Рішення

від 11.11.2014 по справі 159/6096/14-ц

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/6096/14-ц

Провадження № 2/159/1390/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 11 листопада 2014 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням - судді Луньової Т.М.,

за участі секретаря - Канашкової О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Мохнюка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» про визнання незаконними та скасування наказів головного редактора редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» Згоранця О.О.: №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», в частині звільнення ОСОБА_1; № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; про поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» про визнання незаконними та скасування наказів головного редактора незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» Згоранця О.О.: №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», в частині звільнення ОСОБА_1; № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; про поновлення на попередній роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається на наступні обставини: у редакції громадсько-політичної газети «Волинь-нова» позивач працював на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк з 01.10.1996 р., відповідно до Наказу № 128 від 01.10.1996 р. про зарахування позивача на посаду власного кореспондента у місті Ковелі. Як член трудового колективу, згідно положень Статуту редакції, є співвласником газети «Волинь-нова».

11.06.2014 р. на засіданні редколегії редакції газети «Волинь-нова» було одноголосно ухвалено рішення про скорочення посади власних кореспондентів у зв'язку з потребою оптимізувати роботу редакції. 12.06.2014 р. головний редактор газети «Волинь-нова» Згоранець О.О. видав наказ № 10 -ОС «Про внесення змін у штатний розпис», яким, на підставі рішення засідання редколегії від 11 червня 2014 року, п. 4.1 колективного договору, наказав вивести із штатного розпису 2,0 посади власних кореспондентів, погодити з профспілковою організацією заплановане скорочення штатних посад власних кореспондентів в кількості 2-ох одиниць та отримати згоду на майбутнє звільнення працівників, які обіймають дані посади, повідомити працівників займаних посад про їх наступне звільнення згідно п.1 ч.І ст. 40 КЗпП України.

25.06.2014 р. профком первинної профспілкової організації газети «Волинь-нова», розглянувши на своєму засіданні питання: «Про надання згоди на розірвання трудового договору з власними кореспондентами газети «Волинь-нова» ОСОБА_1 та ОСОБА_6», одноголосно ухвалив надати адміністрації газети «Волинь-нова» згоду на розірвання трудового договору з власними кореспондентами ОСОБА_1 та ОСОБА_6

26.06.2014 р. головний редактор Згоранець О.О. видав наказ № 12-ОС «Про звільнення працівників», відповідно до якого наказав звільнити позивача з 01 вересня 2014 року у зв'язку із скороченням посади власного кореспондента з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за 20 календарних днів невикористаної відпустки.

27.06.2014 р. перший заступник головного редактора Уліцький В.М., на підставі доручення головного редактора редакції № 34-РД, вручив позивачеві персональне попередження про скорочення посади, яку займає позивач та наступне звільнення за п.1ч.1 ст.40 КЗпП України по спливу 2-х місяців з моменту одержання попередження, з виплатою належних йому за Законом сум. На примірнику попередження позивач письмово зазначив про свою незгоду із скороченням.

У зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному, своїм наказом від 01 вересня 2014 року головний редактор газети Згоранець О.О. відклав питання про звільнення позивача у зв'язку із скороченням посади власного кореспондента на підставі п.1 ч.І ст.40 КЗпП до моменту подачі позивачем лікарняного листа.

11.09.2014 року, отримавши від позивача оригінал листка непрацездатності, головним редактором редакції було видано наказ № 17-ОС «Про звільнення ОСОБА_1», зазначивши у наказі про звільнення датою звільнення позивача 06 вересня 2014 року. Того ж дня позивача у телефонному режимі було повідомлено про звільнення з роботи, про необхідність ознайомитись з наказом про звільнення та забрати трудову книжку, а бухгалтерією редакції газети «Волинь-нова» на банківську картку позивача було перераховано кошти, належні йому при звільненні. Згодом позивач отримав письмове повідомлення про своє звільнення і необхідність прибути до редакції газети для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки з додатками - наказами від 11.09, 01.09, 26.06 та 12.06.2014 року.

12.09.2014 р. головний редактор газети «Волинь-Нова» видав наказ № 18-ОС про уточнення дати звільнення позивача з 06 вересня 2014 року на 12 вересня 2014 року з виплатою належних йому при звільненні сум.

26.09.2014 р. позивач отримав рекомендованим листом з редакції газети «Волинь-нова» свою трудову книжку.

Оскаржувані накази позивач вважає незаконними і такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного: з жодним з наказів позивач не був ознайомлений письмово, жоден з наказів не підписував, а про існування наказу № 12-ОС від 26.06.2014 року дізнався лише 13.09.2014 р. отримавши листа № 51-РД від 11.09.2014 р. за підписом головного редактора Згоранця О.О.

Вважає, що внесення змін у штатний розпис не належить до компетенції головного редактора газети, оскільки згідно норм статуту комунального підприємства редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова», що містяться у розділі «Головний редактор газети і його заступник», до компетенції головного редактора не входять повноваження на вчинення будь-яких дій щодо штатного розпису підприємства. У той же час, згідно Статуту підприємства, повноваження щодо регулювання штатного розпису належить трудовому колективу редакції. Зокрема пункт 5 розділу «Фінансово-господарська діяльність» регламентує: «Штатний розпис, фонд зарплати і посадові оклади встановлюються редакцією і можуть за рішенням трудового колективу змінюватись залежно від економічних показників, зростання цін на товари та рівня інфляції».

Вважає, що зміни до штатного розпису повинні вноситись за процедурою, передбаченою п. 1.8, п. 7.1 Колективного договору, як зміни і доповнення до колективного договору.

У обґрунтування вимог позовної заяви позивач вказує також на те, що посада власного кореспондента передбачена Статутом підприємства, а поняття журналістського колективу включає всіх творчих працівників редакції, зокрема, редактора і його заступників, відповідального секретаря і його заступників, завідуючих (редакторів) відділами, кореспондентів спецкореспондентів, оглядачів і коментаторів, власних кореспондентів, перекладачів, фотокореспондентів та художників .

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається також на відсутність підстав для скорочення чисельності штату редакції, оскільки штат редакції збільшився працівниками, які обіймають посади, яких немає в штатному розписі. У той же час, за відсутності змін у штатному розписі, вакантними залишаються посади двох спеціальних кореспондентів, редактора відділу політики, редактора відділу державного будівництва, заступника головного редактора. Однак за наявності таких посад позивачеві не було запропоновану одну з вакантних посад.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на ту обставину, що всупереч вимог ст..22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частина третя якої регламентує обов'язок роботодавця погодити з профспілковим комітетом, що діє на підприємстві, техніко-економічне обґрунтування на скорочення посад чи штату працівників, головним редактором у терміни, передбачені ст. 49-4 КЗпП України, не було доведено інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може торкнутися, про терміни проведення звільнень до відому первинної профспілкової організації газети «Волинь-нова», не проведено консультації з профспілками щодо заходів запобігання звільненням.

Позивач також вказує на його переважне право на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією, в порівнянні з рядом інших працівників редакції, у яких відсутня кваліфікація «журналіст». Водночас, при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації з рештою кваліфікованих журналістів редакції, позивач має перевагу у залишенні на роботі, як працівник, який має на утриманні двох дітей - студента вищого навчального закладу та учня загальноосвітнього навчального закладу та як працівник з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в порівнянні з рядом інших працівників редакції (з 01.10.1996 р. - 18 років).

Вважає, що наказ № 17-ОС від 11.09.14 р. видано з порушенням закону, оскільки вказаний наказ виданий у неробочий день. Крім цього, вважає незаконним наказ № 18-ОС від 12.09.14 р., у відповідності з яким звільнення відбулося в той час, коли позивач перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності, який було видано Ковельською центральною райполіклінікою (серія АГІ № 044065) від 18.09.2014 р.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди, позивач посилається на норми, що містить ч.1 ст.23 Цивільного Кодексу України та положення ст.237 1 КЗпП України згідно яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, позивач посилається на ті обставини, що незаконне звільнення позивача, та події, які передували його звільненню, призвели до погіршення стану здоров'я позивача. Зокрема у серпні-вересні 2014 року позивач двічі перебував на амбулаторному лікуванні. Крім цього, незаконне звільнення позивача призвело до приниження його честі, гідності та журналістської репутації перед величезним загалом читачів газети, а також до моральних страждань, пов'язаних з вимушеними змінами у його житті. Відтак моральну шкоду оцінює в 50000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, зазначених у ньому та прохають задовольнити. Прохають суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними та скасувати накази головного редактора незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» Згоранця О.О.: №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», в частині звільнення ОСОБА_1; № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; поновити позивача на попередній роботі - на посаді власного кореспондента незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Представник відповідача Мохнюк Максим Вікторович в судовому засіданні позову не визнав і заперечив проти його задоволення. Заперечуючи проти позову посилається на наступні обставини: позивача ОСОБА_1 на законних підставах, як найманого працівника, члена трудового колективу незалежної громадсько-політичної газети «Волинь нова», звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників. Відповідно до умов установчого договору від 28.08.2003 року Волинська обласна рада та трудовий колектив редакції виступили на підставі вказаного договору співзасновниками газети «Волинь-Нова». Згідно абзацу З вказаного Установчого договору від 28.08.2003 року редакція працює на принципах госпрозрахунку і самоокупності, сама формує свої фінанси. Установчим договором чітко визначена компетенція Волинської обласної ради, як співзасновника газети «Волинь-Нова», та визначено фінансову самостійність редакції від неї. Відносини між адміністрацією Редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» та трудовим колективом, як іншим співзасновником газети «Волинь-Нова», визначені колективним договором на 2007 рік, який не змінювався та є чинним і на даний час. В п. 1.3. вказаного Колективного договору зазначається, що Адміністрація, в особі головного редактора газети, вважає за свій обов'язок приймати остаточне рішення щодо будь-яких змін в організації виробництва і праці, оплати праці, розмірів заробітної плати та інших виплат (премій, надбавок, допомог та ін.), компенсацій, соціально-побутових пільг, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку працівників та інших питань. Згідно п. 1.5. цього ж Колективного договору профспілковий комітет визнав, що управління діяльністю редакції є повністю прерогативою редколегії. Управління фінансово-господарською діяльністю газети здійснюється редакційною колегію на чолі з головним редактором, повноваження яких визначені Статутом підприємства, затвердженим зборами трудового колективу ще 15 серпня 2003 року. Вказані положення Статуту відповідають змісту ст. 24 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 року. Відповідно до п.3 розділу 2 Статуту головний редактор газети укладає від імені редакції договори із співзасновниками, призначає й звільняє заступників головного редактора, відповідального секретаря, які стають й вибувають з членів редколегії за посадою, приймає на роботу й звільняє всіх інших працівників згідно з чинним законодавством про працю, зважає на думку редколегії з цих питань. Також відповідач вказує на те, що звільнення позивача відбулось відповідно чинного законодавства і не суперечить положенням ст. 64, 65 Господарського Кодексу України, ст. 245 КЗпП України. Заперечуючи проти позову відповідач вказує також на ту обставину, що видаючи наказ № 10-ОС від 12.06.2014 року головний редактор не перевищував наданих йому Статутом підприємства повноважень, оскільки не змінював та не затверджував новий штатний розпис, як вважає позивач, а фактично затверджував документально протокол засідання редколегії від 11.06.2014 року, яким було вирішено скоротити посади власних кореспондентів у зв'язку з потребою оптимізувати роботу редакції. Позивач заперечив твердження позивача про те, що штатний розпис є додатком до колективного договору, а тому зміни до нього можуть вноситися лише за згодою трудового колективу оскільки таке твердження не відповідає змісту п.п. 7.2., 1.3 та 1.5. цього ж Колективного договору. Відповідач заперечив ту обставину, що при звільненні позивача з роботи за скороченням штату було допущено порушення вимог ст.. 42 КЗпП України, а саме не враховано переважного права позивача на залишення на роботі. Зокрема вказує на ту обставину, що відбувалось скорочення усіх посад власних кореспондентів, які були у штаті редакції, а тому переважного права на залишення на роботі не могло бути надано нікому з працівників, які працювали на посаді, яка була скорочена. Вказує також на ту обставину, що положення ст. 43 КЗпП України передбачають необхідність отримання згоди профспілки саме на розірвання трудового договору з працівником з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України. Будь-які положення чинного законодавства України не передбачають отримання такої згоди на скорочення штату працівників. Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Ця норма Закону реалізована у вигляді наказу № 12-ОС від 26.06.2014 року, який датований наступним днем після одержання згоди профспілки. При цьому, ніяких вказівок на тривалість чинності згоди в цій нормі немає. Відповідач вказує також на ту обставину, що позивач вчасно отримав персональне повідомлення про майбутнє звільнення, про що особисто розписався. Не суперечить нормам чинного законодавства і наказ №17-ОС оскільки чинне законодавство України не містить заборони звільнення працівника у вихідний день, а звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності наказом № 18-ОС від 12.09.2014 року, відповідач пов'язує з тим, що позивач свідомо не повідомив редакцію про перебування на цьому черговому лікарняному. Наказом №20-ОС від 13.10.2014 року дата звільнення позивач була уточнена. В обґрунтування законності звільнення позивача відповідачем також зазначено, що позивача було персонально попереджено про майбутнє вивільнення з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України, виплачено йому компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток, а також вихідну допомогу при звільненні в порядку ст. 44 КЗпП України, а усі оскаржувані накази позивачеві були надіслані поштою, незважаючи на відмову позивача ознайомитися з ними.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування наказів: №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», в частині звільнення ОСОБА_1; № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; про поновлення позивача на попередній роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також частковому задоволенню в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. 59,61 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами у даній справі визнається та обставина, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.10.1996 року.

Наказом головного редактора редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь нова» №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників» наказано звільнити позивача ОСОБА_1, власного кореспондента, з 01 вересня 2014 року у зв'язку із скороченням посади власного кореспондента. Підставою звільнення зазначено протокол засідання редколегії від 11.06.2014 року; наказ №10-ОС від 12 червня 2014 року «Про внесення змін у штатний розпис»; згода профспілкового комітету (протокол №1 від 25 червня 2014 року).

Оскаржуючи накази № 12-ОС «Про звільнення працівників» від 26.06.2014 р. в частині звільнення ОСОБА_1, № 15-ОС від 01.09.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1» № 17-ОС від 11.09.2014 р., № 18-ОС від 12.09.2014 р, «Про уточнення звільнення ОСОБА_1» та №20-ОС від 13 жовтня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1» позивач посилається на те, що відповідачем при звільненні позивача з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, не дотримано процедури звільнення, яка регламентується нормами КЗпП України та Статутом підприємства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-нова» зареєстрована в організаційно-правовій формі комунального підприємства, засновниками якого є Волинська обласна рада та трудовий колектив редакції.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ підприємство (власник або уповноважений ним орган) має право самостійно визначати штат і чисельність працівників, структуру підприємства, а відповідно до норм ст. 62 ч.3 Господарського кодексу України підприємство, якщо за законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємство незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Згідно ст.. 21 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками). Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

У свою чергу за змістом ст. 22 Закону статут редакції затверджується засновником (співзасновниками) відповідно до чинного законодавства України і може передбачати будь-які види господарської діяльності, які не заборонені законом і відповідають цілям її діяльності. У статуті редакції визначаються: засновник (співзасновники) та назва друкованого засобу масової інформації, місцезнаходження його редакції, предмет і цілі діяльності, її органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження журналістського і трудового колективів та їх виборних органів, порядок утворення майна редакції, положення щодо вирішення питань виробничого, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності видання та його редакції, умови її реорганізації, припинення діяльності, інші положення.

Згідно ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. 2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. 3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. 5. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. 7. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. 8. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Згідно Статуту редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» (загальні положення) органами управління газети є головний редактор і редакційна колегія. Редакційна колегія за поданням головного редактора розглядає й затверджує організаційно-творчу структуру апарату редакції включно із скороченням штату, місячні оклади працівників, шкалу гонорарної розмітки, витрачання фонду зарплати, гонорарного й преміального фонду.

У той же час, згідно п.5 розділу Статуту «Фінансово-господарська діяльність», штатний розпис, фонд зарплати і посадові оклади встановлюються редакцією і можуть за рішенням трудового колективу змінюватись залежно від економічних показників, зростання цін на товари та рівня інфляції.

Відповідач заперечує ту обставину, що п. 5 розділу Статуту «Фінансово-господарська діяльність» регламентує виключне право трудового колективу редакції приймати рішення про внесення змін до штатного розпису редакції, з посиланням на п.1.3 Колективного договору, а також на те, що слово «можуть» у зазначеному пункті Статуту вказує на ймовірність певного розвитку подій, а не на категоричність.

Однак, з огляду на те, що сутність поняття "організація виробництва і праці" являє собою комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів і охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто є діяльністю, пов'язаною з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства, пункт 5 розділу Статуту «Фінансово-господарська діяльність» не суперечить п.1.3 Колективного договору, згідно якого адміністрація вважає за свій обов'язок приймати остаточне рішення щодо будь-яких змін в організації виробництва і праці, оплати праці, розмірів заробітної плати та інших виплат…, компенсацій, соціально-побутових пільг, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку працівників та інших питань.

Крім того, слово «можуть» у п. 5 розділу Статуту «Фінансово-господарська діяльність» вказує на можливість внесення змін до штатного розпису, а не на обов'язковість внесення таких змін. У той ж час вказаний пункт регламентує обов'язковість рішення трудового колективу при вирішенні питання про внесення змін до штатного розпису редакції.

Відтак, наказу №10-ОС від 12 червня 2014 року «Про внесення змін у штатний розпис», на підставі якого був виданий оскаржуваний позивачем наказ №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», а саме про звільнення позивача ОСОБА_1, власного кореспондента, з 01-го вересня 2014 року у зв'язку із скороченням посади власного кореспондента, повинно було передувати рішення трудового колективу про внесення змін у штатний розпис редакції.

Сторонами визнається та обставина, що трудовим колективом редакції, у період з 01 січня 2014 року по час звільнення позивача, жодного рішення про внесення змін до штатного розпису не приймалось.

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Виходячи з тієї обставини, що позивача було звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП у зв'язку скороченням штату працівників, з'ясуванню підлягає наступне: чи справді мало місце скорочення штату працівників; чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Звільнення буде законним, якщо власник або уповноважений ним орган: справді здійснив скорочення чисельності або штату; врахував переважне право на залишення працівника на роботі; запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому самому підприємстві за наявності такої; отримав згоду від профспілкового органу (профспілкового представника) на звільнення працівника.

На вимогу суду представником відповідача в судовому засіданні 22 жовтня 2014 року було надано для дослідження копії штатних розписів за період з 01 січня 2014 року та накази про затвердження штатних розписів, з яких убачається, що наказом головного редактора редакції №22-ОС від 30 грудня 2013 року було затверджено штатний розпис Редакції газети в кількості 46,5 штатних одиниць. Згідно штатного розпису, який був введений в дію з 01 січня 2014 року штат Редакції мав п'ять посад власних кореспондентів. Наказом головного редактора редакції №13-ОС від 31 липня 2014 року було затверджено штатний розпис Редакції газети в кількості 44,5 штатних одиниць. Згідно штатного розпису, який був введений в дію з 01 серпня 2014 року наказом головного редактора №13-ОС від 31 липня 2014 року, штат Редакції мав дві посади власних кореспондентів.

З огляду на ту обставину, що зміни у штатний розпис редакції з 01 січня 2014 року по 01 серпня 2014 року не вносились, а наказ №10-ОС про внесення змін у штатний розпис, на підставі якого 26 червня 2014 року був виданий наказ №12-ОС про звільнення ОСОБА_1 з 01 вересня 2014 року у зв'язку із скороченням посади власного кореспондента, був виданий ще 12 червня 2014 року, введення з 01 серпня 2014 року в дію штатного розпису, який передбачає у штаті редакції дві посади власних кореспондентів, свідчить про наявність в штаті редакції, на час звільнення та після звільнення позивача ОСОБА_1, вакантних посад власних кореспондентів.

Будучи допитаним в судовому засіданні 22 жовтня 2014 року свідок ОСОБА_8 - голова профкому Редакції показав, що в травні-червні 2014 року відбулись консультації адміністрації газети з профкомом первинної профспілкової організації газети «Волинь-Нова» щодо скорочення двох посад власних кореспондентів, а на засіданні профкому 25.06.2014 року було одноголосно ухвалено надати адміністрації газети «Волинь-нова» згоду на розірвання трудового договору з власними кореспондентами ОСОБА_1 та ОСОБА_6

У той же час свідок показав, що консультацій адміністрації Редакції з профкомом з приводу скорочення інших трьох посад власних кореспондентів упродовж 2014 року не відбувалось.

Як на доказ тієї обставини, що станом на червень 2014 року, і зокрема на час видання наказів про скорочення двох посад власних кореспондентів, інші три посади власних кореспондентів вже були виведені із штату Редакції, в судовому засіданні 31 жовтня 2014 року представник відповідача подав суду копії наказів: №01-ОС від 31 січня 2014 року про виведення з 01 лютого 2014 року із штатного розпису посади власного кореспондента в кількості однієї штатної одиниці та введення з 01 лютого 2014 року посади редактора відділу економіки в кількості 1 одиниці; №07-ОС від 04 квітня 2014 року про внесення змін до штатного розпису, а саме про виведення з 04 квітня 2014 року із штатного розпису двох посад власних кореспондентів та №23-ОС від 17 жовтня 2014 року про затвердження з 17 жовтня 2014 року штатного розпису в кількості 41 штатної одиниці. Згідно штатного розпису, затвердженого головним редактором 17 жовтня 2014 року і який введено в дію з 17 жовтня 2014 року, посада власного кореспондента не передбачена.

Однак, з 01 січня 2014 року по 01 серпня 2014 року зміни до штатного розпису Редакції не вносились, а згідно наказу №13-ОС від 31 липня 2014 року підставою для затвердження з 01 серпня 2014 року штатного розкладу Редакції у новій редакції є приведення посадових окладів працівників редакції у відповідність до вимог ч.1 ст. 95 КЗпП України, а не скорочення посад власних кореспондентів. Наступна зміна штатного розпису відбулась лише 17 жовтня 2014 року. Зміни у штатний розпис ні 12 вересня 2014 року, ні 13 жовтня 2014 року не вносились.

З посиланням на невідповідність даних щодо кількості та найменування посад, що містяться у штатних розписах Редакції, змісту наданим відповідачем для дослідження наказам по особовому складу Редакції, позивач заперечує реальне скорочення штату, а саме факт виведення із штату редакції всіх посад власних кореспондентів.

З метою вирішення сумнівів, пов'язаних з невідповідністю даних щодо кількості та найменування посад, що містяться у штатних розписах Редакції, змісту наданим відповідачем для дослідження наказам по особовому складу Редакції, ухвалою суду від 31 жовтня 2014 року було зобов'язано відповідача надати для дослідження в судовому засіданні журнал обліку наказів з особового складу редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова».

Однак, ухвала суду в частині надання суду для дослідження журналу обліку наказів з особового складу редакції незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» не була виконана, оскільки, як убачається з пояснень представника відповідача, журнал (книга) обліку наказів з особового складу в редакції не ведеться.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19 жовтня 2005 року №09-487 «Про реєстрацію наказів щодо особового складу» усі накази по особовому складу реєструються в книзі реєстрації наказів за відповідною формою. Книга реєстрації наказів повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена підписом керівника та сургучною печаткою підприємства. Вилучення аркушів з книги не допускається, виправлення також. Записи в книзі мусять відповідати наявності наказів. Книга реєстрації наказів є документом суворої звітності і постійного зберігання. ….

Аналізуючи досліджені у ході розгляду даної справи письмові докази, у тому числі штатні розписи Редакції за період з 01 січня 2014 року по час ухвалення рішення та накази по особовому складу редакції, показання свідка ОСОБА_8, враховуючи неможливість дослідження такого доказу, як журнал (книга) реєстрації наказів з особового складу редакції, суд прийшов до висновку, що на час звільнення позивача з роботи за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП у штаті Редакції залишалось 2 посади власних кореспондентів, тобто фактичного скорочення штату, а саме посади власних кореспондентів, не відбулось.

Відтак, оскільки позивача було звільнено без законної підстави, він підлягає поновленню на попередній роботі.

Враховуючи наведене, підлягають скасуванню як незаконні накази про уточнення дати звільнення ОСОБА_1: № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1», які є похідними від наказу №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників».

Відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу ..., але не більш як за один рік.

У ході розгляду даної справи встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 виплачено заробітну плату по день звільнення, уточнений наказом №20-ОС від 13.10.2014 року, за виключенням часу перебування позивача на лікарняному, оскільки позивач не надав відповідачеві оригіналів листків непрацездатності. Відтак на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 жовтня 2014 року по 11 листопада 2014 року.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2014 року по 11 листопада 2014 року включно становить 2878,67 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. позивач посилається на те, що обставини незаконного звільнення позивача набули широкого громадського резонансу на Ковельщині та за її межами. Події, які передували незаконному звільненню позивача призвели до погіршення стану здоров'я позивача, зокрема у серпні-вересні 2014 року позивач змушений був двічі перебувати на амбулаторному лікуванні. Унаслідок незаконного звільнення позивач зазнав приниження честі, гідності, журналістської репутації перед величезним загалом читачів газети, а також перед рідними, близькими, друзями та знайомими. Крім цього вимушені витрачати час та зусилля для вирішення питань, пов'язаних з негативними змінами у своєму житті, відновлення своєї репутації перед знайомими та близькими людьми.

Вимоги позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження ктивного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. позивач посилається на ту обставину, що події, які передували його незаконному звільненню, призвели до погіршення стану здоров'я позивача, зокрема у серпні-вересні 2014 року позивач змушений був двічі перебувати на амбулаторному лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності. Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів щодо наявності причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та неправомірними діями відповідача у справі.

У той же час безперечною є та обставина, що незаконне звільнення позивача призвело до приниження його честі, гідності та журналістської репутації, а також до моральних страждань, пов'язаних з вимушеними змінами у його житті. Враховуючи тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд дійшов висновку, що сума 1500 грн. буде відповідати обсягу моральних страждань, понесених позивачем у зв'язку із незаконним звільненням.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз відносяться до судових витрат.

Договором про надання правової допомоги від 07 жовтня 2014 року та квитанцією №07010108 від 14 жовтня 2014 року доводиться та обставина, що витрати на правову допомогу позивача ОСОБА_1 у даній справі становлять 5000 грн. Вимога позивача про стягнення судових витрат саме у зазначеній сумі не суперечить позиціям Постанови Кабінету Міністрі України від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, а тому підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 1,10,11,59-61, 213-218 ЦПК України, ст. 40, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 21,22 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, ст. 64,65 Господарського кодексу України, ст. 23 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази головного редактора Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова»: №12-ОС від 26 червня 2014 року «Про звільнення працівників», в частині звільнення ОСОБА_1; № 15-ОС від 01 вересня 2014 року; №17-ОС від 11 вересня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1»; №18-ОС від 12 вересня 2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1»; № 20-ОС від 13.10.2014 року «Про уточнення дати звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді власного кореспондента Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» з 13 жовтня 2014 року.

Стягнути з Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10002272642, ідентифікаційний код юридичної особи: 02471695) в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2014 року по 11 листопада 2014 року включно в розмірі 2878,67 грн.(дві тисячі вісімсот сімдесят вісім грн. 67 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10002272642, ідентифікаційний код юридичної особи: 02471695) в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот грн.).

Стягнути з Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10002272642, ідентифікаційний код юридичної особи: 02471695) в користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч грн..)

Стягнути з Комунального підприємства Редакція незалежної громадсько-політичної газети «Волинь-Нова» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10002272642, ідентифікаційний код юридичної особи: 02471695) судовий збір в розмірі 730,80 грн. (сімсот тридцять грн. 80 коп.).

На підставі п.2, 4 ч.1ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі, а також в частині присудження позивачеві виплати заробітної плати у межах суми платежу за 1 місяць в розмірі 2878,67 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча: Т.М.Луньова