Постанова

від 11.11.2014 по справі 924/505/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 924/505/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.09.2014 р. у справі № 924/505/14

за позовом приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Самобранка"

про стягнення 63291 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Кравчука В.І., Сапьолкіної Н.В.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Самобранка" про стягнення 63291 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шпак В.О., суддя Глядюк Ю.В., суддя Радченя Д.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем не доведено належним чином суму позовних вимог, а саме ним не підтверджено належними та допустимими доказами розмір орендної плати, яку повинен сплати відповідач по договорах оренди.

При цьому, суд визнав необґрунтованим посилання позивача на положення договорів про відступлення права вимоги, в яких орендодавці (первісні кредитори) та новий кредитор самостійно встановили розмір орендної плати, оскільки в силу ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто, в даному випадку, права які існували по договорам оренди в орендодавців.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи суд самостійно не може визначити правомірний та обґрунтований розмір орендної плати, дійшов висновку про відмову в позові.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що довідка Управління Дерземагенства у Хмельницькому районі №03-17/382 від 20.01.2014 року є належним доказом правомірності обрахунку розміру орендної плати, оскільки із долучених касових ордерів вбачається, що відповідачем сплачувалась первісним кредиторам саме 1313 грн.. Крім того, апелянт вказує на те, що під час вирішення спору суд помилково не врахував положення п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Агропромислова компанія "Самобранка" було укладено договори оренди землі з громадянами: ОСОБА_3 (договір від 28.12.07р.), ОСОБА_4 (від 27.11.07р.), ОСОБА_5 (від 28.12.07р.), ОСОБА_6 (від 30.11.07р.), ОСОБА_7 (від 27.11.07р.), ОСОБА_8 (від 28.12.07р.), ОСОБА_9 (від 29.12.07р.), ОСОБА_10 (від 29.12.07р.), ОСОБА_11 (від 02.12.07р.), ОСОБА_12 (від 29.12.10р.), ОСОБА_13 (від 26.11.07р.), ОСОБА_14 (від 28.11.07р.), ОСОБА_15 (від 27.12.10р.), ОСОБА_16 (від 27.12.10р.), ОСОБА_17 (від 04.12.07р.), ОСОБА_18 (від 29.12.10р.), ОСОБА_19 (від 03.12.07р.), ОСОБА_20 (від 24.11.07р.), ОСОБА_21 (від 01.12.07р.), ОСОБА_22 (від 28.12.10р.), ОСОБА_23 (від 29.12.10р.), ОСОБА_24 (від 04.12.07р.), ОСОБА_25 (від 30.11.07р.), ОСОБА_26 (від 02.12.07р.), ОСОБА_27 (від 03.12.07р.), ОСОБА_28 (від 02.12.07р.), ОСОБА_29 (від 28.12.10р.), ОСОБА_30 (від 03.12.07р.), ОСОБА_30 (від 03.12.07р.), ОСОБА_31 (від 28.11.07р.), ОСОБА_32 (від 03.12.07р.), ОСОБА_33 (без дати), ОСОБА_34 (від 30.11.07р.), ОСОБА_35 (від 28.11.07р.), ОСОБА_36 (від 28.11.07р.), ОСОБА_37 (від 28.11.07р.), ОСОБА_38 (від 29.11.07р.), ОСОБА_39 (від 26.11.07р.), ОСОБА_40 (від 24.12.10р.), ОСОБА_41 (від 30.11.07р.), ОСОБА_42 (від 28.12.10р.), ОСОБА_43 (без дати), ОСОБА_44 (від 27.11.07р.), ОСОБА_44 (від 27.11.07р.), ОСОБА_44 (від 24.12.10р.) (ОСОБА_44 договори на різні земельні ділянки), ОСОБА_45 (від 01.12.07р.), ОСОБА_46 (від 24.12.10р.), ОСОБА_47 (від 19.08.08р.), ОСОБА_48 (від 30.11.07р.), ОСОБА_49 (від 24.12.10р.), ОСОБА_50 (від 26.11.07р.), ОСОБА_51 (від 29.11.07р.), ОСОБА_52 (від 28.12.10р.), ОСОБА_53 (від 03.12.07р.), ОСОБА_54 (від 02.12.07р.), ОСОБА_55 (від 02.12.07р.), ОСОБА_56 (від 19.08.08р.). Всього 57 договорів.

За змістом п. 1 зазначених договорів, орендодавці, як власники землі передають, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення різної площі, які знаходяться на території Бахматовецької сільської ради. Сторонами визначено кінцевий строк дії договорів оренди 31.12.2013 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.01.2014 року між приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" та громадянами ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_57, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_44, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_46, ОСОБА_49, ОСОБА_52, як власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та власниками земельних часток (паїв) на території Бахматовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області було укладено договори про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1 договорів про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договорами оренди землі (згідно додатку № 3).

Відповідно до п. 1.2 договорів про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право (замість первісних кредиторів) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, а саме сплати орендної плати (за виключенням податку з доходів фізичних осіб - первісних кредиторів) у розмірі 1313 грн.. Новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 1313грн.

Також, 12.01.2014 року між приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" та громадянами ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_58, ОСОБА_26, ОСОБА_59, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 ОСОБА_37, ОСОБА_44, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_45, ОСОБА_56, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а 14.01.2014 року - із громадянами ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, як власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та власниками земельних часток (паїв) на території Бахматовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, було укладено договори про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1 договорів про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договорами оренди землі (згідно додатку № 1), укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Самобранка" (боржник).

Відповідно до п. 1.2 договорів про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право (замість первісних кредиторів) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, а саме сплати орендної плати (за виключенням податку з доходів фізичних осіб - первісних кредиторів) у розмірі вказаному у додатках № 2 та № 3, а також пені за прострочення сплати орендної плати в порядку та розмірі визначеному основними договорами.

Відступлення вимог згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (п. 5.3 договорів відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З урахуванням предмету спору, вказані вище договори оренди є відмінними між собою в частині орендної плати.

Так, за змістом п. 9 договорів оренди першого типу, укладених з ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_58, ОСОБА_26, ОСОБА_59, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 ОСОБА_37, ОСОБА_44, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_45, ОСОБА_56, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, орендна плата вноситься орендарем за рік. Розмір орендної плати дорівнює 500 кг пшениці. Орендна плата виплачується пшеницею або грошовими коштами в розмірі вартості 500 кг пшениці. При визначенні розміру орендної плати сторони керуються ст. ст. 21,23 Закону України "Про оренду землі" - розмір орендної плати визначається виключно за домовленістю сторін і може змінюватись лише за їх взаємною згодою.

Поряд з тим, п. 9 договорів оренди другого типу, укладених з ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_57, ОСОБА_23, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_44, ОСОБА_40, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_46, ОСОБА_49, ОСОБА_52 містить положення, за яким орендна плата вноситься орендарем у натуральній або грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Форма оплати визначається за домовленістю сторін. Орендна плата виплачується не пізніше 31 грудня кожного року (п. 11 договору).

Надаючи оцінку змісту договорів оренди першого типу в частині ціни договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком колегії суддів суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачем ціни договору, виходячи з вартості пшениці саме 2 класу, оскільки у відповідних договорах сторонами не було погоджено такої умови. При цьому, договір взагалі не містить вказівки на класність пшениці, вартість якої може бути еквівалентом визначення розміру орендної плати. Крім того, слушним є висновок господарського суду Хмельницької області й про те, що договорами оренди не передбачено порядку та способу визначення вартості пшениці, у зв'язку з чим, позивач, визначаючи вартість пшениці виходячи із середньої її вартості на 2013 рік, в односторонньому порядку порушує п.9 договору оренди землі, відповідно до якого розмір орендної плати в цьому випадку визначається за домовленістю сторін, й що порушує права орендаря.

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб (наприклад, якщо майно визначене індивідуальними ознаками і не має аналогів) та в інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну судову експертизу (абз. 2 п. 2.14 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 року).

Суд апеляційної інстанції враховує те, що позивачем ні під час розгляду справу в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами рівень цін з чітким визначенням класу пшениці, грошовий еквівалент якої і є розміром орендної плати, яка за подібних з спірними обставин зазвичай сплачувалася за користування аналогічними земельними ділянками у відповідний момент часу у тому ж регіоні. З клопотанням про призначення відповідної експертизи позивач до суду також не звертався.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості внести зміни до вказаних договорів оренди землі в частині визначення чіткого розміру орендної плати, оскільки зобов'язання з внесення орендної плати по всіх договорах виконані відповідачем не були.

Що ж до доведеності суми боргу з орендної плати за договорами другого типу, колегія суддів приймає до уваги наступне.

У відповідності до п. 9 договорів оренди, орендна плата вноситься орендарем у натуральній або грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на положення п. 2 Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ", вказуючи, що при паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Частина 4 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" вказує на те, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, (ст. 1, ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

За змістом п. 18 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213, нормативно-грошова оцінка може бути проведена в тому числі і щодо окремих земельних ділянок (територій сільськогосподарських угідь, що знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб , в тому числі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель .

У підтвердження суми заборгованості з орендної плати за договорами другого типу, позивач надав суду довідку №03-17/382 від 20.01.2014 року Управління Держземагенства у Хмельницькому районі Хмельницької області, в якій вказується про те, що згідно розрахунків грошової оцінки земель КСП ім. Кірова Бахматовецької сільської ради Хмельницького району середня вартість земельної частки (паю) становить 51507 грн., а середній розмір земельної частки (паю) становить 2,13 га.

Отже, у наведеній довідці не було конкретизовано вид грошової оцінки земель (нормативна чи експертна).

Оцінюючи вказану довідку, колегія суддів вважає її неналежним та недопустимим доказом у підтвердження нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок, оскільки зазначений доказ не містить фактичних даних про таку оцінку і не є витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, як це передбачено ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель". Крім того, зазначена довідка містить грошову оцінку земель ще КСП ім.Кірова, тобто оцінку, зроблену ще до моменту розпаювання таких земель.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в самих договорах сторонами було обумовлено саме нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, як критерій визначення орендної плати, в той час як позивач при визначенні останньої виходить із середньої вартості земельного паю, що не є тотожними поняттями.

Судом першої інстанції при вирішенні спору правильно враховано положення ст. 514 ЦК України щодо обсягу та умов переходу прав до нового кредитора в залежності від обсягу та умов таких прав первісного кредитора, що існували на момент укладення договору. Тому, суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами договорів про відступлення права вимоги фактично встановлений відповідний розмір орендної плати, хоча такий розмір підлягає визначенню в порядку, зазначеному в договорах оренди й саме в договорах оренди має бути визначено обсяг прав первісного кредитора, які останній вправі відступити новому кредиторові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08.09.2014 р. у справі №924/505/14 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №924/505/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.