Рішення

від 10.11.2014 по справі 0417/14606/2012

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0417/14606/2012

Провадження 2/0202/111/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Голобородько О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 боргу за договором позики. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 23 серпня 2012 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно з яким він передавав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 12624 доларів США та 6085 Євро зі строком повернення 01 жовтня 2012 року. Договір укладено у письмовій формі у вигляді розписки. У визначений договорами строк та пізніше відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала і кошти не провернула. Просив суд: стягнути із відповідача на його користь суму боргу в розмірі 163986 грн. 34 коп., три відсотки річних у розмірі 188 грн. 18 коп. та судові витрати в розмірі 1641 грн. 75 коп.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засіданні з'явилися. Позовні вимоги не визнали, вважають позов безпідставним. Вказали, що ніяких коштів відповідачка не отримувала. Звернула увагу на те, що позивач та відповідачка малознайомі люди. Ця обставина привертає увагу, а тому суд повинен тлумачити її так, що факту передачі грошей ні в борг, ні з будь яких інших підстав не було. Судом повинна бути встановлена природа походження розписки. Вважають, що саме позивач по справі має довести суду той факт, що розписка була вчинена відповідачем по справі, а не просто надавати в суд розписку, голослівно стверджуючи, що текст документа вчинений саме відповідачкою по справі. Сама по собі наявність у матеріалах справи розписки не відомо ким саме виконаної, не може бути підставою для стягнення боргу з відповідача. Просили суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики. За договором позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 12624 доларів США та 6085 Євро, а ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути кошти до 01.10.2012 року (а.с.72). На підтвердження отримання коштів відповідачем позивач надала розписку від 23.08.2012 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 24 січня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 і прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ( а.с.208), що також підтверджується паспортом відповідачки ( а.с.209).

У відповідності до ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір позики від 23.08.2012 року нотаріально посвідчено не було, а викладено у простій письмовій формі.

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача та його представника, щодо безгрошовості розписки, не отримання коштів відповідачкою. Оскільки відповідачкою не надано жодного належного доказу, а наявність розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики.

За клопотанням відповідача суд витребував докази по справі та судом неодноразово призначалася почеркознавча експертиза. Однак справа поверталася без виконання у зв'язку з недостатністю вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 та наданням нею рукописних записів, які викликають сумніви у експерта. А оскільки саме відповідач повинна була надати суду докази по справі, які б спростували докази позивача та беручи до уваги той факт, що відповідачем неодноразово переносилися судові засідання, поверталися суду повідомлення про її виклик до суду по закінченню терміну зберігання, а тому суд прийшов висновку, про неналежний спосіб захисту відповідачем та затягування ним розгляду справи.

Представник відповідача заявляв клопотання щодо допиту позивача, як свідка по справі. Позивач заперечував щодо його допиту в якості свідка та надав пояснення як сторона по справі, що не суперечить ст.184 ЦПК України. Крім того звернув увагу суду на допустимість доказів по даній категорії справ, та те, що рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків, якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу підлягають задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу, яка обрахована позивачем станом на 11.10.2012 року у розмірі 163986 грн. 34 коп. ( 6085,00 Євро *10,366921 ( Курс НБУ) = 63082,71 грн.; 12624,00 дол. США х 7,993 ( курс НБУ) = 100903,63 грн.; 63082,71 грн. +100903,63 грн. = 163986,34 грн.) .

Щодо заявлених позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 188 грн. 18 коп.

Згідно ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Строк повернення грошових коштів за договором позики 01.10.2012 року, період нарахування з 01.10.2012 року по 15.10.2012 року включно, складає 14 днів. Звідси 163986,34 х3х14 день/365 = 188,18 грн.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги позивача в цій частині законні та підлягають задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по справі від задоволених позовних вимог в розмірі 1641 грн.75 коп.

Керуючись: ст. ст. 625, 1047,1049, 1050, ЦК України, ст. ст. 3,7,11,15, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики в розмірі 163986 гривень 34 коп., 3 % річних в розмірі 188 грн. 18 коп. та судові витрати по справі в розмірі 1641 грн. 75 коп., а всього 165816 грн. 27 коп. (Сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 27 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар