 від 20.01.2012р.).

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів наявності у Постачальника складських приміщень та їх адрес, доказів на проведення вантажно-розвантажувальних робіт, актів приймання - передачі придбаного товару.

Згідно з п. 1.3. Договору, транспортування товару здійснюється транспортом Покупця.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів фактичного переміщення товару, доказів щодо наявності транспортних засобів у покупця, ФОП ОСОБА_1, із зазначенням чи є вони власністю позивача (а у разі їх оренди із зазначенням на підставі яких документів та на яких умовах відбувалась оренда), не надано інформації про перевізників товару, товарно - транспортних накладних на переміщення, довіреностей на приймання товару.

Відповідно до п.2.5, 2.6 Договору, якість та комплектність товару повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Підтвердженням якості та комплектності з боку Постачальника є сертифікат якості виробника.

В порушення вказаних пунктів договору позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо якості та комплектності товару, а саме сертифікатів походження та якості придбаної продукції.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують економічне обґрунтування вказаної вище господарської операції.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що долучені до матеріалів справи документи мають дефекти форми, змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак не сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарської операції.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржуване податкове повідомлення - рішення №11421702 від 04 червня 2014 року, відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити певні дії та скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, аналізуючи положення податкового законодавства, суд приходить до висновку що обтяження у вигляді податкової застави оформлюється актом опису майна, опис якого здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу.

Позивач не просить суд скасувати рішення керівника контролюючого органу, акт опису майна чи визнати дії контролюючого органу щодо оформлення акту опису протиправними.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту прав, у зв'язку з чим обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є правомірним, а вимоги щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити певні дії та скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 решту суми судового збору в розмірі 1687.50 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 1687.50 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 50 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко