Постанова

від 26.01.2015 по справі 820/16407/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 820/16407/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/16407/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за №11421702 від 04 червня 2014 року, про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16587,0 грн., з яких за основним платежем - 11058,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5529,0 грн.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити певні дії та скасувати (припинити) обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що порушення вимог податкового законодавства, встановлені контролюючим органом в ході проведення перевірки є необґрунтованими, з огляду на документальне підтвердження господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з контрагентами за перевірений період за результатами яких сформовано податковий кредит. Встановлюючи порушення, податковий ДПІ у Київському районі м. Харкова не скористалась своїм правом направити запит про надання документів, яких на думку контролюючого органу не вистачало.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 21.03.2014 р. №392 та п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Адвентіс» (код за ЄДРПОУ 35275230) за період лютий 2011 року, травень 2011 року, листопад 2012 року, ТОВ «Харків-Транс-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37366806) за період липень-жовтень 2011 року, ТОВ «Євроком» (код за ЄДРПОУ 32056913) за період квітень 2013 року, ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (код за ЄДРПОУ 38546810) за період серпень, вересень 2013 року, ТОВ «Золотек» (код за ЄДРПОУ 37425075) за період липень 2013 року, ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 24392571) за період лютий 2013 року, ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) за період лютий 2012 року, Приватне підприємство «ОЛАН» (код за ЄДРПОУ 32506594) за період липень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ФОП ОСОБА_3 п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 10791,0 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 267,0 грн. ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №11421702 від 04 червня 2014 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16587,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 11058,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5529,0 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належного документального підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами за охоплений перевіркою період, а також необґрунтованості позовних вимог щодо скасування обтяження у вигляді податкової застави майна ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р. висновки про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 267,0 грн. та завищено податковий кредит на суму ПДВ 10791,0 грн.

Виходячи з позиції контролюючого органу, операції контрагентів позивача ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ФОП ОСОБА_4 не підтверджуються стосовно наявності виробничих, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту необхідних для здійснення основного виду діяльності, наявності підстав для податкового обліку, а спірні операції з цими контрагентами мають безтоварний характер.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 (в якості Покупця) було укладено з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер» (в якості Постачальника) договір №26-08/13 від 26.08.2013 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність матеріали, визначені у п. 1.2 цього Договору (надалі іменуються «матеріали»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріали. Відповідно до п.1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці за Договором, визначаються окремо за домовленістю сторін по кожній окремій поставці та вказуються в рахунках на оплату матеріалів.

На виконання вимог договору, позивачем отримано від постачальника товарно-матеріальні цінності, а саме: труби, відводи, круги відрізні.

З метою доведення реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивачем надано до суду копії рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних.

Розрахунки за товар між підприємствами проведені у повному обсязі у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення, наявне в матеріалах справи.

Також між ФОП ОСОБА_3 (в якості Покупця) було укладено з ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» (в якості Постачальника) договір №22/02-13 від 22.02.2013 р., відповідно до умов якого позивачем отримано від постачальника ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» металопродукцію (труби, отводи). Відповідно до п.1.2. Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість матеріалів, що підлягає поставці за Договором, визначаються окремо за домовленістю сторін по кожній окремій поставці та вказуються в рахунках на оплату матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду копії видаткової та податкової накладної.

Оплата за товар здійсненна в повному обсязі згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегією суддів також встановлено, що між ФОП ФОП ОСОБА_3 (в якості Покупця) було укладено з ФОП ОСОБА_5 (в якості Постачальника) договір №19 від 20.01.2012 р., за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є наступний товар - труби, металопрокат та інше.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надані копії наступних документів: рахунків-фактури, податкових та видаткових накладних, акту приймання-здавання виконаних послуг порізки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Щодо перевезення товару від продавця покупцю, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.2 договорів поставки укладених між ФОП ОСОБА_6 та TOB «К.А.М. Трейд Мастер» за № 26-08/13 від 26.08.2013 року та укладеного між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» за № 22/02-13 від 22.02.2013 року, доставка матеріалів здійснюється Постачальником на власному транспорті на адресу покупця.

Позивачем було надано до суду докази наявності у TOB „ВО Продтранссервіс" орендованих транспортних засобів (копії договорів оренди).

Що стосується транспортування ТМЦ придбаних у ОСОБА_4 за договором поставки №19 від 20.01.2012 року, то відповідно п. 2.3 даного договору, транспортування товару здійснюється транспортом покупця, тобто ОСОБА_3

На підтвердження наявності транспортних засобів, позивачем надано до суду копію нотаріальної довіреності на експлуатацію та розпорядження ОСОБА_3 автомобіля ГАЗ, копію подорожнього листа від 07.02.2012року, згідно якого транспортування придбаного товару здійснювалося позивачем на складське приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР. 155-Б.

З метою доведення наявності в розпорядженні складських приміщень, позивачем надано до матеріалів справи нотаріальну довіреність від 27.09.2011 року та технічний паспорт на будинок щодо розпорядження виробничого будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 589.6 кв.м.

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що в подальшому придбана металопродукція у TOB «К.A.M. Трейд Мастер», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС» та ОСОБА_4 (труби, отводи, круги відрізні) була використана в господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 Придбання товарно-матеріальних цінностей у TOB «К.A.M. Трейд Мастер» було зумовлено необхідністю виконання зобов'язань по договорам укладеним позивачем як підрядником з замовниками: по договору субпідряду №9-08/13 від 09.08.2013року з TOB «Будівельна компанія «Київсервісбуд» по виготовленню, доставці та встановленню сходових огороджень; по договору підряду №25/12-13 від 25.12.2013р. з TOB «РИМ-СТРОЙ» по виготовленню, доставці та встановленню сходових огороджень; по договору підряду №19/02-13 від 19.02.2013р. з TOB «Євроком» по виготовленню, і монтажу сходових огороджень. Придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 було зумовлено необхідністю виконання зобов'язань по договору №21/12 від 21.12.2011р., укладеного між позивачем як підрядником та TOB «CK «Олімп», як замовником по виготовленню та монтажу металоконструкцій (огородження балконів, металевий кронштейн, козирок головного входу). На підтвердження зазначеного позивачем надано до суду договори, акти списання матеріалів, додатки, креслення, видаткові накладні, акти сдачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області, свідоцтва платника єдиного податку основним видом діяльності позивача є холодне штампування та гнуття, виробництво металевих дверей і вікон, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних контрагенти ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у вищезазначених контрагентів.

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Отже, формування податкового кредиту обумовлено придбанням послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «К.А.М. Трейд Мастер», ТОВ «ВО ПРОДТРАНССЕРВІС», ФОП ОСОБА_4 є недоведеним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо не підтвердження реальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, платники податків повинні підтвердити правомірність формування податкового кредиту первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, в даних правовідносинах документами, що підтверджують показники податкової звітності щодо формування податкового кредиту є податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення, які були надані позивачем до перевірки.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, відсутність у податкового органу при проведенні перевірки таких документів як товарно-транспортні накладні, не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Колегія суддів вважає, що визнання факту відсутності певних документів на час проведення контролюючим органом перевірки за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

При цьому, контролюючий орган не позбавлений права на отримання податкової інформації у відповідності до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 73 Податкового кодексу України, якщо вважає недостатність наданих позивачем первинних та інших документів під час проведення перевірки.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_3 п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання в сумі 267,00 грн. ПДВ., з урахуванням наступного.

З акту перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р. встановлено, що обґрунтовуючи порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, контролюючий орган вказує на встановлення розбіжності згідно АІС «Податковий блок» між ФОП ОСОБА_3 та TOB «Харків-Транс-Сервіс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 145,25 грн. та за жовтень 2011 року на суму ПДВ 122,12 грн.

Колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р., складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає.

В акті відсутні посилання на показники первинних бухгалтерських документів, на підставі яких, на думку податкового органу, підприємством занижено дані щодо об'єкта оподаткування податком на додану вартість, не вказані конкретні господарські операції з контрагентами, дати проведення таких операцій та суми. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми визначеного ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання у розмірі 267,00 грн.

Враховуючи викладені обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо законності податкового повідомлення - рішення, прийнятого ДПІ у Київському районі м. Харкова за №11421702 від 04 червня 2014 року та відсутності підстав для задоволення позову в частині скасування вказаного рішення суб'єкта владних повноважень.

Досліджуючи питання правомірності обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За змістом п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Припинення права податкової застави відбувається у випадку отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п.п. 93.1.4 п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України)

З матеріалів справи вбачається, що підставою для виникнення податкової застави є несплата позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного контролюючим органом ФОП ОСОБА_3 відповідно до податкового повідомлення - рішення за №11421702 від 04 червня 2014 року на загальну суму 16587,0 грн. за висновками акту перевірки №974/10/20-31-17-02-08 від 14.04.2014 р.

Враховуючи встановлену протиправність податкового повідомлення - рішення за №11421702 від 04 червня 2014 року, колегія суддів вважає доцільним задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 та припинити обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 820/16407/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за №11421702 від 04 червня 2014 року, про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16587,0 грн., з яких за основним платежем - 11058,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5529,0 грн .

Припинити обтяження у вигляді податкової застави майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1), зареєстроване Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 02.02.2015 р.