ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
17 листопада 2014 року 09 год. 00 хв. № 826/14101/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0009182202, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» (далі - позивач, ТОВ «Нові Горизонти 2005») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0009182202.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681, про завищення ТОВ «Нові Горизонти 2005» суми податкового кредиту за 1 квартал 2013 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Варгус», що на думку податкового органу є «безтоварним», документально та нормативно, не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладений між ТОВ «Нові Горизонти 2005» та ТОВ «Варгус» договір комісії від 21.11.2012р. № 264 повністю відповідає вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечить іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/д і б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нові Горизонти 2005» (ідентифікаційний код 37195681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Нові Горизонти 2005» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 1, 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року у сумі 101522,00 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагента - ТОВ «Варгус». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.
В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
06 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що з 10.07.2014р. по 14.07.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 10.07.2014р. № 1378, працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нові Горизонти 2005» (ідентифікаційний код 37195681) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681 (далі - Акт перевірки).
В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Нові Горизонти 2005» і ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38005005), а саме: договір комісії від 21.11.2012р. № 264, за умовами якого Комісіонер (ТОВ «Нові Горизонти 2005») зобов'язується за дорученням Комітента (ТОВ «Варгус») здійснити в інтересах останнього від його імені угоду з продажу продукції (п. 1.1 Договору). Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору комісії від 21.11.2012р. № 264, та виписаних ТОВ «Варгус» податкових накладних від 03.12.2012р. № 11, від 14.01.2013р. № 27, від 02.02.2013р. № 12 та від 27.03.2013р. № 79 ТОВ «Нові Горизонти 2005» віднесло до складу податкового кредиту за 1 квартал 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 101522 ,00 грн.
За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: звіти комісіонера про реалізацію товару, видаткові та податкові накладні, хоч і містять перелік наданих послуг та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.
При цьому, перевіряючим був врахований вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к, відповідно до змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності-юридичну особу ТОВ «Варгус», створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.
Також ним був врахований акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014р. № 596/26-55-22-08/38292767 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.2012р. по 31.12.2013р., в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Варгус» у підприємств-постачальників за вказаний період та операцій з постачання цих товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Варгус» контрагентам-покупцям за такий же період.
З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Нові Горизонти 2005» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Варгус» за наслідками нереальних господарських операцій.
В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Нові Горизонти 2005» наступних норм законодавства України: п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п. 1, 2, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за 1 квартал 2013 року у сумі 101522,00 грн.
Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки залишені без змін, а заперечення ТОВ «Нові Горизонти 2005» - без задоволення.
04 серпня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0009182202 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Нові Горизонти 2005» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 126903,00 грн., в т.ч. 101522,00 грн. - основний платіж, 25381,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з п. 189.4 ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.
Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.
В ході судового розгляду також встановлено, що 21.11.2012р. між ТОВ «Нові Горизонти 2005», в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ «Варгус», в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір комісії за № 264, за умовами якого Комісіонер (ТОВ «Нові Горизонти 2005») зобов'язується за дорученням Комітента (ТОВ «Варгус») здійснити в інтересах останнього від його імені угоду з продажу продукції. Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови за вказівки Комітента наводяться у Додатку до даного Договору. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).
Згідно з п. 6.1 Договору винагорода Комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих покупцем Комісіонерові за продаж майна Комітента.
На підтвердження факту виконання умов спірного договору на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:
- договору комісії від 21.11.2012р. № 264 та додатків до нього;
- видаткових накладних від 03.12.2012р. № 11, від 14.01.2013р. № 27, від 02.02.2013р. № 12 та від 22.03.2013р. № 79 на загальну суму у розмірі 609133,14 грн., в тому числі ПДВ - 101522,19 грн.;
- звітів комісіонера про реалізацію товару по договору комісії від 21.11.2012р. № 264;
- сертифікату відповідності, рішення ДП «Укрметртестстандарт» щодо сертифікації продукції, декларації про відповідність реалізованого позивачем за договором комісії від 21.11.2012р. № 264 товару;
- договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «Хеппілон Україна» від 28.11.2012р. № 185, з ТОВ «Амотерра» від 20.09.2010р. № 15, видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей на отримання ТМЦ, складених за результатами реалізації позивачем товару ТОВ «Варгус» відповідно до умов договору комісії від 21.11.2012р. № 264;
- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених про те, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по договору комісії від 21.11.2012р. № 264 та його комісійна винагорода становить відповідно 10% від суми реалізованого товару;
- податкових накладних від 03.12.2012р. № 11, від 14.01.2013р. № 27, від 02.02.2013р. № 12 та від 27.03.2013р. № 79, виписаних ТОВ «Варгус» на користь ТОВ «Нові Горизонти 2005», які підписані директором ОСОБА_3 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 609133,14 грн., в тому числі ПДВ - 101522,19 грн.;
- довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» про рух коштів від 13.10.2014р. вих. № Р1-В44/52/457, відповідно до якої позивач за період з 07.12.2012р. по 02.09.2013р. виплатив на користь ТОВ «Варгус» кошти у розмірі 548219,94 грн., тобто суму вартості реалізованого товару за виключенням своєї комісійної винагороди (609133,14 грн.*10%) відповідно до вимог п. 6.1 Договору.
Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Нові Горизонти 2005» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; договору оренди від 25.10.2010р. № 25/10-10.
При цьому, за результатами дослідження тексту вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к судом встановлено, що під час провадження судового слідства по вказаній кримінальної справі факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Нові Горизонти 2005» і ТОВ «Варгус» не встановлювались. При цьому, вказаний вирок винесено не відносно посадових осіб ТОВ «Варгус».
За таких умов, а також зважаючи на те, що з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі № 761/22932/13-к не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 у справі № К/9991/31743/11), судом не приймається до уваги вказаний вирок.
Крім того, постановою прокуратури Подільського району міста Києва від 29.01.2014р. про закриття кримінального провадження в частині встановлено, що: «В провадженні СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12013110070006449 розпочате за фактом вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення» передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Вказане кримінальне провадження було виділено прокурором з кримінального провадження № 12012110070000949 від 22.12.2012 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, обвинувальний акт відносно якого направлено для розгляду по суті до Шевченківського районного суду м. Києва. Згідно фактичних обставин кримінального провадження встановлено, що протягом 2012 року невстановленими особами було створено низку фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, серед яких є ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767). В ході проведеного у кримінальному провадженні досудового розслідування будучи допитаним як свідок ОСОБА_3 показав, що він працює директором ТОВ «Варгус». Ним особисто здійснюється фінансово-господарську діяльність товариства. Вся фінансово-господарська, діяльність товариства здійснюється ним у відповідності до вимог чинного законодавства та всі фінансово-господарські операції є законними. Про створення невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності йому нічого не відомо. У встановленому законом порядку в ході розслідування слідчим було отримано тимчасовий доступ до інформації про рух коштів по розрахунковому рахунку ТОВ «Варгус» аналізом якого та перевіркою фінансово-господарських документів щодо проведених операцій будь-яких незаконних дій з боку службових осіб ТОВ «Варгус» не встановлено. За таких обставин 28.01.14 слідчим було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 205 КК України на ч. 1 ст. 200 КК України. З урахуванням того, що відсутня подія кримінального правопорушення, вважаю, що кримінальне провадження, в частині ТОВ «Варгус» повинно бути закрито…», а також постановлено закрити в частині кримінальне провадження № 12013110070006449, яке розпочате за фактом підробки невстановленими особами електронних платіжних доручень ТОВ «Варгус», тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період 1 квартал 2013 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.
Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.
В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Комісіонера) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Комітента), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.
При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».
Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Нові Горизонти 2005», так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.
Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Нові Горизонти 2005» і ТОВ «Варгус», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.
В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
В Акті перевірки відповідача від 15.07.2014р. № 762/26-54-22-02-10/37195681 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Варгус» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_3.), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору комісії від 21.11.2012р. № 264 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином.
Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Нові Горизонти 2005» або його контрагенту - ТОВ «Варгус», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.
З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року № 0009182202.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 253,81 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 серпня 2014 року № 0009182202.
3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Горизонти 2005» (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Корабельна, буд. 8, ідентифікаційний код 37195681) 253 (двісті п'ятдесят три гривні) грн. 82 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.11.2014 |
Оприлюднено | 20.11.2014 |
Номер документу | 41407247 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Дегтярьова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні