Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/16105/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року 13:25 № 826/16105/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Задорожка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у м. Києві про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) до Головного управління Держземагенства у м. Києві (далі - відповідач, ГУ Держземагенства у м. Києві) про:

визнання протиправним та скасування висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держземагентства у місті Києві від 15.08.2014 року №19-26-0.31-4384/2-14;

зобов'язання відповідача прийняти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:943:0001, площа 0,0544 га,

зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає викладені у спірному висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зауваження до документації із землеустрою безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Позивач вважає, що відмова у погодженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є фактичним проявом протиправних дій відповідача, а тому висновок підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із зміною її цільового призначення складений з порушенням норм чинного законодавства, викладені зауваження у висновку ґрунтуються на вимогах законодавства, а висновок складений ГУ Держземагенства у м. Києві у межах повноважень та на підставі, визначених чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії KB № 136044, з/р № 10-7-05713 від 07.08.2006 року, є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 в садівницькому товаристві «Трикотажник», цільове призначення: для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:943:0001, площа 0,0544 га., що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-8000009342013 від 28.03.2014 року.

З метою проведення зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про отримання відповідного висновку.

Відповідач надіслав позивачу висновок від 15.08.2014 року №19-26-0.31-4384/2-14 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому зазначив, що поданий проект не погоджується.

Вважаючи відмову відповідача у погодженні проекту землеустрою протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про захист свого права.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (ст. 22 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. До видів документації із землеустрою входять, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:

у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як замовником, подано до відповідача «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення загальною площею 0,0544 га гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1» з доданими до нього додатками.

Одним із зауважень до висновку від 15.08.2014 № 19-26-0.31-4384/2-14 у Головного управління Держземагентства у м. Києві було невідповідність назви проекту землеустрою положенням ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

Так, як передбачено у абзаці 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» до видів документації із землеустрою входять, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Розглянувши наявну в матеріалах справи копію проекту землеустрою з урахуванням викладених положень, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо неналежного оформлення титульної сторінки проекту, оскільки назва проекту землеустрою зазначена некоректно, як це передбачено п.п. «д)» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

Зокрема, суд зазначає, що «зміна цільового призначення» є підставою для складання «проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яка зазначається в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в інших документах, які є складовими частинами проекту землеустрою.

Крім того, у назві проекту землеустрою не вказано, що це зміна цільового призначення саме земельної ділянки.

Позивач вважає безпідставним зауваження відповідача щодо невідповідності завдання на виконання робіт до типової форми, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Так, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України прийнято постанову від 04.03.2004 року № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Додатком 1 до зазначеної постанови передбачено бланк складання «Завдання на виконання робіт».

У зазначеному бланку «Завдання на виконання робіт» передбачено обов'язкові розділи, які мають бути зазначені та заповнені у «Завданні». Зокрема, має бути зазначено: виконувану роботу; підстави для виконання таких робіт; характеристика об'єкта (місце розташування об'єкта, форма власності, цільове призначення; вихідні дані; документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Завдання на розроблення зазначеного вище проекту землеустрою складене не у відповідності до встановленої форми, зокрема, у «Завданні» відсутні дата та номер договору, які мають бути зазначені, що є підставою для виконання робіт.

Також, в Завданні на виконання робіт у графі «виконувана робота» не правильно вказаний вид проекту землеустрою згідно з вимогами, встановленими ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

В графі «форма власності» вказано число 100 замість зазначення відповідної форми власності: державної, комунальної чи приватної.

В графі «документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт» має бути зазначено назву об'єкта, відносно якого складається проект землеустрою та кількість виготовлення примірників.

Однак, як вбачається з матеріалів проекту землеустрою. Позивачем у загаданій графі «Завдання» не зазначено назву об'єкта і назву проекту землеустрою.

З огляду на викладене, «Завдання на виконання робіт» складене позивачем з порушенням встановлених законодавством вимог.

Окрім того, до поданого проекту землеустрою долучені довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастровий план земельної ділянки, що, на думку відповідача, не відповідають вимогам встановленого порядку та прийняті не були.

Як вбачається з матеріалів справи, дані державної статистичної звітності з кількісного обліку земель за формами № 6-зем, № 2-зем, № 6а-зем, № 6б-зем по місту Києву станом на 01.01.2013 року, які отримані Держземагентством від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом від 21.03.2013 року № 05707-5469 були передані до Головного управління Держземагентства у м. Києві 03.07.2013 року за № 3226, про що свідчить штамп вхідної документації Головного управління Держземагентства у м. Києві.

Так, відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) із змінами та доповненнями, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Розділами II-IV зазначеної Інструкції, звіти за формами № 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий); звіти за формами № 6а-зем і № 6б-зем складаються за станом на 1 січня і кожний включає два розділи: відповідно, зрошувані та осушені землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі - в межах населених пунктів; звіти за формою № 2-зем складається за станом на 01.01. і на 01.07. кожного року і включає два розділи - землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі - у межах населених пунктів.

Водночас, до проекту землеустрою було долучено лише інформаційну довідку про земельну ділянку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2013 року та повідомлення Головного управління Держземагенства у м. Києві від 02.04.2013 року № 945, що не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій». Оскільки, звіти за формами № 6а-зем і № 6б-зем складаються за станом на 1 січня щороку та звіт за формою № 2-зем складається за станом на 01.01. і на 01.07. кожного року, а проект землеустрою було подано на погодження - 07.08.2014 року, тому необхідно було надати довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на дату подачі проекту.

Вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини спростовують твердження позивача про те, що вимога стосовно надання такої довідки на звітну дату законом не встановлена, відтак, викладені зауваження відповідача у висновку в цій частині знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

Крім того, згідно матеріалів справи, до проекту землеустрою було долучено додаток до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.03.2013 року № НВ-80000000009342013.

Однак, згідно положень статті 50 Закону України «Про землеустрій», однією із складових частин проекту землеустрою є кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план на земельну ділянку, що проектується складається розробником з вже існуючим відповідним цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:

площа земельної ділянки;

зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

межі земельних угідь;

межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Однак, у поданому позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не були зазначені всі перелічені дані, що свідчить про невідповідність вказаного документу вимогам законодавства та є обґрунтованим зауваження відповідача у цій частині.

Також, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно віднесено документацію з землеустрою до організаційно-розпорядчих документів, а відтак, не має необхідності для оформлення документів відповідно до вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003.

Так, наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 було затверджено Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», який дійсно поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Відповідно до наявної копії ліцензії № 076174, виданої державним агентством земельних ресурсів України, приватному підприємству «Андвол» надано право на проведення робіт із землеустрою.

В даному випадку, приватним підприємством «Андвол» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в результаті здійснення своєї діяльності, отже, проект землеустрою є організаційно-розпорядчим документом.

Крім того, пунктом 7.12 Національного стандарту України передбачено, що оформлюючи документи на двох і більше сторінках, друга та подальші сторінки мають бути пронумеровані.

Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків.

Водночас, як зазначив відповідач, проект землеустрою не було прошито та сторінки не були пронумеровані, як це передбачено пунктом 7.12. Національного стандарту України у зв'язку з чим одним із зауважень до висновку від 15.08.2014 року № 19-26-0.31-4384/2-14 Головного управління Держземагентства у м. Києві було оформлення документів відповідно до вимог зазначеного Національного стандарту України.

Крім цього, позивач вказує на те, що необхідність приведення матеріалів проекту землеустрою у відповідність до змісту, наведеному у землевпорядній документації є безпідставним, оскільки всі матеріали відповідають змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, до змісту проекту землеустрою входять:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) пояснювальна записка;

3) довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

4) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва;

5) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

6) кадастровий план земельної ділянки;

7) матеріали погодження та затвердження проекту землеустрою.

Як уже зазначено вище, серед перелічених матеріалів проекту землеустрою довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастровий план земельної ділянки оформлені з порушенням вимог законодавства.

Серед документів, які включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наданих суду, наявний лише перелік обмежень у використанні земельних ділянок та розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва.

Отже, зауваження відповідача у цій частині є обґрунтованими та підтверджуються наявними матеріалами у справі.

Окрім того, у відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється, Головним управлінням Держземагентства у м. Києві також було зазначено про необхідність долучення документального підтвердження щодо відповідності цільового призначення запланованої до відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації, що позивачем не зроблено.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбаченя статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Зокрема, частиною першою передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина 4).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5).

Згідно з ч. 6 вказаної статті, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до приписів пунктів 1, 3, 4.6. Положення про Головні управління Держземагентства у місті Києві та місті Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012 року №258 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 року за №853/21165, Головні управління Держземагентства у місті Києві та місті Севастополі є територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковані.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у межах компетенції, встановленої законодавством, бере участь у погодженні документації із землеустрою та здійснює інші повноваження, визначені законодавством України.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та встановлених обставин, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що дає підстави вважати про відповідність зауважень висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства.

В той час, докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог та не спростовують виявлені відповідачем порушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держземагентства у місті Києві від 15.08.2014 року №19-26-0.31-4384/2-14 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище наведе, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:943:0001, площа 0,0544 га не підлягають задоволенню, оскільки, суд не може підміняти орган управління в реалізації владних функцій та заявлена вимога спрямована на майбутнє, так як, стосується виключно тих правовідносин і подій, котрі ще не склались і не відбулись відповідно.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відсутні й підстави для витребування звіту про виконання даного судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідач по справі повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування, спростував у повному обсязі твердження позивача та довів правомірність прийняття висновку.

Натомість, позивач не довів суду та не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.11.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко