Ухвала

від 12.11.2014 по справі 161/4771/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4771/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Провадження № 22-ц/773/1621/14 Категорія: 27 Доповідач: Киці С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

з участю: представника позивача Гураля С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМШ" про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2014 року в даній справі позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «ОМШ» в користь публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/08-11/2133 від 22.09.2008 року у розмірі 816973грн. 43коп., з яких заборгованість за відсотками в розмірі 143905грн. 66коп., заборгованість за кредитом - 652585грн. 25коп., пеня - 20485грн. 52коп.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2014 року в даній справі заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 15 липня 2014 року залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення в частині стягнення суми пені в розмірі 20485грн. 52коп. незаконним та таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Просить рішення в частині стягнення пені в розмірі 20485грн.52коп. змінити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 22 вересня 2008 року між ВАТ (тепер - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/08-11/2133, згідно умов якого позичальнику надано кредит на споживчі цілі в розмірі 1300000грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 21,5% річних з кінцевим терміном повернення 21.09.2018 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за вказаним кредитом 22.09.2008 року між ВАТ (тепер - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «ОМШ» було укладено договір поруки № 014/08-11/2133/П-1.

Позичальник ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом 02 липня 2014р. утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 836976,43 грн., з яких заборгованість по відсотках становить 145905,66грн., залишок за кредитом - 670585,25грн., пеня - 20485,52грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що згідно з вимогами статей 526, 554 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня (місяця) прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. ЇЇ розмір збільшується залежно від продовження, невиконання правопорушення.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що нарахована пеня не відповідає умовам договору і є завищеною.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом покладено на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач всупереч вимогам зазначених статтей не подав доказів, які б заперечували розмір нарахованої заборгованості, в тому числі пені в розмірі 20485,52грн.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується в строки, передбачені цим договором забезпечити повернення банку одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів.

Відповідно до п.2.3.2 кредитного договору у випадку порушення умов цього договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

Згідно до п.1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.8-2.3.13, п.п.1.4.1 та ст.3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно п.п.4.1 - 4.1.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору №014/08-11/2133 від 22.09.2008 року станом на 02.07.2014 року пеня становить 20485,52грн., яка нарахована виходячи з суми заборгованості за період з 02 липня 2013 року по 01 липня 2014 року, подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 14,00%, (7% х 2 за період з 02.07.2013р. по 13.08.2013р.); 13,00% (6,5% х 2 - 13.08.2013р. по 15.04.2014р.) і 19,00% (9,5% х 2 - 15.04.2014р. по 01.07.2014р.). Дана сума підтверджується розрахунком пені по кредитному договору згідно графіку погашення по несвоєчасно сплачених відсотках і платежах, обліковою ставкою визначеною Національним банком України на період прострочення та умовами договору.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, яка підлягає стягненню та загальний розмір заборгованості по кредиту.

Колегія суддів вважає, що права відповідача на участь в судовому засіданні не порушені.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 уклав з представником ОСОБА_5 договір про надання правових послуг адвоката №22 від 28.04.2014р. ОСОБА_5 був повідомлений про час і місце розгляду справи 15.07.2014р. про що свідчить його розписка (а.с.49) та подавав заяву до суду від 15.07.2014р. про застосування позовної давності в частині стягнення пені та докази сплати заборгованості (а.с.52).

Згідно ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка брала участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, відповідач ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи судом 15.07.2014р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни немає.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді