Постанова

від 04.11.2014 по справі 826/11672/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2014 року № 826/11672/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О, за участю представників сторін:

від позивача: Сов'яка В.Б. (дов. від 24.09.2014р. №24/09-01)

від відповідача: Лісовського Б.Ф. (дов. від 12.06.2014р. №33/26-57-10-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТОН ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.11.2014 року в 13год. 24 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСТОН ПЛЮС» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619), результати якої оформлені актом від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення до інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013».

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 15 травня 2014 року оформлено акт №358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013» (по тексту також - акт).

Зі змісту акту вбачається, що звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» з суб'єктами господарювання-покупцями, задекларованими ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» в Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр., Додатках №5 до Декларації з податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр., реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр.

При цьому, звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів(послуг) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр., які підпадають під визначення ст. ст. 44, 134, 138, 185, 198 Податкового кодексу України, а податкові зобов'язання сформовані ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр. підлягають зменшенню до 0,0 грн., податковий кредит сформований ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013рр. підлягає зменшенню до 0,0 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із обставинами встановленими актом №358/26-57-22-01-10/37962619 від 15 травня 2014 року, вважаючи висновки, відображені в ньому надуманими та необґрунтованими, такими, що не узгоджуються з приписами законодавства, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Відповідач зазначав, що акт від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 складено у відповідності з вимогами Постанови КМ України № 1232 від 27.12.2010 р. та розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення ОДПС зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.11р. №236, з огляді про що у задоволенні позову просив відмовити.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.73.5. ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, метою проведення зустрічної звірки є виключно співставлення даних первинних бухгалтерських документів одного платника податків з іншим.

Правовий механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 (далі - Порядок).

Згідно п.1 Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, відповідно до положень чинного законодавства, яке регулює порядок проведення зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача на момент здійснення зустрічної звірки не проводилася.

Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

У акті та матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо надходження запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про необхідність проведення зустрічної звірки позивача, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки позивача.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно лише у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

При цьому, згідно пп.3.3. Методичних рекомендацій, обов'язок здійснення відповідних заходів (направлення запитів, повторних запитів, здійснення моніторингу відповідей, що надходять, тощо) з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів тощо) покладається на орган ДПС - ініціатора. Разом з тим, обов'язок направлення запиту на адресу суб'єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС - виконавця, в якому такий суб'єкт господарювання перебуває на обліку.

У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Проте відповідачем не надано суду доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідного запиту позивачу про надання інформації та її документального підтвердження, як того вимагають норми чинного податкового законодавства. Також не надані докази, що такий запит вручався позивачу шляхом його вручення під розписку його уповноваженому представнику.

Як слідує зі змісту акту, підставою для його став стан за яким обліковувалось ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» на момент складання Акту, а саме: «9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та висновок про результати відпрацювання ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» від 13.05.2014 №2885/вн/26-57-07-03 в результаті чого встановлено, що «підприємство не знаходиться за податковою адресою». На підставі вказаних документів, відповідачем зроблено висновок про відсутність юридичної особи за її зареєстрованим місцезнаходженням й, відповідно, про абсолютну неможливість здійснення нею господарських операцій із контрагентами.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі ненадання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, встановленою для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким повідомленням, відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588, для податкового органу є повідомлення за формою № 18-ОПП.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення державному реєстратору відповідного повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №19-ОПП.

Разом з тим, згідно пункту 45.2 статті 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що на момент здійснення звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» було зареєстровано за адресою: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, в Єдиному державному реєстрі не міститься запису про відсутність ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» за місцем державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства України, суд звертає увагу на те, статус інформації із системи АС «Податковий Блок» та із висновку складеного ОУ ДПІ щодо відпрацювання ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС», які на думку відповідача підтверджували незнаходження платника податків за юридичною адресою, не відповідає вимогам закону і без здійснення відповідних процедур державним реєстратором не може свідчити про відсутність позивача за вказаною в ЄДР адресою.

З огляду на викладене, висновок про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» з підстав не знаходження позивача за податковою адресою є таким, що не носить правового підґрунтя.

При цьому, пунктом 7 Порядку № 1232 та п. 4 Методичних рекомендацій передбачено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Доказів того, що при проведенні зустрічної звірки здійснено співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» та його контрагентів, з акту не вбачається.

Водночас, суд не погоджується з доводами відповідача про недійсність господарських операцій позивача з його контрагентами, з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 3 Господарського кодексу України (по тексту також - ГК України») під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частина 2 цієї статті визначає, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це

неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Водночас, частина 5 ст. 203 ЦК України встановлюється, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання цієї вимоги вважається підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо: - його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність правочинів встановлена ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст. 224, абз. 2 ч. 1 ст. 226, ч. 1 ст. 228 ЦК України тощо); - він не визнаний судом недійсним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті звірки не міститься жодних посилань на факти порушень норм ЦК України стосовно нікчемності - недійсність прямо встановлену законом, окрім невстановленого порушення публічного порядку.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Таким чином, враховуючи наведені в Акті висновки щодо недійсності правочинів вбачається, що угоди, які були визнані ДІЛ нікчемними, є оспорюваними. Проте, посилання на заперечення сторін або заінтересованої особи щодо дійсності угоди в Акті звірки відсутні, що не дає змогу використовувати дану норму.

Статтею 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд звертає увагу на те, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними, недійсними, такими, що суперечать моральним засадам суспільства, правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Виходячи із вищевикладених правових норм та аналізуючи дані акту, суд прийшов до висновку, що складений відповідачем акт є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до пункту 74.4 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

При вирішенні справи судом, аналізуючи правомірність внесення відповідачем коригувань показників податкової звітності з податку на додану вартість в автоматизовані інформаційні системи, судом було враховано вимоги п. 86.1 ст. 86 ПК України, згідно з якими результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Водночас, інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

З метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Тобто, система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Отже, відображена у вказаних системах податкова інформація повинна використовуватися контролюючим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас судом враховано вимоги абз. 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, згідно з яким рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як убачається з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно вимог ст. 58 ПК України.

Отже, судом встановлено, що контролюючим органом податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки позивача не приймалося. Проте, на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки було здійснено корегування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності позивача за період з 01 липня 2014 р. по 31 липня 2014 р.

Крім того, судом враховано, що чинним законодавством не передбачено права податкового органу вносити зміни до задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкового зобов'язання безпосередньо на підставі акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались, а дії відповідача по коригуванню задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість призвели до негативних правових наслідків (у вигляді зміни показників податкових зобов'язань та податкового кредиту), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та інтереси позивача, оскільки такі зміни несуть за собою податкові зобов'язання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619), результати якої оформлені актом від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення до інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013р.»

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур