Постанова

від 04.11.2014 по справі 910/2026/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 910/2026/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Нетреба С.О., представник за довіреністю №б/н від 28.08.2014р.;

від відповідача: Теменко Г.І, представник за довіреністю №01-15 від 04.02.2014р.

Розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р.

у справі № 910/2026/14 (суддя: Головіна К.І.)

за заявою Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез»

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013р. у справі №С3-01-37/2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ»

до Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013р. у справі №С3-01-37/2013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ» (надалі - Товариство) до Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» (надалі -Підприємство ) про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтовувана тим, що рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013р. у третейській справі №С3-01-37/2013 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, адже укладений 06.04.2010 року між Підприємством та Товариством договір купівлі-продажу №48, який містив третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами, пов'язаних з виконанням цього договору, припинив свою дію із закінченням строку, на який укладався - до 31.12.2011р.

З припиненням дії договору купівлі-продажу, вважав заявник, припинилися і всі йому умови, у т.ч. ті, що стосуються третейського застереження.

Заявник також вважав, що умови п. 11.7 договору купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р., який стосується третейського застереження, є недійсними, адже на момент укладення третейського застереження спору з приводу виконання договору купівлі-продажу між сторонами не існувало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014р. заяву Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Товариство в суді першої інстанції проти задоволення заяви про скасування рішення третейського суду заперечувало в повному обсязі і вказувало, що невід'ємною частиною договору купівлі - продажу № 48 від 06.04.2010р. мала бути специфікація. Така специфікації № 27 до договору купівлі -продажу узгоджена сторонами 06.09.2012р., тому правовідносини між на підставі укладеного 06.04.2010р. договору тривали з моменту його укладення і до моменту виконання сторонами зобов'язань, відтак, спір з приводу виконання умов купівлі-продажу підлягав розгляду у третейському суді.

До того ж, вказувало Товариство, рішенням господарського суду Луганської області від 09.12.2013р. у справі № 913/2943/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., Підприємству було відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі - продажу №48 від 06.04.2010р., зокрема, й у визнанні третейського застереження.

15.09.2014 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/2026/14 у задоволенні заяви Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013 р. по третейській справі № С3-01-37/2013 відмовлено.

За оцінкою місцевого господарського суду заявником не наведено підстав, передбачених законом і з яких рішення третейського суду може бути скасоване.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, Підприємство звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р. у справі №910/2026/14, визнати недійсною третейську угоду, викладену у п.11.7 договору купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р. між Підприємством з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ», скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013р. по третейській справі №С3-01-37/2013.

У доводах апеляційного оскарження Підприємство вказувало, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, в порушення п. 2 ст. 122-5 ГПК України невірно зроблено висновок про те, що відсутність спору між сторонами на момент укладення третейської угоди або третейського застереження не є підставою для скасування рішення третейського суду, адже, третейським судом здійснено розгляд спору, який не передбачений третейською угодою.

У цьому зв'язку апелянт зазначав, що місцевим господарським судом не були враховані доводи Підприємства про те, що правовідносини між сторонами з купівлі-продажу були позадоговірними і виникли не на підставі договору від 06.04.2010р, а на підставі специфікації, яке є окремою формою угоди.

Одночасно, в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р. у справі №910/2026/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. у справі №910/2026/14 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) клопотання Підприємства про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Підприємству поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р. у справі №910/2026/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 04.11.2014р.

04.11.2014р. у судове засідання з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 04.11.2014р. представник апелянта підтримав доводи апеляційного оскарження, просив:

скасувати оскаржений ним процесуальний акт місцевого господарського суду;

за результатами апеляційного провадження визнати недійсною третейську угоду, викладену у п.11.7 договору купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р. між Підприємством та Товариством;

скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 05.11.2013р. по третейській справі №С3-01-37/2013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ» до Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» про стягнення заборгованості у сумі 973 872, 50 грн.

У судовому засіданні 04.11.2014р. представник позивача висловився проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 7 ст. 122-4 ГПК України ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.11.2013р. Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації «Принцип» прийнято рішення у третейській справі №С3-01-37/2013.

Третейським судом задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ» до Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р. в сумі 973 872,50 грн.

Стягнуто із відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р. в сумі 973 872,50 грн., третейський збір в сумі 14 608,00 грн., реєстраційний збір у сумі 500,00 грн. та витрати пов'язані із наданням правової (юридичної) допомоги у сумі 48 693,62 грн.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність оскарженого процесуального акту, колегією суддів враховано наступне.

Загальні межі повноважень компетентного державного суду щодо рішень третейського суду окреслені тим, що такий компетентний суд не вправі досліджувати обставини, встановлені третейським судом, або переглядати рішення третейського суду по суті.

Компетентний державний суд позбавлений можливості переоцінювати факти, встановлені третейським судом, давати нову правову оцінку тим спірним матеріально-правовим відносинам, з приводу яких відбувався третейський розгляд.

Отже господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, перелік яких є вичерпним та передбачений ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Компетентний державний суд (у даному випадку господарський суд) при перегляді винесеного рішення третейським судом у відповідності до ст. 122-5 ГПК України, вправі перевіряти лише формальні, як правило, процесуальні, аспекти діяльності третейського суду, і не здійснює функції суду вищої інстанції по відношенню до третейських судів. У цьому полягає принцип незалежності третейського розгляду від системи державного судочинства і забезпечується гарантія стабільності рішень, які приймаються при вирішенні спорів, переданих на розгляд третейським судам.

Пунктом 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У частині 1 статті 122-5 ГПК України визначений вичерпний перелік випадків, у разі наявності яких рішення третейського суду може бути скасоване, серед них непідвідомчість справи, по якій прийнято рішення третейського суду, відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.

У апеляційній скарзі і у суді першої інстанції Підприємство вказувало, що рішення третейського суду ухвалено у спорі, розгляд якого підвідомчий господарським судам України, а не третейському суду.

З такими доводами погодитися не можна, адже дії сторін з приводу передачі і прийняття товару, його асортименту, виду та ціни були вказані у Специфікації до договору купівлі-продажу №48, а отже відбувалися на виконання його умов і у відповідності з ним.

Закінчення строку дії договору не являється перешкодою для його виконання сторонами, якщо при цьому не буде встановлено, що дії сторін, не були засновані на інших зобов'язаннях між ними.

У матеріалах справи відсутні докази того, що передача Товариством товару та прийняття його Підприємством здійснювалося на виконання інших, відмінних від укладеного ними договору, підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Як визначено ст. 2 ЗУ «Про третейські суди», третейська угода є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Третейське застереження про передачу спору з приводу виконання договору купівлі-продажу уміщено у п. 11.7 Договору купівлі-продажу №48 від 06.04.2010р., яким сторони встановили, що у разі якщо сторони не дійдуть згоди зі спірних питань шляхом переговорів або при відсутності згоди, неврегульовані спірні питання передаються на розгляд Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» у складі одного судді, призначеного головою даного суду, відповідно до регламенту цього суду.

Відповідно до Узагальнення Верховного суду України «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суди» від 11.02.2009р. третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що предметом третейської угоди може бути лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, колегія суддів виходить із того що включення третейського застереження до тексту договору здійснюється для визначення умов вирішення спорів, які можуть виникнути при реалізації сторонами положень договору, що є загальноприйнятим в національній та світовій практиці застосування позасудових механізмів врегулювання спорів.

При цьому, предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, але будь-які інші спори в зв'язку з будь-яким конкретними правовідносинами, що виникатимуть між сторонами у майбутньому та віднесені до компетенції третейського суду.

З огляду на викладене, твердження апелянта про те, що оскаржуване третейське застереження суперечить положенням Закону України «Про третейські суди», оскільки на момент укладення Договору та включення до нього третейського застереження між сторонами не було визначено та не існувало жодного спору, є безпідставними.

При цьому дійсність договору купівлі - продажу № 48 від 06.04.2010р. вже була предметом судового спору, який закінчився прийняттям рішення. Так рішенням господарського суду Луганської області від 09.12.2013р. у справі №913/2943/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., у позовних вимогах Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» про визнання недійсним договору-купівлі продажу №48 від 06.04.2010р., було відмовлено, що у відповідності до ст. 35 ГПК України не підлягає повторному встановленню.

Отже, висновок місцевого господарського суду про прийняття третейським судом рішення у спорі, передбаченого третейською угодою, є юридично вірним і постановленим на належним чином оцінених доказах.

Разом з тим, за змістом частини 4 статті 122-4 ГПК України господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи будуть встановлені інші визначені статтею 122-5 ГПК України підстави для скасування рішення третейського суду.

Інших підстав для скасування рішення третейського суду апеляційною інстанцією не виявлено.

Отже, спір між сторонами був підвідомчим третейському суду відповідно до Закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди»; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, а отже, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування винесеної ухвали судом першої інстанції у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладається на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 122-1, 122-2, 122-3, 122-4, 122-5, 122-6 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р. у справі № 910/2026/14 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014р. у справі № 910/2026/14 без змін.

2.Матеріали справи №910/2026/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова