Постанова

від 10.10.2014 по справі 804/13996/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2014 р. Справа № 804/13996/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченео Є.Ю. за участю: представника позивача представників відповідача Шияна Є.С. Шпак Н.О., Баранник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000292205 та №0000302205 від 28.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, зроблені відповідачем в результаті податкової перевірки є необґрунтованими та суперечать чинному в Україні законодавству, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у запереченнях на позов, та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження», за результатами якої складено складено акт №933/04-67-22-05/36960799 від 15.08.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження» (код за ЄДРПОУ 36960799) з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконання контрактів №16092013 від 16.09.2013 року та №03/03-VED від 03.03.2014 року за період з 25.09.2013 року по 04.08.2014 року».

На підставі вказаного акту відповідачем було складено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0000292205, яким було нараховано за платежем пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства суму грошового зобов'язання в розмірі 680,00 грн.; та №0000302205 про нарахування пені за порушення в сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства" суму грошового зобов'язання в розмірі 2 461 166,03 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» закріплено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

16 вересня 2013 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP, Великобританія було укладено контракт №16092013, відповідно до умов якого ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» є продавцем марганцевого концентрату, який відповідає ТУ У 13.2-31933095-003:2009 (товар), а MARINO BUSINESS LLP є покупцем товару. Якість, кількість, ціна, строки поставки та оплати товару визначаються в додатках до Контракту, які є його невід'ємною частиною.

На підставі розділу 6 та додатків до контракту оплата вартості відвантаженої партії товару здійснюється на протязі сто вісімдесяти календарних днів з моменту митного оформлення товару. Поставка товару здійснюється на умовах DAP, станція переходу Ужгород (Павлово) (УЗ) / Матевце(ЗССК), згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до розділу 3 контракту загальна вартість Контракту складає 4 000 000,00 доларів США.

01 березня 2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ», яка є боржником та NOXBERG ITALY S.r.l., Італія, яка є первинним кредитором, та MARINO BUSINESS LLP, Великобританія, яка є новим кредитором, було укладено угоду до контракту №07/02-4 від 02.07.2012 року про відступ права вимоги, відповідно до якої регулюються відносини, що пов'язані з заміною кредитора (з первісного кредитора на нового кредитора) у зобов'язаннях, які виникли з умов контракту №07/02-4 від 02.06.2012 року зі змінами та доповненнями, укладеними між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 2 вказаної угоди первинний кредитор переуступив новому кредитору право вимоги з боржника суму боргу (грошове зобов'язання), яка не була своєчасно сплачена в розмірі 30 584,76 доларів США, на умовах, які виникли в результаті дії контракту №07/02-4 від 02.07.2012 року. При цьому, боржник підтверджує наявність вказаного боргу перед первинним кредитором; новий кредитор підтверджує, що йому була надана вся необхідна інформація, пов'язана з виникненням боргу.

Згідно п. 5 даної угоди визначено строк погашення заборгованості боржником новому кредитору - на протязі 10 днів з моменту підписання даної угоди.

Відповідно до п. 7 угоди право вимоги боргу вважається відступленим від первинного кредитора до нового кредитора, а боржник набуває статусу зобов'язаної особи перед новим кредитором та припиняється зобов'язання перед первинним кредитором з моменту підписання вказаної угоди.

01 березня 2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP було укладено угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до пункту 1 вказаної угоди у ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» наявна заборгованість перед MARINO BUSINESS LLP в сумі 30 584,76 доларів США, яка виникла в результаті дії угоди до контракту №07/02-4 від 02.07.2012 року про відступ права вимоги.

За п. 2 вказаної угоди у MARINO BUSINESS LLP наявна заборгованість перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» в сумі 758 073,83 доларів США, яка виникла в результаті дії контракту №16092013 від 16.09.2013 року.

При цьому строк виконання зобов'язань, визначених в п. 1 та п. 2 даної угоди, настав; сторони підтверджують реальність та об'єм взаємних заборгованостей.

На підставі п. 5 даної угоди сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги по зобов'язанням, вказаним в п. 1 та п. 2, в сумі 30 584,76 доларів США і таким чином з моменту підписання цієї угоди зобов'язання ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» припинено в повному обсязі, заборгованості ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» перед MARINO BUSINESS LLP не має; зобов'язання MARINO BUSINESS LLP припинено частково, залишкова заборгованість MARINO BUSINESS LLP перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» складає 727 489,07 доларів США.

Відповідно до пункту 10 угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбувається з моменту підписання вказаної Угоди.

Таким чином, відповідно до п. 5 угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.03.2014 року обов'язки MARINO BUSINESS LLP перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» за контрактом від 16.09.2013 року №16092013 припинено частково в сумі 30'584,76 доларів США, заборгованість складає 727'489,07 доларів США.

01 липня 2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP було укладено угоду про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди у ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» наявна заборгованість перед MARINO BUSINESS LLP в сумі 16 932,04 доларів США, яка виникла в результаті дії контракту №04/03-VED від 04.03.2014 року.

Відповідно до п. 2 вказаної угоди у MARINO BUSINESS LLP наявна заборгованість перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» в сумі 700 266,25 доларів США, яка виникла в результаті дії контракту №16092013 від 16.09.13 року.

Строк виконання зобов'язань, визначених в п. 1 та п. 2 даної угоди настав; сторони підтверджують реальність та об'єм взаємних заборгованостей.

На підставі п. 5 даної угоди сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги по зобов'язанням, вказаним в п. 1 та п. 2, в сумі 16 932,04 доларів США. З моменту підписання цієї угоди: зобов'язання ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» припинено в повному обсязі, заборгованості ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» перед MARINO BUSINESS LLP не має; зобов'язання MARINO BUSINESS LLP припинено частково, залишкова заборгованість MARINO BUSINESS LLP перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» складає 683 334,21 доларів США.

Відповідно до п. 10 угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог, зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбувається з моменту підписання вказаної угоди.

Таким чином, відповідно до п. 5 угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.07.2014 року, обов'язки MARINO BUSINESS LLP перед ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» за контрактом від 16.09.2013 року №16092013 припинено частково в сумі 16 932,04 доларів США, заборгованість складає 683 334,21 доларів США.

Суд не погоджується з позицією податкового органу, що припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги як форми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є таким, що протирічить валютному законодавству, яке обов'язкове для застосування у зовнішньоекономічній діяльності, в тому числі і при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а відступлення права вимоги та проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок ТОВ «НВП «Відродження») не є можливим, оскільки призводить до порушення вимог законодавства України.

ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні, має право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього. Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Статтею 202 Господарського кодексу України визначені обставини, при яких припиняється господарське зобов'язання, в тому числі при зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року №136, експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Згідно п. 5.8. даної Інструкції банк у довільній формі повідомляє податковий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.

Судом встановлено, що угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.03.2014 року та угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.07.2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP відповідають наступним умовам, а саме: вимоги є зустрічними, тобто випливають з різних взаємних зобов'язань між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP; вимоги є однорідними, тобто взаємні вимоги грошових сум в одній і тій же валюті; строк виконання настав за всіма зустрічними вимогами; між сторонами не було та не має спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, при укладанні угод про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.03.2014 року та від 01.07.2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP, ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» дотримано всіх вимог визначених ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 14 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями.

Щодо угоди про відступ права вимоги від 01.03.2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ», яка є боржником та NOXBERG ITALY S.r.l., яка є первинним кредитором та MARINO BUSINESS LLP, що є новим кредитором, суд зазначає, що відповідно до статті 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Твердження податкового органу, що в зв'язку з переходом права вимоги зобов'язання з боржника (резидента) від первинного кредитора (нерезидента) до нового кредитора (нерезидента), валютна виручка не надійде боржнику (резиденту), що порушує законодавчо встановлену систему валютного контролю за експортно-імпортними операціями резидентів у зовнішньоекономічній сфері, є хибним. Так як резидент по даному контракту повинен оплатити зобов'язання нерезиденту, тому вищевказана угода не порушує Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таким чином, чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі та не містить прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Щодо нарахування пені за експортними операціями ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP за Контрактом №16092013 від 16.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 і ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунки резидентів в банках за експортними операціями та відстрочення поставки товару за імпортними операціями становить 180 календарних днів.

При цьому згідно із вказаними статтями вищевказаного Закону Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 і ч. 1 ст. 2 даного Закону.

На виконання вищенаведених вимог Національний банк України у п. 1 постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова №453) установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. ст. 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Зазначена вимога п. 1 Постанови №453 діяла до 17.05.2014 року включно.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1 і 2 Закону, а також з метою підтримки стабільності валютного ринку України, на заміну Постанові №453 було введено в дію постанову Правління Національного банку України від 12.05.2014 року №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова № 270), у п. 1 якої закріплено аналогічну норму щодо здійснення розрахунків за експортними, імпортними операціями у 90-денний строк. Зазначена постанова діє з 20.05.2014 року.

Таким чином, 18.05.2014 року та 19.05.2014 року діяли норми Закону щодо здійснення розрахунків за експортними, імпортними операціями у 180-денний строк. (Лист Національного банку України від 18.07.2014 року за № 29-207/38389).

Відповідно до розрахунку пені за експортними операціями ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP за Контрактом № 16092013 від 16.09.2013 року, наведеного в Додатку до Акту, нарахування пені не враховує зміну строку повернення валютної виручки на рахунки підприємства, а саме до 17.05.2014 року - 90 днів, 18.05.2014 року та 19.05.2014 року - 180 днів, та з 20.05.2014 року - 90 днів.

Вся сума нарахованої пені розрахована при настанні строку неповернення валютної виручки до 90 днів з моменту митного оформлення продукції.

Згідно акту перевірки ТОВ «НВП «Відродження» надало до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська декларації про валютні цінності доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами: станом на 01.04.2014 року відображені валютні цінності у сумі 493 534,05 доларів США, які не надійшли в установлені законодавством терміни на виконання контракту №16092013 від 16.09.2013 року; станом на 01.07.2014 року відображені валютні цінності у сумі 650 662,75 доларів США, які не надійшли в установлені законодавством терміни на виконання контракту №16092013 від 16.09.2013 року.

У зв'язку з тим, що податковий орган вважає угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.03.2014 року та від 01.07.2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP такими, що протирічать валютному законодавству та за результатами проведеної перевірки ТОВ «НВП «Відродження» мало валютні цінності за експортним контрактом №16092013 від 16.09.2013 року: станом на 01.04.2014 року - 524 118,81 доларів США; станом на 01.07.2014 року - 681 247,51 доларів США, податковим органом нараховано штрафну санкцію за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.04.2014 та станом на 01.07.2014 на загальну суму 680,00 гривень.

Різниця задекларованих валютних цінностей товариства з розрахунком податкового органу станом на 01.04.2014 та станом на 01.07.2014 складає саме суму заліку однорідних зустрічних вимог за Угодою від 01.03.2014 року в розмірі 30 584,76 доларів США

Таким чином, в зв'язку з тим, що угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 01.03.2014 року та від 01.07.2014 року між ТОВ «НВП «ВІДРОДЖЕННЯ» та MARINO BUSINESS LLP відповідають чинному законодавству України, нарахування штрафної санкції в розмірі 680,00 гривень є неправомірним.

Щодо посилання відповідача на Лист НБУ за №28-312/1652/6131 від 24.05.2013 року суд зазначає, що листи Національного банку України не є нормативно-правовими актами НБУ та не мають регуляторного характеру, про що й вказано в Листі №28-312/1652/6131 від 24.05.2013 року.

Повноваження Національного банку України в сфері валютного регулювання та контролю визначені ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», в тому числі до компетенції НБУ входить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

При цьому суд звертає увагу, що позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292205 та №0000302205 від 28.08.2014 року.

Із змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є неможливим, оскільки скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000292205 та №0000302205 від 28.08.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Відродження» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко