Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/16105/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16105/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у м. Києві про визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у м. Києві, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держземагентства у місті Києві від 15.08.2014 року №19-26-0.31-4384/2-14;

зобов'язати відповідача прийняти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, площа 0,0544 га,

зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, від 07.08.2006 з/р № 10-7-05713 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в садівницькому товаристві «Трикотажник», цільове призначення: для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, площа 0,0544 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 28.03.2014№ НВ-8000009342013.

З метою проведення зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, а сааме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 в садівницькому товаристві «Трикотажник», позивач звернувся до відповідача з клопотанням про отримання відповідного висновку до наданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_3 площею0,0544 га.

Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено Приватним підприємством «Андвол», яке здійснює свою діяльність відповідно до наявної ліцензії № 076174, виданої державним агентством земельних ресурсів України.

Відповідач надіслав позивачу висновок від 15.08.2014 №19-26-0.31-4384/2-14 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому зазначив, що поданий проект не погоджується.

Відмову у погодженні наданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач обґрунтував наступним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав відповідачу «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення загальною площею 0,0544 га гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 з доданими до нього додатками.

Одним із зауважень у висновку від 15.08.2014 № 19-26-0.31-4384/2-14 Головне управління Держземагентства у м. Києві зазначило невідповідність назви проекту землеустрою положенням статті 25 Закону України «Про землеустрій».

Також, у своєму висновку відповідач зазначив про невідповідність завдання на виконання робіт типовій формі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» (далі - Постанова № 266).

Так відповідач посилається на те, що у «Завданні» проекту відсутні дата та номер договору, які мають бути зазначені, що є підставою для виконання робіт.

Також, у завданні на виконання робіт у графі «виконувана робота» не правильно вказаний вид проекту землеустрою згідно з вимогами, встановленими статтею 25 Закону України «Про землеустрій». У графі «форма власності» вказано число 100 замість зазначення відповідної форми власності: державної, комунальної чи приватної.

Водночас, у графі «документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт» має бути зазначено назву об'єкта, відносно якого складається проект землеустрою та кількість виготовлення примірників.Однак, як вбачається з матеріалів проекту землеустрою, позивачем у загаданій графі «Завдання» не зазначено назву об'єкта і назву проекту землеустрою.

Окрім того, до поданого проекту землеустрою позивачем долучена довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастровий план земельної ділянки, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам встановленого порядку та прийнята не була.

Так, до проекту землеустрою було долучено інформаційну довідку про земельну ділянку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2013 та повідомлення Головного управління Держземагенства у м. Києві від 02.04.2013 № 945, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з матеріалами справи до проекту землеустрою було долучено додаток до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.03.2013 № НВ-80000000009342013. У свою чергу, відповідач у висновку зазначив про необхідність долучення кадастрового плану земельної ділянки відповідно до приписів статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Також, у своїх зауваженнях відповідач зазначив про необхідність здійснити оформлення документів відповідно до вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003.

У 6 пункті висновку ГУ Держземагенства у м. Києві зазначило про необхідність долучити до проекту документальне підтвердження щодо відповідності цільового призначення запланованої для відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості всіх зауважень відповідача, викладених у висновку від 15.08.2014 №19-26-0.31-4384/2-14, та правомірності відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. До видів документації із землеустрою входять, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки є підставою для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка зазначається в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в інших документах, які є складовими частинами проекту землеустрою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком відповідача щодо неналежного оформлення титульної сторінки поданого проекту землеустрою, оскільки назва проекту землеустрою зазначена некоректно та не відповідає п.п. «д» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

Крім того, у назві проекту землеустрою не вказано, що це зміна цільового призначення саме земельної ділянки.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України прийнявпостанову від 04.03.2004 № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Додатком 1 до зазначеної постанови передбачено бланк складання «Завдання на виконання робіт».

У зазначеному бланку «Завдання на виконання робіт» передбачено обов'язкові розділи, які мають бути зазначені та заповнені у «Завданні». Зокрема, має бути зазначено: виконувану роботу; підстави для виконання таких робіт; характеристика об'єкта (місце розташування об'єкта, форма власності, цільове призначення; вихідні дані; документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про невідповідність «Завдання на виконання робіт» наданого позивачем проекту землеустрою вимогам Постанови № 266, оскільки воно не містить дати та номера договору, що є підставою для виконання робіт, назву об'єкта і назву проекту землеустрою, вид проекту землеустрою вказано некоректно (ст. 25 Закону України «Про землеустрій»), а в графі «форма власності» вказано число 100 замість зазначення відповідної форми власності.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) із змінами та доповненнями, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377, Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Розділами II-IV зазначеної Інструкції звіти за формами № 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року і включає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий); звіти за формами № 6а-зем і № 6б-зем складаються за станом на 1 січня і кожний включає два розділи: відповідно, зрошувані та осушені землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі - в межах населених пунктів; звіти за формою № 2-зем складається за станом на 01.01. і на 01.07. кожного року і включає два розділи - землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі - у межах населених пунктів.

Зважаючи на викладені положення норм чинного законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обов'язку позивача надати довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на дату подачі проекту, а надана у серпні 2014 року інформаційна довідка про земельну ділянку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2013 таким документом не є.

Як було зазначено вище, згідно статті 50 Закону України «Про землеустрій», однією із складових частин проекту землеустрою є кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план на земельну ділянку, що проектується, складається розробником з вже існуючим відповідним цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на кадастровому плані земельної ділянки відображаються:

площа земельної ділянки;

зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

межі земельних угідь;

межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Оскільки, у поданому позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не були зазначені всі перелічені необхідні дані, то вказаний документ не відповідає викладеним вимогам законодавства, а зауваження відповідача є та є обґрунтованими у цій частині.

Водночас, стосовно зауважень відповідача про необхідність здійснити оформлення документів відповідно до вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003 (п. 4 висновку), колегія суддів вважає їх надуманими та необґрунтованими з огляду на таке.

Національний стандарт України «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003» затверджено наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

Пунктом 1.1 вказаних Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 установлено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проект землеустрою є організаційно-розпорядчим документом у розумінні Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003. Водночас, наказ Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55 не є зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, а тому не є регуляторним актом, приписів якого зобов'язаний дотримуватись позивач чи виконавець робіт з виготовлення проекту землеустрою.

Отже, зауваження відповідача у цій частині є безпідставними.

У свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає пункт 5 висновку відповідача похідним, оскільки долучення до проекту належних довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастрового плану земельної ділянки, оформлених згідно з вимогами законодавства, автоматично призведе до усунення зауваження відповідача, викладеного у пункті 5 висновку.

Стосовно викладених у пункті 6 висновку зауважень, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Положеннями частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України установлено, що відповідачу при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Таким чином, вимога відповідача долучити до проекту документальне підтвердження щодо відповідності цільового призначення запланованої для відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації є незаконною, а викладені у пункті 6 висновку зауваження - необґрунтованими.

Частиною п'ятою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Зважаючи на викладені вище обставини та положення норм права, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновок відповідача від 15.08.2014 №19-26-0.31-4384/2-14, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивача, як рішення суб'єкта владних повноважень, загалом, є правомірним, оскільки під час розгляду справи доведено обґрунтованість ряду зауважень та недоліків наданого позивачем проекту. Наявність таких недоліків свідчить про невідповідність положень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивача вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а тому законність відмови відповідача погодити цей проект землеустрою.

Отже, позовні вимоги про зобов'язання ГУ Держземагенства у м. Києві вчинити певні дії не підлягають задоволенню як похідні.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 06.04.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.