Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/10318/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року 13 год. 22 хв. № 826/10318/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0000361530, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0000361530, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23437,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ним п.п. 198.1, 198.2 ст.198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами. В період взаємовідносин позивача з контрагентами, останні були зареєстровані платниками ПДВ та декларували свої податкові зобов'язання, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України та копіями декларацій з ПДВ і копіями квитанцій про їх відправку на адресу податкових органів.

Також чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік однієї особи від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання (її контрагентом). З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Викладене є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з урахуванням всіх обставин.

Представник позивача в судовому засіданні 18 серпня 2014 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також просив суд продовжувати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні 18 серпня 2014 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 серпня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.06.2014 по 17.06.2014 ДПІ, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ від 02.06.2014 № 996, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аскоп-Україна» (ідентифікаційний код 30579869) правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.06.2014 №3567/26-53-15-01/30579869 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2 ст.198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (19р.) в розмірі 23437,20 грн. за березень 2014 року.

Як вбачається з акта перевірки підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були результати опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, згідно яких встановлено розбіжності у податковій звітності, та завищення податкового кредиту за березень 2014 року на суму ПДВ 23437,20 грн. по господарським операціям з наступними контрагентам:

- ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659) на суму ПДВ 21914,67 грн., згідно акту від 26.05.2014 №151/21-03-22-06/37464659 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року;

- ТОВ «ВКП «ДАЛІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 20757277) на суму ПДВ 1122,53 грн., оскільки підприємством не включено дану суму до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року;

- ТОВ «Титан Ексім» (код ЄДРПОУ 37325010) на суму ПДВ 400,00 грн., через не включення даної суму до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та названими контрагентами не мають реального товарного характеру, оскільки останні здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру).

На підставі акту перевірки та згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 78.1.8 п. 78.1 ПК України за порушення п.п. 198.1, 198.2 ст.198, п.п. 200.1, 200.4 ст.200, п. 201.6 ст. 201 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 07 липня 2014 року № 0000361530, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 23437,00 грн. за березень 2014 року по декларації №9021741924 від 18.04.2014.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зі змісту викладених норм випливає, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість, по-перше, є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. По-друге, реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм, беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, а також приймаючи до уваги, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Нексус-Україна», ТОВ «ВКП «ДАЛІ ЛТД» та ТОВ «Титан Ексім») та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій.

Судом встановлено, що між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Нексус-Україна» укладено договір від 24.03.2014 №24/03/14 купівлі-продажу сої, у відповідності до п. 3.1 приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (INCOTERMS 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару - ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Сістемс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

ПП «Блок Баг Сістемс» на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 05.09.2013 № 696/09/13 надавало комплекс послуг з організації виконання робіт про прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванню товарного насіння сої.

На виконання умов договору від 24.03.2014 №24/03/14 ТОВ «Нексус-Україна» поставлено сою в кількості 23,480 тони на суму 131488,00 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 21914,67 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 31.03.2014 №РН-0000001.

На суму поставленого товару ТОВ «Нексус-Україна» виписано податкову накладну від 31.03.2014 № 1, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На момент складання податкової накладної ТОВ «Нексус-Україна» було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2014 року.

Факт повної оплати придбаного товару 01.04.2014 підтверджується випискою банку по рахунку позивача та платіжним дорученням від 01.04.2014 №247.

Транспортування товару ТОВ «Нексус-Україна» вантажоодержувачу ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Сістемс» для ТОВ «Аскоп-Україна» підтверджується товарно-транспортною накладною серії ПЗО від 29.03.2014 № 009087.

Актом приймання від 29.03.2014 №1 підтверджується здійснення зважування товару та визначення його залікової ваги.

Також з наявної у справі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) додатку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Нексус-Україна» за березень 2014 року вбачається, що товариством задекларовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21914,67 грн. по господарській операції з позивачем. Направлення ТОВ «Нексус-Україна» податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року контролюючому органу підтверджується наявною у справі квитанцією № 2 від 10.04.2014.

Подальший продаж придбаного товару підтверджується митною декларацією МД-2 №508040000/2014/001109 від 10.04.2014, згідно якої, зокрема, декларантом/представником експортера ТОВ «Аскоп-Україна» є ПП «Блок Баг Сістемс».

На підтвердження руху товару в матеріалах справи також наявні копії зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2013 № 1/13 на поставку сої, укладеного між позивачем та компанією «Glant Invest LLP» та додаткових угод до нього, інвойсу від 02.04.2014 № 1/13-13-1, банківських виписок від 10.04.2014 та від 11.04.2014, що підтверджують надходження на рахунок позивача коштів в іноземній валюті за продаж сої на експорт.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

01.01.2013 між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Далі ЛТД» був укладений договір зберігання № 13/01-031, за умовами якого ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» зобов'язалось надавати послуги по зберіганню продуктів глибокої заморозки. При цьому, згідно п. 1.5 договору передбачено оплату вартості як послуг зберігання, так і додаткових - вантажно-розвантажувальних.

На виконання умов даного договору ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» в березні 2014 року були надані послуги з приймання товару в сумі 6,36 грн. (без ПДВ), сортування товару в сумі 546,03 грн. (без ПДВ), відвантаження товару в сумі 546,03 грн. (без ПДВ), з ведення обліку товарів на складі в сумі 949,20 грн. (без ПДВ) та з оренди холодильної камери в сумі 3565,00 грн. (без ПДВ). Загальна вартість послуг (робіт) склала 5735,15 грн. (ПДВ в розмірі 1122,53 грн.), що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 13.03.2014 № 13/03/14.

На суму наданих послуг (робіт) ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» виписано податкові накладні від 13.03.2014 №№ 54204, 54203, 54202.

На момент складання податкових накладних ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2014 року.

Факт повної оплати придбаних послуг (робіт) підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2014 №244.

Між іншим, судом при дослідженні об'єктивного предметного зв'язку з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів та реальності здійснення господарських операцій, враховується, що надання позивачу послуг (робіт) ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» відбувалось з 01.03.2014 по 13.03.2014, що, в свою чергу, було зумовлено тимчасовою окупацією АР Крим, і на чому, також, акцентує увагу позивач. При цьому, факт зняття товару зі зберігання підтверджується видатковою накладною від 13.03.2014 №ДЛ-а00429.

Також з наявної у справі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) додатку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» за березень 2014 року вбачається, що товариством задекларовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3569,00 грн. по господарським операціям з позивачем. Отримання контролюючим органом податкової декларації ТОВ «ВКП «Далі ЛТД» з податку на додану вартість за березень 2014 року штампом ДПІ.

Отже, з огляду на встановлені факти, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

10.09.2013 між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Титан Ексим» укладено договір № 13/77 на транспортно-експедиційне обслуговування, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого ТОВ «Титан Ексим» зобов'язався забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування вантажів позивача.

На виконання умов даного договору позивачем було надано ТОВ «Титан Ексим» заявку від 27.03.2014 № П-27/3-1 на транспортно-експедиційне обслуговування вартістю послуги в розмірі 2400 грн. (в т.ч. ПДВ - 400 грн.), яку було прийнято останнім та виконано в повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.03.2014 №189, супровідною видатковою накладною на товар від 28.03.2014 № 22 та актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2014 № 2019093.

На суму наданої послуги ТОВ «Титан Ексим» виписано податкову накладну від 31.03.2014 №166.

На момент складання податкових накладних ТОВ «Титан Ексим» було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній позивачем віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2014 року.

Факт повної оплати придбаних послуг (робіт) підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2014 №432.

З наявної у справі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) додатку до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Титан Ексим» за березень 2014 року, поданої податковим органом, вбачається, що товариством не була задекларована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем.

З огляду на викладене, слід зауважити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Титан Ексим» здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, були реальними, відповідали дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні господарської операції з контрагентом.

Відтак, суд, дослідивши первинні документи, встановив дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. А також те, що керуючись положенням ст. 198 ПК України, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі, виданих контрагентами податкових накладних, та сплачено вартість товару з ПДВ. На час здійснення господарських операцій з контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Окрім того, на момент здійснення господарських операцій з контрагентами, їх установчі документи та свідоцтво платника ПДВ були дійсними.

Окрім того, відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Як наслідок, надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення її вимогам, дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 07 липня 2014 року № 0000361530.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, офіс 600, ідентифікаційний код 30579869) 182 (сто вісімдесят дві) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова